Ухвала

від 12.04.2012 по справі 2а-376/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-376/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - Бєлової Л.В., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю. при секретарі -Салоїд І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу позивача -Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області до Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Євро-Альянс»та Приватного підприємства «Тандем-Екстра»про стягнення коштів отриманих за нікчемними договорами ,-

В С Т А Н О В И В :

У січні 2011 року позивач -Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція в Київській області звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:

- стягнути на користь державного бюджету із Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Євро-Альянс»(09100, Київська область, Білоцерківський район, с. Пилипча, вул. Радянська, 29/6, код ЄДРПОУ 32456418) кошти в сумі 328407,60 грн. (триста двадцять вісім тисяч чотириста сім гривень, 60 коп.), як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином;

- стягнути з Приватного підприємства «Тандем-Екстра»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Нова, 3, кв. 52, код ЄДРПОУ 35046280) на користь Приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Євро-Альянс»кошти в сумі 328407,60 грн. (триста двадцять вісім тисяч чотириста сім гривень, 60 коп.), як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою від 17 січня 2012 року, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши з'явившихся сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 19.10.2010 року по 25.11.2010 року позивачем проведене перевірка Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Євро-Альянс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.2003 року по 30.06.2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт №3937/23-2/32456418/243 від 30.11.2010 року (а. с. 190-238, том 1).

Як вбачається з вищезазначеного акта, в ході проведення перевірки було досліджено питання товарності проведених фінансово-господарських операцій Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Євро-Альянс»з покупцями, а саме: спосіб транспортування придбаних та реалізованих товарів, передача останніх між матеріально відповідальними особами, відповідність обсягів перевезення товару технічним характеристикам транспортних засобів, наявність ліцензій на здійснення транспортних перевезень, ціноутворення.

При дослідженні даного питання встановлено проведення Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Євро-Альянс»безтоварної операції, а саме: згідно податкової накладної №18 від 27.06.2008 року та видаткової накладної №12 від 27.06.2008 року Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «Євро-Альянс»реалізувало Приватному підприємству «Тандем-Екстра»органічну речовину толуілендіїзоціанат марки TDI 80/20 в кількості 10, 988 по ціні 21000, 00 грн. за 1т., всього на суму 230748, 00 грн., вікна ПВХ в кількості 16 шт. по ціні 1042, 00 грн. за 1 шт., всього на суму 16672, 00 грн., автошини 195/15БЦ15 в кількості 82 шт. по ціні 291, 60 грн. за 1 шт., всього на суму 23328, 00 грн. на загальну суму 324897, 60 грн. в т.ч. ПДВ 54149, 60 грн.; згідно податкової накладної №16 від 24.07.2008 року та видаткової накладної №16 від 24.07.2008 року Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Євро-Альянс»реалізовано Приватному підприємств «Тандем-Екстра»полеол марки пентол 48-3М8 гідроксильним числом 48, 6 мг КОН/г в кількості 0, 25 т. по ціні 11700, 00 грн. за 1 т. на загальну суму 3510, 00 грн. в т. ч. ПДВ - 585, 00 грн.

Відповідно до кореспонденції бухгалтерських рахунків Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті», Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», Кт 703 «Дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)», Дт 791 «Результат основної діяльності», Кт 643 "Податкові зобов'язання»згідно журналів - ордерів по вищевказаних рахунках, що підтверджено первинними документами встановлено проведення розрахунків з ПП «Тандем-Екстра»на загальну суму 328412 грн., в т. ч. ПДВ 54735, 03 грн.

Розрахунки проведені через розрахунковий рахунок згідно платіжних доручень за 2 та 3 квартал 2008 року в сумі 328412, 00 грн., а саме: платіжне доручення №132 від 19.06.2008 року на суму 199900, 00 грн., платіжне доручення №133 від 20.06.2008 року на суму 40000, 00 грн., платіжне доручення №139 від 24.06.2008 року на суму 85000, 00 грн., платіжне доручення №125 від 10.07.2008 року на суму 3512, 00.

