Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-3671/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3671/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

за участю секретаря Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Приватного підприємства «Градобудсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвест С-ЛТД»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, -

В С Т А Н О В И В :

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного підприємства «Градобудсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвест С-ЛТД»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним право чином, в розмірі 3592354,00 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області відповідно до наказу від 27.01.2011 р. № 75 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Градобудсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2003 р. по 30.09.2010 р., про що складено акт № 166/23-011/00951770 від 05.04.2011 р.

Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ПП «Градобудсервіс»підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6 статті 5, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 10.1 статті 10, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на суму 787876 грн., у тому числі: за 4 квартал 2007 року на суму 49332 грн., у 2008 році на суму 738544 грн., занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік на суму 21159 грн., за 3 квартали 2010 року на суму 5769 грн.; підпункту 7.4.5 пункту 7.4, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 598726 грн., у тому числі, за липень 2008 року на 583109 грн., за серпень 2008 року на 15617 грн.

Податковим органом зроблено висновок, що зазначені порушення податкового законодавства є наслідком взаємовідносин Приватного підприємства «Градобудсервіс», зокрема, із Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноінвест С-ЛТД», між якими було укладено договір, який не зумовлений характером виробничої або іншої господарської діяльності, оскільки має на меті виключно формування первинних документів, які дають змогу зменшити податкову базу та здійснити незаконну мінімізацію сплати податків. Крім того, на думку позивача, вчинений правочин не відповідає конституційним основам правопорядку у сфері господарювання, що ґрунтуються на дотриманні суб'єктом господарювання актів законодавства, не відповідає економічній, зокрема, податковій, політиці держави, яка спрямована на забезпечення дотримання принципу соціальної справедливості при оподаткуванні, що в цілому об'єктивно призводить до порушення інтересів держави та суспільства, тобто, укладений відповідачами договір, вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, в зв'язку з чим до такого правочину мають застосуваватися правові наслідки.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2008 року між Приватним підприємством «Градобудсервіс» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноінвест С-ЛТД»(Підрядник) було укладено договір підряду № ТС-08\06-14 про виконання будівельно-оздоблювальних робіт.

На виконання умов договору підряду № ТС-08\06-14 про виконання будівельно-оздоблювальних робіт від 16.06.2008 р. Приватним підприємством «Градобудсервіс»відображено у бухгалтерському та податковому обліку придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвест С-ЛТД»підрядних робіт з будівництва, про що складено акти виконаних підрядних робіт, та складено податкові накладні на загальну суму 3592354,80 грн., в тому числі ПДВ 598725,80 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідно до пояснень засновника та директора ТОВ «Техноінвест С-ЛТД»ОСОБА_3, наданих при провадження слідчих дій під час досудового слідства, остання не має ніякого відношення до реєстрації даного підприємства, про фінансово-господарську діяльність підприємства нічого не знає, будь-яких документів (податкових, видаткових накладних, платіжних доручень тощо) не підписувала, відбитків печатки не ставила, печатки підприємства ніколи не мала та у дозвільній системі не отримувала, документів щодо господарських взаємовідносин з ПП «Градобудсервіс» та Договір підряду № ТС-08/06-14 від 16 червня 2008 року вона не підписувала, будівельно-оздоблювальних, підрядних робіт для ПП «Градобудсервіс»не здійснювала та з керівником ПП «Градобудсервіс»вона не знайома. Крім цього, директор TOB «Техноінвест С-ЛТД»ОСОБА_3 повідомила, що TOB «Техноінвест С-ЛТД»не отримувало будь-яких ліцензій на зайняття певними видами господарської діяльності.

Крім того, відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 17 червня 2010 року № 7686, TOB «Техноінвест С-ЛТД»(ЄДРПОУ 35644084) не отримувало ліцензій на певні види господарської діяльності.

На запит ГВПМ Білоцерківської ОДПІ від 04.08.10 р. № 4076/7/26-90 Державна архітектурно-будівельна інспекція своїм листом від 16 серпня 2010 року № 26-14-4877, повідомили, що TOB «Техноінвест С-ЛТД»(ЄДРПОУ 35644084) ліцензії на будівельну діяльність Держбудом, Мінбудом, Мінрегіонбудом та Державною архітектурно-будівельною інспекцією не видавалось.

Також, відповідно до Висновку спеціаліста № 160 від 02 серпня 2010 року НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області, експерт Прокопович О.І. зазначив, що в актах приймання виконаних підрядних робіт підписи вірогідно виконані не громадянкою ОСОБА_3, а іншою особою.

