Ухвала

від 23.04.2012 по справі а6/181-08

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № А6/181-08 Головуючий у 1-й інстанції: Маляренко А. В.

Суддя-доповідач: Маслій В.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Файдюка В. В., Чаку Є. В.,

При секретарі Кравчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі районі м. Києва на постанову Господарського суду Київської області від 15 травня 2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-сервісне підприємство «Київгазпромсервіс»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування рішень щодо застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Виробничо-сервісне підприємство «Київгазпромсервіс»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування рішень щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006812305/0 від 01.08.2007 р. та №0006822305/0 від 01.08.2007 р.

Постановою Господарського суду Київської області від 15.05.2008 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

18.07.2007 року Державною податковою інспекцією в Оболонському районі м. Києва було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності на підставі Плану перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності за липень 2007 року, затвердженого головою ДПА в Київській області від 27.06.2007 року.

За результатами перевірки був складений Акт б/н від 18 липня 2007 року (далі -Акт перевірки), в якому вказано на порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у вигляді незбереження фіскального звіту РРО в книзі обліку розрахункових операцій, та п. 2.6 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637, у вигляді неоприбуткування в повній сумі готівки, що надходить до кас, в день одержання готівкових коштів.

На підставі Акту перевірки апелянтом були прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0006812305/0 від 01.08.2007 року на суму 340,00 грн. та № 0006822305/0 від 01.08.2007 року на суму 8300,00 грн. Суми штрафних санкцій застосовані апелянтом на підставі п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(у розмірі 20 НМДГ) та абз. 3 ч. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»(у 5-тикратному розмірі неоприбуткованої суми) відповідно.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з пунктом 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватись. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі -РРО) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій (далі -КОРО) на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 лютого 2001 року за № 106/5297, використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; щоденне виконання записів про рух готівки за суми розрахунків. Пунктом 7.3 згаданого вище Порядку встановлено, що записи в книзі слід виконувати кульковою ручкою.

Підтвердженням того, що оприбуткуванням готівки при застосуванні РРО є внесення відповідних записів до книги обліку розрахункових операцій на реєстраторах розрахункових операцій, є сама форма КОРО на РРО, наведена в додатку 3 порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого даним наказом.

Так, формою книги обліку РРО передбачено розділ «Облік розрахункових квитанцій та руху готівки», який містить графу 1 «Дата», графу 2 «Номер розрахункової книжки (номер Z звіту), графу 3 «Номер та серія розрахункової квитанції. Першої, останньої», графу 4 «Сума готівки. Службове внесення, службова видача», графу 5 «Сума розрахунків. Загальна, за ставкою ПДВ 20%» та графу 6 «Сума ПДВ».

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що оприбуткуванням готівки при застосування РРО є внесення в описаний розділ КОРО відповідних записів кульковою ручкою на підставі фіскальних чеків (Z звітів).

В свою чергу, зберігання фіскальних звітних чеків, внесення сум здійснених операцій до фіскальної памяті РРО шляхом його застосування при реалізації товарів (послуг) не може вважатись виконанням вимог спеціальних нормативних актів у сфері готівкового обігу.

Відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом І інстанції у судовому засіданні на підставі усних пояснень сторін та дослідженні оригіналу книги обліку розрахункових операцій на господарську одиницю позивачем вчасно була оприбуткована готівка за 17.07.2007 року у сумі 825,00 грн., а запис фіскального чеку за 18.07.2007 року на суму 835,00 грн. було зроблено лише після здійснення перевірки. Відповідачем, в свою чергу, не доведено правомірності прийнятого рішення стосовно неоприбуткування готівки за 17.07.2007 року у сумі 825,00 грн. Таким чином, судом правильно зроблено висновок щодо обгрунтування рішення про застосування штрафних санкцій лише по відношенню до фіскального чеку № 0517 на суму 835,00 грн. за 18.07.2007 р.

Крім того, відповідачем не доведено суду і ті обставини, на підставі яких було прийняте рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 340 грн., оскільки в судовому засіданні суд І інстанції, дослідивши оригінал книги обліку розрахункових операцій на РРО позивача, встановив, що відповідні фіскальні чеки № 0516 та 0517 вклеєно до КОРО належним чином.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апелянт не довів суду апеляційної інстанції обгрунтованість прийняття рішення про застосування штрафних санкцій по відношенню до фіскального чеку № 0516 від 17.07.2007 р. на суму 825,00 грн., оскількі відсутність заперечень з боку позивача, на яку спирається апелянт в своїх доводах, не відповідає вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, визнання судом І інстанції факту неоприбуткування готівки на підставі Z звіту № 0517 не може бути доказом відсутності зазначеного звіту в КОРО, як вважає апелянт, а отже, не може визнаватися обставиною, що підтверджує правомірність прийнятого рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн.

На підставі викладеного, та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду Київської області від 15 травня 2008 року -залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 15 травня 2008 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 26.04.2012 року.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.