Ухвала

від 11.04.2012 по справі 2а-1250/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1250/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника позивача Петрика С.А.

представників відповідача Бондаренка А.С., Грембовського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко-Груп»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко-Груп»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010 року № 000321380/0, № 0003202380/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити задовольнити позовні вимоги позивача.

В судове засідання з'явився представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

До суду з'явилися представники відповідача, які проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 30 грудня 2010 року № 0003202380/0 згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»TOB «Телко Груп»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 70 991 770,00 грн., в тому числі за основним платежем - 35 495 885,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -35 495 885,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 30 грудня 2010 року №0003212380/0 згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за порушення підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" TOB "Телко Груп" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42 826 575,00 грн., в тому числі за основним платежем - 28 551 050,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 14 275 525,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 30 грудня 2010 року №0003212380/0 та №0003202380/0 прийняті на підставі акта від 28 травня 2010 року № 36/35-30/30683731 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB «Телко-Груп»(код за ЄДРПОУ 35222938) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з TOB «УПК «ТИТАН»(код за ЄДРПОУ 34354503) та TOB «ВТО «ПАМИР»(код за ЄДРПОУ 34494484) за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р.».

В Акті перевірки встановлено наступні обставини: відповідно до реєстраційних та звітних документів TOB «УПК «ТИТАН» єдиною службовою особою підприємства є ОСОБА_5, відповідно до висновку №11889 судово-почеркознавчої експертизи від 24 грудня 2009 року підписи в господарських документах TOB «УПК «ТИТАН», виданих на користь TOB «Телко Груп», виконані не ОСОБА_5 а іншою особою; вказані в договорах та первинних документах, на яких відображені господарські операції між TOB «Телко Груп»та TOB «УПК «ТИТАН», які нібито є службовими особами TOB «УПК «ТИТАН»ОСОБА_6 та ОСОБА_7, службовими особами TOB «УПК «ТИТАН»не являються; за даними ДПІ у Шевченківському районі м. Києва TOB «УПК «ТИТАН»не подає податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них доходу; відповідно до матеріалів юридичної справи TOB «ВТО «ПАМИР»засновником та єдиною службовою особою підприємства є ОСОБА_8, який будучи допитаним, пояснив, що підписав реєстраційні документи підприємства без наміру здійснювати підприємницьку діяльність за грошову винагороду, господарську діяльність підприємства не здійснював; відповідно до висновку №11888 судово-почеркознавчої експертизи від 24 грудня 2009 року підписи в господарських документах TOB «ВТО «ПАМИР», виданих на користь TOB «Телко Груп», виконані не ОСОБА_8, а іншою особою.

За таких підстав, на думку відповідача, згідно із статтями 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, договори поставок, укладені TOB «Телко Груп»з TOB «УПК «ТИТАН»та TOB «ВТО «ПАМИР», є нікчемними та не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

У зв'язку з викладеним в Акті перевірки зроблено висновок про порушення TOB «Телко Груп»підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за перевірений період на загальну суму 35 495 885,00 грн., підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 28 551 050,00 грн., в тому числі: лютий 2000 року - 8 028 289,00 грн., березень 2008 року - 290 302,010 грн., квітень 2008 року - 5 046 754,00 грн., вересень 2008 року - 191 668,00 грн., жовтень 2008 року - 2 037 678,00 грн., листопад 2008 року - 215 286,00 грн., грудень 2008 року - 1 580 342,00 грн., січень 2009 року - 873 334,00 грн., лютий 2009 року - 172 738,00 грн., березень 2009 року - 350 113,00 грн., квітень 2009 року - 290 392,00 грн., за травень 2009 року - 167 897,00 грн., за червень 2009 року - 3 306 257,00 грн.

Так, із матеріалів справи вбачається, що між TOB «Телко Груп»(покупець) та TOB «ВТО «ПАМИР»(продавець) укладено договори від 01 лютого 2008 року №0102-08, від 25 лютого 2008 року №2502-08, від 30 вересня 2008 року №030-09.08, відповідно до яких продавець зобов'язується поставити, а покупець купити та оплатити товар, асортимент, кількість і ціни товару визначаються згідно виставлених рахунків-фактур.

Відповідно до пункту 2.2 договорів покупець зобов'язаний надсилати завчасно продавцю замовлення-заявку з чітким зазначенням асортименту та кількості необхідного товару; відвантаження товару здійснюється за рахунок покупця його власними цілями.

Відповідно до копій накладних, датованих лютим, березнем, квітнем, травнем, червнем 2008 року, що знаходяться в матеріалах справи, TOB «ВТО «ПАМИР»поставлено телекомунікаційне та інше обладнання (комутатори, модулі, плати, кабель, карти, ремні тощо).

TOB «ВТО «ПАМИР»виписало на адресу TOB «Телко Груп»податкові накладні на загальну суму 86 192 084,58 грн., в тому числі податок на додану вартість -14 365 347,58 грн.

В рахунок оплати за поставлений товар позивач перерахував на рахунок TOB «ВТО «ПАМИР»грошові кошти, що підтверджується виписками банку.

Між TOB «Телко Груп»(покупець) та TOB «УПК «ТИТАН»(продавець) укладено договори від 30 вересня 2008 року №030-09.08, від 05 січня 2009 року №005-01.09, від 27 квітня 2009 року №Д027-04.09, від 01 квітня 2009 року №Д001-04.09, від 02 березня 2009 року №Д002-03.09, від 02 лютого 2009 року №Д02-02.09, за умовами яких продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору згідно зі специфікацією, найменування товару - телекомунікаційне обладнання.

