Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-9304/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9304/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітекс Україна»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітекс Україна»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивач правомірно включив до складу валових витрат суми по придбанню товарно-матеріалі цінностей у TOB «КБ Оксідон»та TOB «ВГІТК АВЕРС»у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підтвердивши суми ПДВ та податку з прибутку підприємств податковими накладними, які виписані з дотриманням пп. 7.2.4 п. 7.2 Закону України " Про податок на додану вартість" та ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначив, що не повинен нести відповідальність за порушення іншими підприємствами норм законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000132303 від 04.05.2011 року; № 0000142303 від 04.05.2011 року; № 0000282303 від 07.06.2011 року; № 0000272303 від 07.06.2011 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою позов відмовити у задоволенні позову повністю.

Прокуратурою Оболонського району м. Києва у відповідності до вимог ст. 192 КАС України подано заяву про приєднання до вказаної вище апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 163/23-3/32454063 від 11.04.2011 року, за змістом якого в ході даної перевірки встановлено порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. п. 5.1 та п.п. 5.2.1, абзацу 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3, абзацу 5 пп. 5.4.2 та п.п. 5.4.10 п. 5.4, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого TOB «Вітекс Україна»занижено податок на прибуток всього на суму 3534774,00 грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого TOB «Вітекс Україна»занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2793774,34 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, які позивачем були оскаржені в адміністративному порядку та залишені без змін, а скарги -без задоволення.

Також відповідачем 23.05.2011 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Вітекс Україна»по взаємовідносинах з TOB «ВПТК Аверс»за період з 01.09.2010 року по 31.01.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 217/23-3/36697963 від 23.05.2011 року, за змістом якого перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Наказу ДПА України Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»від 30.05.1997 року № 165, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму у розмірі 4834563,28 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000282303 від 07.06.2011 року про сплату податку на додану вартість за основним платежем в сумі 4834563,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1056693,36 грн; № 0000272303 від 07.06.2011 року про сплату податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем -6043204,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1320866,50 грн.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що на час здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як платники податків, видали належним чином оформлені податкові накладні, а тому позивач мав право на формування податкового кредиту за цими операціями. Сума валових витрат також сформована позивачем правомірно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало те, що позивач в порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неправомірно включив до складу валових витрат у VІ кварталі 2010 року суми витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей у TOB «КБ Оксідон»в сумі 13704795,00 грн. та завищив суму податкового кредиту, а також порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»шляхом проведення операцій у сумі 2740959,00 грн. на підставі нікчемного правочину, оскільки первинні документи підписані директором та засновником TOB «КБ Оксідон»-ОСОБА_2, яка в подальшому відмовилась від того, що мала відношення до господарської діяльності даного товариства.

Висновки представників ДПІ ґрунтуються на повідомленні ГВПМ ДПІ в Оболонському районі м. Києва отриману інформацію від слідчого СВ ПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва стосовно того, що TOB «КБ Оксідон», з яким були взаємовідносини у позивача має ознаки фіктивності.

СВ Деснянського РУ ГУ МВС України порушено кримінальну справу № 53-3773 за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «КБ Оксідон»за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, в ході розслідування якої директор та засновник даного товариства пояснила, що ніякого відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності вказаного товариства не має.

За змістом акту перевірки № 217/23-3/36697963 від 23.05.2011 року виявлені порушення

полягають у тому, що засновником та директором TOB «ВПТК АВЕРС»є громадянин ОСОБА_3, який будучи опитаним пояснив, що він зареєстрував ТОВ «ВПТК АВЕРС»за винагороду в сумі 400,00 грн. Після моменту реєстрації ніякого фактичного відношення до фінансово-господарської діяльності TOB «ВПТК АВЕРС»не мав. Участі в установчих зборах TOB «ВПТК АВЕРС»не брав, ніяких грошових та

інших матеріальних цінностей до статутного фонду цього підприємства не вносив та нікого на

це не уповноважував. Рішень щодо призначення службових осіб TOB «ВПТК АВЕРС»не

приймав. Усі підписи від його імені, що стосуються фінансово-господарської діяльності TOB

«ВПТК АВЕРС»йому не належать. Фінансово-господарські документи, що стосуються TOB «ВПТК АВЕРС», він не підписував та нікого на це не уповноважував. Усі підписи на даних документах належать не йому. Свідоцтво платника ПДВ в органах ДПС не отримував. Де знаходяться реєстраційні документи, статут, печатка та інші документи, що стосуються діяльності TOB «ВПТК АВЕРС»він не знає.

Також судом першої інстанції було встановлено, що 01.10.2010 року між TOB «Вітекс Україна»в особі директора Звєркова О.С. (покупець) та TOB «КБ Оксідон»в особі ОСОБА_2 (постачальник) укладено договір поставки № 10/1-12, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені строки другій стороні товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

01.09.2010 року між TOB «Вітекс Україна»в особі директора Звєркова О.С. (покупець) та TOB «ВПТК АВЕРС»в особі директора Реви CO. (постачальник) укладено договір поставки № 0110-1, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки другій стороні товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому. Судом першої інстанції встановлено, що на виконання вищевказаних договорів позивачем на користь постачальників перераховано грошові кошти у визначених розмірах. У ціні придбаного товару товариством у сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених цим Законом, тобто право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару (робіт, послуг), який платником не оплачений.

Відповідно до п.7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити обов'язкові реквізити, що встановлені даною статтею цього Закону.

Згідно п.п.7.2.3, 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які піддягають оподаткуванню цим податком.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

При проведенні документальної (планової або позапланової виїзної) перевірки платник податку зобов'язаний забезпечити доступ податковому інспектору до реєстру податкових накладних та у разі ведення його в електронному вигляді - надати носій електронної інформації за власний рахунок.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджені зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів( робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Частинами 1-3 ст. 9 Закотну України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків. коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

З урахуванням вимог зазначеного вище законодавства України судом першої інстанції було встановлено, що на час здійснення господарських операцій між TOB «Вітекс Україна»та TOB «КБ Оксідон», TOB «ВПТК АВЕРС»останні були належним чином зареєстровані як платники податків.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від TOB «ВПТК АВЕРС»«КБ Оксідон», які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством порядку як платники податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

При цьому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що визнання підприємства фіктивним не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть вираховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство України не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Також судом першої інстанції було встановлено, що згідно наданих позивачем «Відомостей валових витрат»та копій податкових декларацій за 2008, 2009 та 2010 роки сума валових витрат, відображена у відомості співпадає з задекларованою, та в детальній розшифровці не містить витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів, стоянку та паркування автомобілів, а тому колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про правильність визначення позивачем сум валових витрат правильним.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.