Ухвала

від 25.04.2012 по справі 2а-15853/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15853/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й. СуддівАліменка В.О., Земляної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробренд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробренд»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробренд»пред'явило позов до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.10.2011 р. № 0001412360 та № 0001402360.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 12.09.2011 р. № 3107/23-60 та наказу від 09.09.2011 року № 2621, згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробренд»(код за ЄДРПОУ 32910519) стосовно взаємовідносин з ПП «Інтер Трейдінг»(ЄДРПОУ 36858882) за період з 01.01.2010 року по 31.03.2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем був складений Акт № 446/1-23-60-32910519, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 567328 грн., та п.п.7.2.3 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, щодо завищення суми податку на додану вартість, що відображається в р.24 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»Декларації з податку на додану вартість за березень 2011 р. на загальну суму 88720 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.10.2011 р. № 0001412360, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 567328 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 141832 грн., та від 14.10.2011 р. № 0001402360, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 363776 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 79804,75 грн.

Не погоджуючись із прийнятими ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податковими повідомленнями-рішеннями від 14.10.2011 р. № 0001412360 та № 0001402360, позивач оскаржив їх в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку із тим, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, під час перевірки було встановлено взаємовідносини позивача з Приватним підприємством «Інтер Трейдінг», а саме - згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту»бази даних «Бест Звіт»підприємством ТОВ «Євробренд»до складу податкового кредиту включено суму ПДВ з контрагентом ПП «Інтер Трейдінг». Вартість товару була віднесена підприємством ТОВ «Євробренд»до складу валових витрат у загальній сумі 2 262 479 грн.

Згідно даних, надісланих на адресу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, засновником та директором ПП «Інтер Трейдінг»є громадянин ОСОБА_4, який будучи допитаним, пояснив про те, що являється директором та головним бухгалтером підприємства ПП «Інтер Трейдінг». Яким чином на його ім'я було зареєстровано вищевказане підприємство йому не відомо. Документів не губив, та не надавав їх стороннім особам. Грошей, чи будь-якої іншої винагороди за реєстрацію на його ім'я ПП «Інтер Трейдінг», йому ніхто не пропонував та він їх не отримував. Установчі та реєстраційні документи підприємства не підписував та не уповноважував нікого на це від його імені. Статутний капітал підприємства не складав, грошей чи майна не вносив. У нотаріуса при реєстрації не з'являвся. Банківські рахунки підприємства не відкривав та не уповноважував нікого на ці дії. Податкову звітність до ДПІ не подавав та не підписував. Документів. Повязаних з веденням фінансово-господарської діяльності підприємства не бачив та не підписував. Податкові, видаткові накладні не підписував. Печатку ПП ««Інтер Трейдінг»»не отримував та ніколи нею не володів. Свідоцтво платника ПДВ у ДПІ не отримував та не уповноважував отримати його у інших осіб. Також громадянин ОСОБА_4 повідомив, що мети здійснювати фінансово-господарську діяльність підприємства не мав, адже навіть не уявляв, що є директором та засновником ПП «Інтер Трейдінг».

Крім того, як видно з наявних матеріалів справи, за результатами перевірки ПП ««Інтер Трейдінг»було встановлено: неможливість фактичного здійснення ПП «Інтер Трейдінг»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215 , п.1 ст.216, ст.228. Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП ««Інтер Трейдінг»з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями та п.185.1, п.188.1, п.187.1 ст.ст.185, 188, 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями.

Також, як вбачається з наявних матеріалів справи, при перевірці ПП «Інтер Трейдінг»не було надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань, в т.ч.: головних книг, журналів-ордерів та карток рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, видаткових накладні, актів виконаних робіт, тощо.

В процесі перевірки, ДПІ Шевченківському районі м. Києва встановлено, що операції ПП «Інтер Трейдінг»та контрагентів-покупців не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети), систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як зазначено в Акті перевірки ПП «Інтер Трейдінг», наслідком діяльності ПП «Інтер Трейдінг»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Відповідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, перевіркою контрагента позивача було зроблено висновок, що правочини, укладені ПП «Інтер Трейдінг» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Згідно п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В даному випадку податкові накладні контрагента позивача ПП «Інтер Трейдінг»виписані з порушеннями, а саме підписані невідомою особою.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту - суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у момент (у день) виникнення податкового зобов'язання продавця. Тобто право на податковий кредит виникає у покупця в момент виникнення податкового зобов'язання продавця.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи те, що договори між підприємствами ТОВ «Євробренд»з ПП «Інтер Трейдінг»містять ознаки нікчемності, то перевіркою не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, виписані від імені ПП «Інтер Трейдінг», що в сою чергу підписані невідомою особою.

Відповідно до положень п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року за № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної»від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавством передбачена необхідність обов'язкового підтвердження суб'єктами господарювання товарності здійснених операцій, суми ПДВ за якими включаються до складу податкового кредиту. Однак позивачем, як видно із матеріалів справи, не було допустимими доказами доведену суду такої товарності операцій із контрагентом ПП «Інтер Трейдінг».

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в порушення вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ, із змінами та доповненнями, ТОВ «Євробренд»було завищено податковий кредит за період, що перевіряється на 452 496 грн.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»зі змінами та доповненнями, не включаються до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях позивача із ПП «Інтер Трейдінг», з боку останнього були підписані невідомою особою, оскільки громадянин ОСОБА_4 (що формально числиться директором та засновником ПП «Інтер Трейдінг), будучи допитаним, пояснив про те, що йому невідомо про існування такого підприємства, та жодних установчих, господарських чи бухгалтерських документів він не підписував та нікого на це не уповноважував.

Також, суд зазначає, що доказів укладення контрагентом ПП «Інтер Трейдінг»договорів субпідряду з метою виконання зобов'язань перед ТОВ «Євробренд» (оскільки власні матеріальні та трудові ресурси в ПП «Інтер Трейдінг»були відсутні), позивачем до матеріалів справи надано не було.

В зв'язку з цим посадові особи ПП «Інтер Трейдінг»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Виходячи з вищенаведеного, ПП «Інтер Трейдінг»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це свідчить про те, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, колегія суддів вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробренд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Земляна Г.В.