З матеріалів справи вбачається, що Білоцерківським міськрайонним судом Київської області винесено вирок відносно засновників та посадових осіб Приватного підприємства «Тандем-Екстра», яким визнано ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво) (а.с. 179-188, том 1).

Також в акті зроблено висновок про те, що правочин між Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Євро-Альянс»та Приватним підприємством «Тандем-Екстра»відповідно до ст. 203 та п.1, 2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і в силу ст.216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (а. с. 5-7 , том. 1).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що факти викладені в акті перевірки щодо оформлення відповідачами господарської операції первинними документами та проведення розрахунків підтверджено дослідженими в судовому засіданні податковими накладними №18 від 27.06.2008 року, № 16 від 24.07.2008 року, видатковими накладними №12 від 27.06.2008 року, №16 від 24.07.2008 року та виписками з особового рахунку Приватного підприємства виробничо-комерційна фірма «Євро-Альянс»(а. с. 170-173, 175-176, том 1).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У випадку, коли фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством та для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортування товару в червні-липні 2008 року відбувалося покупцем, а саме Приватним підприємством «Тандем-Екстра»(а. с. 231, том 1), що суперечить листу Білоцерківського МРЕВ ДАІ №849 від 20.08.2011 року, з якого вбачається, що згідно бази даних «РПС» та бази даних ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського району, м. Сквира та Сквирського району за Приватним підприємством «Тандем-Екстра»транспортних засобів не значиться (а. с. 56, том 3).

Також, відповідно до листа Комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації»№424 від 18.02.2009 року повідомлено, що по комп'ютерним даним МБТІ в м. Біла Церква за Приватним підприємством «Тандем-Екстра»права власності на нерухоме майно не зареєстровано (а. с. 52, том 3).

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактичного здійснення господарської операції між відповідачами щодо поставки товарно-матеріальних цінностей не відбулось, а тому первинні документи, які складені на виконання вищезазначеного правочину, судом першої інстанції не використовувались як докази.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно вимогами ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наведену норму судом першої інстанції вірно застосована з врахуванням положень ст. 228 ЦК України, а саме: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Як зазначено у частині другій статті 215 цього ж Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №982/13/13-09 від 06.07.2009 року та постанові Верховного Суду України від 25.09.2007 року за позовом ДПА до ВАТ «Луцький автомобільний завод», ПП «Стар-Трейд».

Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідно до якого укладенений усний правочин між Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Євро-Альянс»та Приватним підприємством «Тандем-Екстра»суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до статті 228 Цивільного кодексу порушує публічний порядок, оскільки спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними.

Проте, відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В ч.2 ст.215 ЦК України зазначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Частиною першою статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскацію майна може бути застосовано виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені частиною першою статті 208 ГК України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 ГК України та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього кодексу. Початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що усний правочин який укладений між відповідачами був формально виконаний Приватним підприємством виробничо-комерційна фірма «Євро-Альянс»19.06.2008 року, 20.06.2008 року, 24.06.2008 року та 10.07.2008 року шляхом перерахування коштів Приватному підприємству «Тандем-Екстра», що підтверджується актом перевірки №3937/23-2/32456418/243 від 30.11.2010 року та виписками з особового рахунку (т.1 а. с. 170-171, 190-238).

Із відбитку штампу Відділу документального забезпечення та контролю Київського окружного адміністративного суду вбачається, що позивачем подано позовну заяву 12.01.2011 року тобто, позов про застосування адміністративно-господарських санкцій пред'явлено позивачем з порушенням річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого ст. 250 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.02.2010 року за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова до Приватно фірми «Росток»та Приватно виробничо-комерційної фірми «Дімон і Ко»про визнання недійсними господарських зобов'язань та стягнення в доход держави всього одержаного.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача -Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13.04.2012 року.

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.