Ухвала

від 04.04.2012 по справі 2а-9942/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9942/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" квітня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В.

Федорова Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ТЕЛЕМЕДІА" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення № 0005722302 від 01.07.2011 року, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедіа" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 01.07.2011 року № 0005722302.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем -Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та реальність господарської операції з надання послуг, у зв'язку з чим відповідачем протиправно зменшено суму відшкодування податку на додану вартість.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Телемедіа " по взаємовідносинам з ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»за січень 2011 року.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем ст.185, п.198.3, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а також п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 66736,00 грн.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 08.06.2011 року № 680/23-2/38937699.

На підставі акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 01.07.2011р. №0005722302, яким позивачу визначено податкове зобов'язання на суму 66736,00 грн. -основний платіж та 1,00 грн. - штрафних санкцій.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 201.1. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до пп 201.4 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Компанія Телемедіа" та ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»було укладено договір про надання послуг від 22.12.2010 року, відповідно до якого ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»зобов'язується виконати, а ТОВ " Компанія Телемедіа" оплатити роботи/послуги, пов'язані з маркуванням кольорової упаковки логотипом «Фруктовіта», інформацією про виробника, якісні та кількісні характеристики продукції.

Фактичне виконання цього господарського договору стверджується належним чином оформленими первинними документами: податковою накладною № 172 від 31.01.2011 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.100-102).

Оплату послуг за вказаним договором було здійснено позивачем шляхом передачі ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»простого векселя на суму 400413,22 грн.

Також встановлено, що ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»на час здійснення господарських операцій з позивачем було в ЄДРПОУ, мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, а тому позивачем цілком обґрунтовано віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 66736,00 грн.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового Кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що при укладені позивачем договору з ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»додержані вимоги ст. 203 ЦК України.

Відповідачем не доведено нікчемності правочину позивача з ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»та не надано відповідних судових рішень, якими укладений позивачем з ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит» договір визнано недійсними.

Тому, колегія суддів вважає, що не може бути підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань, по взаємовідносинам з контрагентом - ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит», які на думку податкового органу мають ознаки фіктивності, оскільки на момент здійснення господарських операцій останнє було зареєстровано у встановленому законом порядку як суб'єкт господарювання та платник ПДВ.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість, також відповідачем не було надано доказів, які б свідчили про суперечність первинних документів, отриманих позивачем від ТОВ «Рекламна агенція «Фаворит»нормативно-правовим актам.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.