Ухвала

від 12.04.2012 по справі 2а-7220/10/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7220/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Шевченко А.Г.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів -Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,

при секретарі -Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Бориспільської митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іолком»до Бориспільської митниці, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання дій неправомірними, податкових повідомлень та вимоги нечинними, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іолком»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Бориспільської митниці (далі -відповідач-1 або митний орган), Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі -відповідач-2 або податковий орган) про визнання неправомірними дії митниці по донарахуванню податкових зобов'язань з митних платежів та податку на додану вартість, визнання нечинними податкових повідомлень форми «Р»від 20 квітня 2010 року № 4 та від 20 квітня 2010 року № 5, визнання нечинною першої податкової вимоги податкового органу від 11 червня 2010 року № 1/4790.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, та як свідчать матеріали справи, 05.03.2011 року відповідачем-1 була проведена перевірка позивача, під час проведення якої встановлено, що при проведенні митного оформлення розчину для іригації ока «BSSR», офтальмохірургічного віскоеластичного розчину «BICKOTR», офтальмохірургічного віскоеластичного матеріалу «ПРОВІСКR»внаслідок неправильної класифікації декларантом - ТОВ «Іолком» були порушені вимоги Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України від 05.04.2011 року № 2371-ІІІ «Про митний тариф України».

За результатами вказаної перевірки складено акт камеральної перевірки митного оформлення виробів медичного призначення «інше пристосування», ввезених ТОВ «Іолком»за період 2007-2010 років від 05.03.2010 року № К/0002/10/122000000/31453421. на підставі висновків якого митним органом прийнято податкові повідомлення форми «Р»№ 4 та № 5 від 20.04.2010 року.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що з березня 2007 року по лютий 20087 року позивачем імпортовані та розмитнені за відповідними вантажно-митними деклараціями вироби медичного призначення (пристосування ортопедичні) виробництва «Аlсоn Laboratories Іnс», США -розчин для іригації ока BSS, 500 мл. в скляній пляшці.

Згідно з п.п. 2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі -Закон України №2181), контролюючими органами є: митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

У п.35 ст.1 Митного кодексу України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п.19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до п.п. «б»п. 10.1 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі -Закон України №168) особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у п.2.4 ст.2 цього Закону.

Відповідно до п. 2.4 Закону України №168, платником податку є будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень.

Згідно з п. 10.3 ст.10 Закону України №168, платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Вимоги п.10.4 ст.10 Закону України №168 передбачають, що контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральним податкового та митного органів.

Відповідно до абзацу 2 п.п. 2.2.1 п. 2.2 ст. 2 Закону України № 2181, порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільними рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Спільним рішенням є Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків ПДВ та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України за N 109/188 від 16.03.2001 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 даного Порядку контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Київська регіональна митниця згідно п.п. «б»п. 10.1 ст. 10 Закону України N 168 є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, оскільки виступає митним органом при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону.

Відповідно до п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно до роз'яснення Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 20.03.2001 р. № 06-10/167 щодо визначення терміна «арифметична помилка або описка»під терміном «арифметична помилка»слід розуміти помилки або описки, яких припустився платник податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема при виконанні арифметичних дій, передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу (додавання або вирахування відповідних рядків), а також описки, яких припущено при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлено кому при застосуванні одиниці виміру або перенесено підсумок з додатка тощо).

Під терміном «методологічна помилка»слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації , що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п.10.3 ст.10 Закону «Про податок на додану вартість»та п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст.4 Закону України № 2181, митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури , зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення п.п. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181, дія якого не поширюється на митні органи (аналогічна позиція була висловлена в узагальненні Верховного Суду України «Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами від 01.01.2010 р.»).

Так, згідно з п.п. «в»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181 контролюючий орган, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо цей орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується, не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту «в»підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181, а не митний орган, який самостійно визначає базу оподаткування та ставку податку.

Також, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п.п.60.1.4. п. 60. 1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Бориспільської митниці залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Бабенко К.А

Мельничук В.П.