Згідно видаткових накладних, датованих жовтнем, листопадом, груднем 2008 року, січнем, лютим, березнем, квітнем, червнем 2009 року, TOB «УПК «ТИТАН»поставило адресу позивача телекомунікаційне обладнання (модулі, шасі, ремні, маршрутизатори, комутатори, телефонні адаптери, блоки живлення тощо).

Крім того, між TOB «Телко Груп»(замовник) та TOB «УПК «ТИТАН»(виконавець) укладено договори на виконання робіт від 24 жовтня 2008 року №УС 241008, від 13 березня 2008 року № УС 00203-09, відповідно до яких виконавець зобов'язується виконати для замовника роботи з технічної підтримки та забезпечення працездатності мережного обладнання, та послуги з технічної підтримки та забезпечення працездатності обладнання IP/MPLS мережі; замовник зобов'язується прийняти та оплатити вартість наданих виконавцем та прийнятих замовником послуг, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі послуг.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні копії актів приймання-передачі послуг на підтвердження виконання з боку TOB «УПК «ТИТАН»робіт з технічної підтримки та забезпечення працездатності мережного обладнання та послуг з технічної підтримки та забезпечення працездатності обладнання IP/MPLS мережі.

TOB «УПК «ТИТАН»виписало на адресу TOB «Телко Груп»податкові накладні на загальну суму 85 114 222,60 грн., в тому числі податок на додану вартість -14 185 703,80 грн.

В рахунок оплати за поставлений товар позивач перерахував на рахунок TOB «УПК «ТИТАН»грошові кошти, що підтверджується виписками банку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Так, головною умовою правомірності формування валових витрат при придбанні товарів, робіт чи послуг є подальше використання таких товарів, робіт, послуг у власній господарській діяльності підприємства.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставляв на адресу інших суб'єктів господарювання телекомунікаційне обладнання, разом з тим, надані позивачем копії видаткових накладних не підтверджують того, що реалізований ним на адресу інших суб'єктів підприємницької діяльності товар був саме тим товаром, який придбавався у TOB «УПК «ТИТАН»та TOB «ВТО «ПАМИР».

Також в матеріалах справи відсутні копії замовлень-заявок для продавця, що передбачені пунктом 2.2 договорів, укладених між TOB «Телко Груп»та TOB «ВТО «ПАМИР»від 01 лютого 2008 року № 0102-08, від 25 лютого 2008 року № 2502-08, від 30 вересня 2008 року № 030-09.08.

В матеріалах справи містяться копії подорожніх листів, на підтвердження факту перевезення придбаного товару за спірними господарськими операціями, однак, такі документи не дають змогу ідентифікувати маршрут та ціль руху автомобілів, підтвердити перевезення конкретно визначеного товару.

Крім того, матеріали справи не містять копії актів приймання-передачі послуг на підтвердження виконання з боку TOB «УПК «ТИТАН»робіт з технічної підтримки та забезпечення працездатності мережного обладнання та послуг з технічної підтримки та забезпечення працездатності обладнання IP/MPLS мереж.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з TOB «УПК «ТИТАН», та TOB «ВТО «ПАМИР»носять реальний характер.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У висновку судово-почеркознавчої експертизи №11889 за матеріалами кримінальної справи №54-2628 встановлено, що в договорах, укладених між позивачем та TOB «УПК «ТИТАН», накладних та податкових накладних, виписаних TOB "УПК "ТИТАН" містяться підписи не директора ОСОБА_5, а інших осіб.

Крім того, в матеріалах справи міститься договір від 01 жовтня 2008 року №Д001-10-08, який підписаний від імені директора TOB «УПК «ТИТАН»ОСОБА_6, водночас на додатку до цього договору «Специфікація продукції»міститься підпис від імені директора TOB «УПК «ТИТАН»- ОСОБА_7, однак за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором TOB «УПК «ТИТАН»значиться ОСОБА_5І; докази того, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є уповноваженими особами TOB «УПК «ТИТАН»в матеріалах справи відсутні.

Накладні, виписані TOB «УПК «ТИТАН»містять лише підписи (які на кожній накладній відрізняються) без даних, які б дозволяли ідентифікувати особу, яка брала участь у господарських операціях.

Таким чином, первинні документи, на підставі яких позивач сформував валові витрати по взаємовідносинах з TOB «УПК «ТИТАН», не відповідають вимогам, встановленим частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а валові витрати є такими, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, на момент виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, необхідними підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних TOB «УПК «ТИТАН»та TOB «ВТО «ПАМИР».

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У висновку судово-почеркознавчої експертизи № 11889 за матеріалами кримінальної справи № 54-2628 встановлено, що податкові накладні TOB «УПК «ТИТАН»підписані не директором TOB «УПК «ТИТАН»- ОСОБА_5, а вчинені від імені невстановлених осіб.

У висновку судово-почеркознавчої експертизи №11888 за матеріалами кримінальної справи №54-2628 встановлено, податкові накладні TOB «ВТО «ПАМИР», підписані не директором TOB «ВТО «ПАМИР»- ОСОБА_8, а невстановленою особою.

Враховуючи, що податкові накладні TOB «УПК «ТИТАН»та TOB «ВТО «ПАМИР»підписані невстановленими особами, на думку суду, такі податкові накладні підписані не уповноваженою особою, що не відповідає вимогам Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, а тому не можуть підтверджувати правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у відповідних періодах.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з TOB «УПК «ТИТАН»та TOB «ВТО «ПАМИР», беручи до уваги дефектність податкових накладних, то колегія суддів приходить до висновку, що TOB «Телко Груп»неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за перевірений період.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України -суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко-Груп»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телко-Груп»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.