Ухвала

від 14.05.2012 по справі 2а-18031/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18031/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашян С.К.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого -судді Межевича М.В., суддів Ключковича В.Ю. та Коротких А.Ю., за участю секретаря Галай Т.О., представника позивача Ярової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Деко»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва №0001022390 від 25.11.2011року в частині нарахування екологічного податку в сумі 20,59 грн.. та застосування штрафної санкції в розмірі 1 грн. .В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги та заперечення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не є платником екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини, оскільки він здійснює збирання та тимчасове зберігання побутових відходів у контейнер, а потім передає їх на підставі договору на вивіз побутових відходів № 383 від 01.10.08р. ТОВ «Селтік», відповідно до вимог чинного законодавства України,

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ «Деко»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.08р. по 30.06.11р., про що складено акт перевірки від 09.11.2011р. №6808/23-222-25195772.

Під час перевірки були встановлені порушення п. 249.2, 249.6 ст. 249, п. 250.2 ст. 250 р. VIII Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ, в результаті заниження податкового зобов'язання по екологічному податку на загальну суму 20,59 грн., в т. ч. за 1 квартал 2011р. на суму 12,38 грн. та за II квартал 2011р. на суму 8,21 грн. та несвоєчасного подання податкової декларації екологічного податку за II квартал 2011р.

За наслідком складення вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.11р. №0001022390, яким позивачу визначено податкові зобов'язанні зі сплати штрафних (фінансових) санкції у розмірі 191,00 грн. основного платежу 20,59 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 171,00грн.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство в процесі провадження господарської діяльності утворює певні види відходів, а саме: побутові відходи (4 клас небезпеки), відпрацьовані люмінесцентні лампи (1 клас небезпеки), відпрацьовані автомобільні шини (3 клас небезпеки) та відпрацьовані автомобільні акумулятори (2 клас небезпеки). ПрАТ «Деко»отримано дозвіл № 8036600000-486 на розміщення відходів у 2011 році, виданий 22.05.10р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, термін дії дозволу 1 рік (з 01.01.11 до 31.12.11).

Відповідно договору №383 від 01.10.08, укладеного з ТОВ «Селтік»на вивіз побутових відходів та актів здачі-прийняття робіт, утилізує тверді побутові відходи щомісяця, а саме: січень 2011 року - 2,2 куб. м., лютий 2011 року - 2,2 куб. м., березень 2011 року - 2,2 куб. м., квітень 2011 року - 2,2 куб. м., травень 2011 року - 1,1 куб. м., червень 2011 року - 1,1 куб. м. До передачі на утилізацію ПрАТ «Деко»розміщує тверді побутові відходи, що утворюються в процесі його діяльності на власній території у контейнерах за адресою: м. Київ, вул. С. Стальського,32.

ПрАТ «Деко»не нараховувало та не сплачувало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва екологічний податок за період з 01.01.11 по 30.06.11 за фактичні обсяги тимчасово розміщених протягом звітного кварталу відходів (до їх передачі на утилізацію). Також, встановлено несвоєчасне подання податкової декларації екологічного податку за ІІ квартал 2011р., яку фактично подано - 10.08.11, граничний термін - 09.08.11.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий Кодекс України № 2755-111 (далі ПКУ), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, тому судом при вирішенні спору застосовуються норми Податкового кодексу України.

Порядок оподаткування з екологічного податку визначений Розділом VІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Відповідно до п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах протягом звітного кварталу, крім обсягів та видів (класів) окремих відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об'єктах) суб'єктів господарювання, які мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини і провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів.

При цьому, розміщенням відходів, у розумінні пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу та ст. 1 Закону України «Про відходи», є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи»спеціально відведені місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку, зокрема, є суб'єкти господарювання, що здійснюють під час провадження своєї діяльності зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Пунктом 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 р. № 1070, встановлено, що власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Тобто фактичного розміщення відходів власники та балансоутримувачі не здійснюють.

Основне призначення спеціально відведених місць чи об'єктів - видалення відходів шляхом захоронення або знешкодження.

Отже, контейнери для побутових відходів не є місцями їх остаточного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Селтік»укладено договір №383 від 01.10.2008 на вивіз побутових відходів відповідно до якого, останній утилізує тверді побутові відходи щомісяця. До передачі на утилізацію ПрАТ «Деко»розміщує тверді побутові відходи, що утворюються в процесі його діяльності на власній території у контейнерах за адресою: м. Київ, вул. С. Стальського,32.

Доказів здійснення позивачем розміщення відходів саме у спеціально відведених місцях та наявності у позивача дозволу на використання вказаних місць суду не надано.

Отже, як слідує із системного аналізу вказаних правових норм, платниками екологічного податку, прийнятно до предмету даної адміністративної справи, є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально-відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, він не є платником екологічного податку, хоча і не входить до суб'єктного складу осіб, які не є платниками зазначеного податку.

За даних обставин платниками такого податку є організації, що безпосередньо здійснюють розміщеня відходів позивача на спеціально відведених місцях у відповідності до укладених договорів на здійснення вивозу та утілізації побутових відходів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються, оскільки вони вже були предметом розгляду суду першої інстанції і їм дано належну правову оцінку.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Коротких А. Ю.

Ключкович В.Ю.