Ухвала

від 22.05.2012 по справі 2а-13847/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13847/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -Приходька Олега Сергійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Тельком»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Тельком»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем неправомірно прийнято спірні рішення, оскільки затримка у зарахуванні до державного бюджету своєчасно сплачених товариством сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість виникла з вини банківської установи ТОВ «Укрпромбанк», а отже відповідно до ст. 16.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та цільовими фондами»відповідальність за порушення термінів сплати податків несе саме банківська установа.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2012 року задоволено даний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Соломянському районі міста Києва від 16 травня 2011 року № 0010411504/0, № 0010421504/0 .

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -Приходько Олег Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Приватне акціонерне товариство «Тельком»зареєстроване як юридична особа 08.02.1996 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі м. Києва.

13 травня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку ПАТ «Тельком»з приводу своєчасності сплати податку на додану вартість.

За результатами даної перевірки було складено акт № 5380/15-05583489 від 13 травня 2011 року, за змістом якого в ході перевірки було встановлено, що ПАТ «Тельком»в порушення ст. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України несвоєчасно сплатило самостійно узгоджені суми з податку на додану вартість.

16 травня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, на підставі висновків вказаного акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0010411504/0, яким на підставі підпункту 57.1 ст. 51 Податкового кодексу України за перевищення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 211428,10 грн. застосовано до ПАТ «Тельком»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21142,81 грн., що становить 10 % від суми прострочених платежів; № 0010421504, яким на підставі підпункту 57.1 ст. 51 Податкового кодексу України за перевищення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 101807,05 грн. застосовано до ПАТ «Тельком»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20361,41грн., що становить 20 % від суми прострочених платежів.

Предметом дослідження в даній справі є правомірність прийняття зазначених вище податкових повідомлень-рішень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено спірні проплати в установлені законодавством України терміни, однак з вини банку перерахування платежів було затримано, тому в діях позивача відсутня вина, а відповідач безпідставно здійснив донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що ПАТ «Тельком»платіжним дорученням № 63 від 15.12.2008 року перераховано суму податку на додану вартість за листопад 2008 року у розмірі 20231,00 грн., платіжним дорученням № 37 від 26.02.2009 року перераховано суму податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 25461,00 грн.

Наведені платіжні доручення в цей же день були передані на виконання ТОВ «Укрпромбанк», що підтверджено вхідним штампом банка, однак, банк кошти до бюджету не перерахував.

Причиною неперерахування відповідних коштів до бюджету була недостатність коштів на кореспондентському рахунку ТОВ «Укрпромбанк»та прийняття Національним банком України рішення про призначення тимчасової адміністрації в ТОВ «Укрпромбанк»та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на один рік з 21.01.2009 року по 21.01.2010 року.

Позивач звертався до ТОВ «Укрпромбанк»з проханням виконати платіжні доручення.

Зі змісту листа ТОВ «Укрпромбанк»від 21.10.2009 року № 37212 вбачається, що, зокрема, платіжні доручення № 38, № 39, № 40, № 41 від 02.03.2009 року прийняті банком до виконання, але у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку банку вони обліковуються на позабалансовому рахунку.

За змістом повідомлення Національного банку України постановою Правління НБУ від 20.01.2009 року № 19/бТ у ТОВ «Укрпромбанк»було призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 21.01.2009 року по 21.01.2010 року. Згідно з постановою Правління Національного банку України № 19 від 21.01.2010 року у ТОВ «Укрпромбанк»було відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації цього банку, а також 21.01.2010 року припинено повноваження тимчасового адміністратора банку.

Сплачувані позивачем суми податку на додану вартість наступних звітних періодів (починаючи з березня 2009 року) зараховувалися податковим органом у рахунок погашення недоїмки попередніх періодів у порядку календарної черговості її виникнення (починаючи з листопада 2009 року), що підтверджується даними облікової картки платника і поясненнями представників відповідача. При цьому, оскільки зобов'язання попередніх періодів погашалося шляхом зарахування платежів, здійснених за наступні періоди (за березень 2009 року-травень 2010 року), таке погашення, згідно висновків акту перевірки, здійснювалось поза межами граничних строків їх сплати, внаслідок чого відповідачем нараховувалася пеня на суми такого погашення.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивачем сплачувались податкові зобов'язання з податку на додану вартість протягом періоду, вказаного в акті перевірки, належним чином та в установлені податковим законодавством строки.