До СВ ПМ ДПА в Київській області надіслано лист від 01.02.2011 року № 1061/8/23-2 стосовно здійснення комплексу заходів, направлених на проведення експертного дослідження печатки, якою скріплено документи ТОВ «Техноінвест С-ЛТД», виписані для ПП «Градобудсервіс». На дату підписання акта перевірки відповіді отримано.

До Актів приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 року TOB «Техноівесн С-ЛТД»включено витрати на оплату праці робочих, зайнятих на будівельних роботах. Відповідно до інформації, отриманої від ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, протягом 2008 року на TOB «Техноінвест С-ЛТД»рахувався лише один працівник - директор Товариства ОСОБА_3 (відповідно до даних роздруківок звіту 1-ДФ за II-III квартал 2008 року інших працівників за Товариством не зареєстровано).

Таким чином, враховуючи протокол допиту засновника та директора TOB «Техноінвест С-ЛТД»ОСОБА_3, висновок спеціаліста № 160 від 02 серпня 2010 року НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, що підтверджують недійсність реквізитів та підписів, вказаних у формах № КБ-2В «Акт приймання виконаних підрядних робіт», формах № 3-КБ «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника товарів (робіт, послуг) та не повернення коштів на розрахунковий рахунок ПП «Градобудсервіс», колегія суддів приходить до висновку про наявність ознак недійсного правочину, вчиненого між даними контрагентами.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Порядок визнання правочину недійсним регулюється Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Так, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Крім того, ч. 1 ст. 228 ЦК України установлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу зазначених положень вбачається, що необхідними ознаками недійсності господарського зобов'язання та нікчемності правочину є невідповідність вимогам закону, вчинення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, укладення учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), порушення публічного порядку, спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Хоча положення чинного Податкового кодексу України безпосередньо не містять повноважень податкових органів звертатися до суду за наявності відповідних підстав із позовами про визнання недійсними правочинів (господарських зобов'язань) платників податків і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, проте, залишається чинною стаття 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», зокрема, її пункт 11, відповідно до якого до функцій державних податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом не вірно обраний спосіб захисту порушених прав, зокрема, податковим органом не ставиться питання про визнання правочину недійсним, проте, ознаки фіктивності укладеного між ПП «Градбудсервіс» та ТОВ «Техноінвест С-ЛТД»правочину безпосередньо вбачаються з матеріалів справи, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Отже, для повного захисту прав та інтересів позивача колегія суддів вважає за необхідне визнати правочин, укладений 16.06.2008 року між ПП «Градбудсервіс»та ТОВ «Техноінвест С-ЛТД»у формі договору підряду № ТС-08\06-14 про виконання будівельно-оздоблювальних робіт -недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що наслідком визнання правочину недійсним як підстави фінансово-правової відповідальності є стягнення в доход держави коштів за рішенням суду, який за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників.

Основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб'єктів фінансового права у випадку вчинення протиправних діянь, є юридичні санкції передбачені нормою права заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб'єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на фінансово-правові санкції та санкції інших галузей права.

Штрафні (фінансово-правові санкції), встановлені законодавчими актами не з питань оподаткування, за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, які за визначенням ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України можуть бути застосовані до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності як заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Разом із тим, такі санкції органами державної податкової служби можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарськими санкцій, зокрема, адміністративно-господарськими санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

При цьому, початком перебігу зазначеного строку є дата виконання правочину.

Як вже зазначалося, спірні правовідносини виникли в результаті укладення 16.06.2008 року між «Градбудсервіс»та ТОВ «Техноінвест С-ЛТД»договору підряду № ТС-08\06-14 про виконання будівельно-оздоблювальних робіт, який було виконано у липні 2008 року.

Між тим, із позовними вимогами про стягнення коштів, отриманих за недійсним правочином, у розмірі 3592354,00 гривень, податковий орган звернувся до суду лише 09.08.2011 року, тобто поза межами, передбаченого ст. 250 ГК України, граничного річного строку з дня вчинення правопорушення.

За таких обставин, підстав для застосування санкцій, передбачених ст. 208 ГК України, колегією суддів не вбачається, а тому, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року та приймає нову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2011 року скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Приватного підприємства «Градобудсервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвест С-ЛТД»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином -відмовити з підстав, викладених у мотивувальній частині.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено: 27 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.