Ухвала

від 10.05.2012 по справі 2а-17509/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17509/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Піар Тайм»до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Піар Тайм»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва (далі - ДПІ в Дарницькому районі м. Києва, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002552307/38148 від 06 вересня 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову суду з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та постановити нову, якою відмовити в задоволені вимог адміністративного позову повністю.

В апеляційній скарзі, в обґрунтування своїх вимог та на спростування доводів позивача про незаконність податкового повідомлення-рішення, відповідач посилається на те, що у контрагентів контрагента позивача ТОВ «Дніпро-Бріг», зокрема ТОВ «Елфа Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та відсутність підприємств за юридичною та фактичною адресами.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Піар Тайм» зареєстроване Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією від 14 червня 2010 року та з 16 червня 2010 року взято на податковий облік в Державній податковій інспекції в Дарницькому районі м. Києва як платник податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Дарницькому районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Піар Тайм» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Дніпро-Бріг»за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, про що складено Акт № 4988/2307/37153552 від 23 серпня 2011 року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп. 7.4.4, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого було занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року на загальну суму 71 147 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення -рішення від 06 вересня 2010 року № 0002552307/38148, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 71 147 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 17 787 грн., загальна сума -88 934 грн.

Позивач звертався із скаргами до Державної податкової адміністрації у м. Києві, Державної податкової служби України як до контролюючих органів вищого рівня, про перегляд податкового повідомлення-рішення, як такого, що суперечить законодавству з питань оподаткування.

Рішеннями про результати розгляду скарг, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 06 вересня 2010 року №0002552307/38148 залишено без змін, а скарги без задоволення.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва протиправним, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом ТОВ «Дніпро-Бріг», зокрема фактичне виконання робіт за Договором, сплата його вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем неправомірно, без достатніх для того підстав .

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Піар Тайм»(замовник) та TOB «Дніпро-Бріг»(виконавець) 30 липня 2010 року укладено договір № Р-3007ПР-1, предметом якого є надання послуг, пов'язаних з просуванням товарів під торговими марками клієнта замовника, а саме: послуг з проведення спеціального медіа проекту-презентації для товарів та послуг ТМ », пов'язаного з просуванням на ринку продукції клієнта замовника під знаком для товарів і послуг »під умовною назвою Aromatherapy Microcapsules). А також 04 серпня 2010 року укладено договір № Р-0408ПР-1, предметом якого є надання замовнику послуг, пов'язаних з просуванням товарів під торговими марками клієнта замовника, а саме: послуг з підготовки і проведення спеціального медіа проекту-презентації для товарів та послуг ТM «Pantene Pro-V», пов'язаного з просуванням на ринку продукції клієнта замовника під знаком для товарів і послуг «Pantene Pro-V»під умовною назвою «Aqualight», включаючи підготовку прес-релізів та розповсюдження прес-релізів.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилався на ту обставину, що договори з придбання товарів чи надання послуг вказаного контрагента позивача не мали реального характеру, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30 травня 1997 року №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідно до ст. 228 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому виконавцем замовлених послуг (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Дніпро-Бріг», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент укладення договору, установчі документи ТОВ «Дніпро-Бріг»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, не було порушено кримінальної справи, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Дніпро-Бріг».

Виконання зазначених договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами: копіями зазначених договорів з додатковими угодами від 05 серпня 2010 року №1, актами прийняття -здачі робіт від 12 серпня 2010 року №12/08-12, від 16 серпня 2010 року №16/08-12, від 26 серпня 2010 року №26/08-04, копіями податкових накладних від 12 серпня 2010 року № 120812, від 16 серпня 2010 року № 160812, від 26 серпня 2010 року №260804, та макетами виконаних послуг, зокрема: проектів-презентацій для товарів і послуг ТМ » та ТМ « Pantene Pro-V».

Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на те, що у контрагентів контрагента позивача ТОВ «Дніпро-Бріг», зокрема ТОВ «Елфа Дисплей»та ТОВ «Е-Восток Україна»відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької економічної діяльності, виходячи з того, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку нести відповідальність за несплату податків продавцями/виконавцями послуг, або за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за умови необізнаності щодо неї.

Бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку, та встановлення реальності здійснення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція також викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року.

Огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2011 року № 0000282305 прийнято без достатніх підстав та з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано необхідних доказів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та прийняття його в межах повноважень, що передбачені законами України.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Дарницькому районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2012 року залишити без змін.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.