КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-10028/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Шелест С.Б.
У Х В А Л А
Іменем України
"17" травня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуюча суддя: Шелест С.Б.
Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі місті Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.11р. у справі №2а-10028/11/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі місті Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТС-2009»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином
В С Т А Н О В И В:
ДПІ у Подільському районі м. Києва звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь ТОВ «ІТС-2009»(код ЄДРПОУ -36865821, м. Київ, вул. Нижній Вал, 3-а) суму коштів в розмірі 437 930,97 грн. та стягнення з ТОВ «ІТС-2009»(код ЄДРПОУ -36865821, м. Київ, вул. Нижній Вал, 3-а) на користь держави суму вартості виконаних робіт в розмірі 437 930,97 грн. з будь-яких рахунків, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання судового рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.11р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що правочин, між відповідачами укладений без мети настання юридичних наслідків для сторін, зокрема з метою ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що суперечить інтересам держави.
Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ІТС-2009»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 30.11.09р. по 31.12.10р., за результатами якої складено акт № 104/23-611/36865821.
Перевіркою встановлено, що між ТОВ «ІТС-2009» (покупець), в особі директора Угарова І.Д. та ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь» (продавець) в особі директора ОСОБА_3, укладено договір купівлі-продажу №01/10 від 01.06.10р., предметом якого є поставка автомобільних товарів (шини, стрічка протекторна тощо) згідно асортименту, вказаного у видаткових накладних.
На підтвердження виконання договірних зобов'язань ТОВ «ІТС-2009» надало до перевірки видаткову накладну від 01.06.10р. №010642 на загальну суму 437 930,97грн., податкову накладну від 01.06.10р. №010642 на загальну суму 437930,97грн., в тому числі податок на додану вартість - 72 988,48 грн.
У акті перевірки зазанчено, що під час аналізу та перевірки статусу ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»встановлено, що відповідно до висновку спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 04 квітня 2011 року за №515 встановлено, що підписи на договорі купівлі-продажу №01/10 від 01 червня 2010року, податкових та видаткових накладних виконані не громадянкою ОСОБА_3, а невідомою особою; згідно бази ДПС України стан платника податків ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; протягом 2009-2010 років підприємство не подавало відомостей про наявність основних засобів або нематеріальних активів, товарів на складах; розрахунки з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів до податкового органу не подавало; вся звітність підписана ОСОБА_3
Наведене, на думку податкового органу, свідчить про відсутність у ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь» реальної можливості виконати взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу №01/10 від 01.06.10р.
Перевіркою також встановлено, що Генеральною прокуратурою України розслідується кримінальна справа №49-3015, порушена за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 364 та частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України, а в ході досудового слідства встановлено, що до створення та використання злочинного механізму з надання послуг із незаконного переведення безготівкових грошових коштів у готівку причетні посадові особи відповідача - 2, печатка, установчі документи та поточні рахунки відповідача-2 використовуються невстановленими особами для здійснення незаконних фінансових операцій з переведення безготівкових коштів, отриманих від легально діючих підприємств за начебто виконані роботи та надані послуги у готівкову форму.
Крім того, постановою Печерського районного суду міста Києва від 01 лютого 2011року задоволено подання слідчого Генеральної прокуратури України про накладення арешту на кошти ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь» та зупинення видаткових операцій на рахунках.
З огляду на вказану інформацію податковий орган вважає, що господарське зобов'язання між відповідачами вчинено з метою, яка не переслідувала створення взаємних прав та обов'язків, а натомість метою було ухилення від сплати обов'язкових податків та зборів, що суперечить інтересам держави та суспільства та є підставою для звернення до суду з позовом про застосування відповідних правових наслідків.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено, що відповідачі при укладанні вказаної угоди мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За визначенням статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частина 3 ст.228 ЦК України з 01.01.2011р. встановлює окремий вид оспорюваних правочинів -правочини, вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Ці правочини можуть бути визнані судом недійсними, отже вони не є нікчемними, а є оспорюваними.
Так, відповідно до вказаної норми ЦК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»), у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.
