Ухвала

від 17.05.2012 по справі 2а-5422/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5422/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Гуменюк С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.11р. у справі №2а-5422/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «А-КЛАС»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових -повідомлень рішень

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «А-КЛАС»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень -рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0007712312/0 від 15.10.2010р. та №0007712312/1 від 18.11.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.11р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що з поставки офісних меблів містить ознаки фіктивності, оскільки місцезнаходження контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ПСГ»на час перевірки не встановлено, за юридичною адресою підприємство не знаходиться, директорів та засновників товариства допитати не вдалося. Також апелянт вказує на те, що підписи у документах податкової звітності від імені вказаного Товариства були виконані не засновниками Товариства, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «А-КЛАС»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСГ»за період з 01.01.09р. по 31.12.09р., за результатами якої складено акт перевірки від 01.10.10р. № 3652/23-12/32710672.

Перевіркою встановлені порушення позивачем вимог п.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», при формуванні податкового кредиту за господарськими взаємовідносинами з ТОВ «ПСГ», що, на думку податкового органу, має ознаки фіктивного та що, як наслідок, призвело до заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму -124 817,07 грн., а саме: за червень 2009 року на суму 36 441,58 грн., за липень 2099 року на суму 21 476,15 грн., за серпень 2009 року на суму 12 421,60 грн., за вересень 2009 року на суму 14 760,68 грн., за жовтень 2009 року на суму 29 010,26 грн., за листопад 2009 року на суму 10 706,80 грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 15.10.10р. № 0007712312/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 187 226 грн., у тому числі: 124 817 грн. основний платіж та 62 409 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення -рішення, таке рішення залишене без змін, а скарга позивача без задоволення, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.10р. № 0007712312/1 з аналогічною сумою податкового зобов'язання з ПДВ.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне виконання господарської операції з поставки контрагентом офісних меблів, проведення позивачем розрахунків за поставку, документальне підтвердження вказаної господарської операції та факт її здійснення в межах господарської діяльності позивача з метою подальшої реалізації товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі -Закон N 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Як свідчать обставини справи та встановлено перевіркою, позивач придбав у ТОВ «ПСГ» офісні меблі згідно рахунків-фактур, видаткових та податкових накладних на загальну суму 748 902,42 грн., в тому числі ПДВ -124 817, 07 грн. Копії вказаних документів наявні у матеріалах справи, розкривають зміст та обсяг господарської операції. Зауважень щодо достовірності відображених у них даних у податкового органу не було, чого не заперечила представник апелянта в судовому засіданні апеляційного суду.

Перевіркою ДПІ також встановлено, що позивач відповідно до банківських виписок перерахував ТОВ «ПСГ»грошові кошти в оплату вартості меблів на загальну суму 748 902,42 грн., в тому числі ПДВ -124 817, 07 грн. Суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ «ПСГ»позивач відніс до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду, відобразив у реєстрі податкових накладних; такі суми відповідають даним податкової звітності позивача за червень 2009р., липень 2009р., серпень 2009 р, вересень 2009р., жовтень 2009р. та листопад 2009р.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується виключно на тому, що у провадженні слідчого відділу Оболонського РУГУ МВС України в м. Києві є кримінальна справа, порушена прокуратурою Оболонського району м. Києва за фактом підроблення податкової звітності ТОВ «ПСГ», яке, у свою чергу, було єдиним контрагентом ТОВ «Ютакс Трейд», відносно якого також порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва. Перевіркою не встановлено місцезнаходження контрагента позивача - ТОВ «ПСГ»за його адресою, засновників не вдалось допитати. Крім того, з покликанням на висновок почеркознавчої експертизи № 869 від 19.10.09р., згідно якої підписи документах податкової звітності від імені ТОВ «ПСГ»здійснено не його засновниками -ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а іншими не встановленими слідством особами, ДПІ у ДПІ у Шевченківському районі м. Києва у акті перевірки робить висновок про нікчемність правочину з поставки офісних меблів (а.с.24-24, том 1).

Між тим, колегія суддів вважає, що вищенаведені обставини не є достатньою правовою підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, за умови реального виконання господарської операції сторонами правочину.

Так, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону N 168/97-ВР, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону ).

Таким чином, покупець -платник податку не може нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства -продавця товарів (послуг) -платника податку, навіть якщо такі і мали місце.

За таких обставин, покликання апелянта на висновок почеркознавчої експертизи № 869 від 19.10.09р., згідно якого підписи на документах податкової звітності від імені ТОВ «ПСГ»здійснено не його засновниками -ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а іншими не встановленими слідством особами не може слугувати підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Враховуючи, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України), то виявлення умислу в діях учасників правочину передбачає обов'язкове встановлення персоналій посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставин, за яких такий умисел виник.

Без зґясування наведених фактичних даних саме по собі порушення юридичною особою правил здійснення господарської діяльності, несплата податків і зборів, або ж порушення правил податкової звітності - не може бути достатньою підставою для висновку про укладення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства.

У матеріалах даної справи відсутні докази на підтвердження відповідних обставин, як-от притягнення винної особи (носія умислу) до кримінальної або адміністративної відповідальності за завідоме укладення протиправного правочину з метою ухилитися від сплати податків або отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету. Недотримання ж ТОВ «ПСГ»чи іншими у ланцюгу поставки підприємствами податкової дисципліни є підставою для притягнення їх до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Матеріали справи не містять обвинувального вироку і іншого судового рішення, за результатами розгляду кримінальної справи. Податковим органом не доведено, що позивач та його контрагент при укладанні вказаної угоди з поставки офісних меблів мали умисел на її укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, тощо.

Натомість, матеріали справи містять докази того, що така господарська операція з поставки меблів мала реальний, товарний характер. Колегія суддів приймає до уваги і ту обставину, що товарність вказаної господарської операції підтверджується наявними у матеріалах справи доказами подальшої реалізації вказаних офісних меблів (угоди, документи бухгалтерського та податкового обліку, тощо)

Як пояснив представник позивача, поставка офісних меблів здійснювалась за рахунок продавця ТОВ «ПСГ», транспортними засобами останнього, у зв'язку з чим товарно-транспортні документи у позивача відсутні.

Між тим, податковим органом, всупереч правилам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено належними засобами доказування неможливість вчинення вказаної господарської операції ТОВ «ПСГ»внаслідок відсутності у ТОВ «ПСГ» необхідних умов для вчинення даної господарської операції, управлінського чи технічного персоналу, основних засобів, тощо. Вказані обставини податковим органом при невиїзній документальній перевірці не перевірялись, на вимогу суду апеляційної інстанції витребувані докази з цього приводу податковим органом не надані. Доводи апелянта про незнаходження підприємства за місцезнаходженням після виконання господарської операції, не є підставою для висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.11р. у справі №2а-5422/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.11р. у справі №2а-5422/11/2670 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.