Відповідно до п. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання -зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Узгоджене або встановлене судом податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання, є податковим боргом (пункт 1.3 статті 1 цього Закону).

Враховуючи те, що правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи при вирішенні даної справи застосуванню підлягають норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», що діяв на момент здійснення позивачем спірних платежів до бюджету та визначав права та обов'язки платників податків, склади правопорушень та заходи відповідальності, які підлягали застосуванню за вчинені платниками податків порушення.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Підпунктом 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що: якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, податкові зобов'язання з податку на додану вартість сплачуються платником податку протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання декларації за відповідний звітний період (що, за загальним правилом, дорівнює календарному місяцю).

Відповідно до пункту 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 № 276, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Положеннями частин 3 та 4 статті 9 Закону «Про систему оподаткування»визначено, що обов'язок юридичної та фізичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

З положеннями підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгоджуються положення пункту 22.4 статті 22 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яким встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. При цьому банк має забезпечити фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Що ж до проведення самого переказу коштів, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система відповідно до пункту 1.29 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»переказ коштів -рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ коштів шляхом формування та подання відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу (пункт 1.15 статті 1 цього Закону).

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Колегія суддів зауважує, що саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пов'язує настання певних правових наслідків.

Так, відповідно до підпункту 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нарахування пені закінчується пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.

Оскільки момент закінчення нарахування пені визначено датою подачі платіжного документа до банку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов'язує погашення (сплату) податкового боргу платником податків.

Правова позиція по даному питанню викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 13 квітня 2011 року по справі № К/9991/4786/11.

Відповідно до пп.16.5.1 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Аналогічна відповідальність передбачена положеннями Податкового кодексу, а саме згідно зі статтею 129 за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Також згідно пункту 129.7 статті 129 Податкового Кодексу не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Таким чином, склади правопорушень, визначені Податковим кодексом України та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»фактично збігаються, тобто підстави для застосування штрафних санкції за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів за чинним та попереднім законодавством є однаковими.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Крім того, листами ТОВ «Укрпромбанк»від 15.07.2009 року № 28867, від 21.10.09 року № 37212 позивачу повідомлялось, що на його позабалансовому рахунку дійсно перебувають платіжні доручення платіжні доручення № 38, № 39, № 40, № 41 від 02.03.2009 року, які очікують черги на виконання, але на даний час не можуть бути виконані у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку банку.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в діях позивача відсутні порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань за листопад 2008 року, січень 2009 року у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, а тому застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату вказаних сум податкових зобов'язань є безпідставним.

З приводу застосування до ПАТ «Тельком»штрафних (фінансових) санкцій за період з лютого 2009 року по червень 2010 року колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що висновок про порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість за лютий- грудень 2009 року, січень червень 2010 року зроблений ДПІ у зв'язку з самостійним зарахуванням податковим органом поточних платежів в рахунок погашення податкової заборгованості попередніх періодів, а також внаслідок несвоєчасного зарахування до бюджету платежів за листопад 2008 року, січень 2009 року, сплачених позивачем 15.12.2008 року та 26.02.2009 року, у зв'язку із введенням у банку тимчасової адміністрації.

Таким чином, для розрахунку суми штрафу, застосованого спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковий орган всупереч вказівки платника про призначення платежу брав до уваги не дату сплати платником суми податкового зобов'язання, а дату самостійного погашення податковим органом зазначеного податкового зобов'язання за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що такі дії податкового органу є неправомірними та такими, що призвели до прийняття неправомірних податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Підставою для застосування штрафу, згідно з п.п. 17.1.7. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є несплата платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками (п. 3.8 вищезазначеної Інструкції).

Отже, із наведених правових норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства належить виключно платнику.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів відсутній такий, як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, а відтак податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Підпунктом 7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що визначає принцип рівності бюджетних інтересів, передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Разом з тим, ні вказана норма, ні в цілому Закон не визначає повноваження саме податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, -є неправомірним.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним судом України в постановах від 01.12.2009 року у справі 21-1234 во 09, у справі 21-1162во09.

Оскільки позивач сумлінно сплачував податкові зобов'язання, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу про порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань у зв'язку із самостійним зарахуванням податковим органом сплачених платником податку платежів не заслуговує на увагу та є помилковим, а спірні податкові повідомлення-рішення, що прийняті на його підставі -неправомірними та такими, що підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -Приходька Олега Сергійовича -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.