Право на звернення з такими позовами встановлено п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу».
Отже, з 01.01.11р. для застосування санкцій передбачених як ч.2 ст.228 ЦК України, так і ч. 1 ст. 208 ГК України необхідною умовою є задоволення судом позову про визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
З такою вимогою, у спірному випадку, податковий орган не звертався.
У будь-якому разі, для висновку про те, що правочин, укладений між відповідачами завідомо суперечить інтересам держави і суспільства необхідно встановити факт невідповідності такого правочину загальним умовам чинності правочину та наявність мети, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Як вказує апелянт, про наявність умислу у відповідача-2 на укладення договору з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства свідчить внесення запису про відсутність ТОВ «Центр нових будівельних технологій «Юпітер-південь»за місцезнаходженням; неподання вказаним підприємством протягом 2009-2010 відомостей про наявність основних засобів або нематеріальних активів, товарів на складах, розрахунків з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, висновок експерта про те, що підписи на договорі купівлі-продажу №01/10 від 01 червня 2010року, податкових та видаткових накладних виконані не громадянкою ОСОБА_3, а невідомою особою, та порушення кримінальної справи Генеральною прокуратурою України.
За визначенням ч.1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Конфіскаційні санкції, передбачені ч.2 ст.228 ЦК України, так і ч. 1 ст. 208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обовязкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин, правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених вказаними нормами, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Отже, аналіз наведених приписів дає підстави для висновку про те, що для застосування зазначених конфіскаційних санкцій до учасників правочину, суперечного інтересам держави і суспільства, закон передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність цього правочину публічно-правовим актам держави, що одночасно становить правопорушення у вигляді злочину чи адміністративно-правового делікту.
Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник. Без зґясування наведених фактичних даних саме по собі порушення юридичною особою правил здійснення господарської діяльності та несплата податків і зборів не може бути підставою для висновку про укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства.
У матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження відповідних обставин, як-от притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної або адміністративної відповідальності за завідоме укладення протиправного правочину з метою ухилитися від сплати податків або отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету. Недотримання ж відповідачами податкової дисципліни є підставою для притягнення їх до відповідальності за порушення податкового законодавства.
Судом першої інстанції вірно також встановлено, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства, а на час укладення договору купівлі-продажу №01/10 від 01червня 2010року та його виконання відповідачі були належним чином зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість. Податковим органом не доведено належними засобами доказування того, що господарська операція між відповідачами не мала реального, товарного характеру.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідно до висновку спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в м. Києві від 04 квітня 2011 року за №515 , підписи на податкових та видаткових накладних виконані не керівником відповідача -2 (громадянкою ОСОБА_3), а невідомою особою, то в даному випадку, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.8 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи .
Аналогічна норма міститься у п.2.14 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704.
За вимогами 2.15., п.2.16 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам.
Наявні у справі податкова та видаткова накладні містять обов'язкові реквізити, підписані від продавця - платника податку та скріплені печаткою такого платника податку - продавця.
Між тим, законодавство не містить обов'язку покупця перевіряти податкові накладні продавця на предмет достовірності (справжності) підпису особи, яка від імені продавця їх підписала.
Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N 233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Такою особою, окрім керівника підприємства, може бути і інша особа, яка має відповідні повноваження щодо підпису зазначених податкових накладних.
Інших доводів щодо недійсності спірного договору, окрім наведених в позовній заяві, позивач ні під час розгляду справи у судді першої інстанції, ні під час перегляду постанови у судді апеляційної інстанції не надав.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 17 травня 2011 року у справі №К-24659/08, від 28 липня 2011 року у справі №К-20847/08, від 07 вересня 2011 року у справі №К-22969/08.
Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд
У Х В А Л И В:
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі місті Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.11р. у справі №2а-10028/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.11р. у справі №2а-10028/11/2670 - без змін.
Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Шелест С.Б.
Судді: Романчук О.М
Пилипенко О.Є.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.05.2012 |
Оприлюднено | 05.06.2012 |
Номер документу | 24363862 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Шелест С.Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні