Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-17883/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17883/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Грищенко Т.М., суддів -Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі -Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНХАУС" до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАНХАУС» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0007972306, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «податок на додану вартість»за основним платежем на суму 315215 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 грн., та яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «АСТАНА К»(код 37270449) за квітень 2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2011 № 0007972306 Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм діючого законодавства та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовну.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися в апеляційну інстанцію, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кранхаус»(код з ЄДР 35429188) зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.09.2007 року. Місцезнаходження: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, 6. У період, що перевірявся позивач був зареєстрований платником ПДВ згідно свідоцтва № 100269805 від 18.02.2010 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АСТАНА К»за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року. Як вбачається з матеріалів справи, сторонами визнається та не заперечується, що контрагент позивача на час здійснення спірних операцій був зареєстрованим платником ПДВ. При цьому, відповідачем не спростовано, що спірні суми податкового кредиту були задекларовані контрагентом позивача (реєстрація платника ПДВ анульована 08.08.2011 з підстав внесення до ЄДР запису про відсутність за місцезнаходженням).

За результатами перевірки складено акт № 1137/23-6/35429188 від 15.08.02011 року. Перевіркою встановлено: порушення ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ «Астана К»за квітень 2011 року; у звязку з не підтвердженням податкового кредиту по ланцюгу постачання ТОВ «Астана К»- ТОВ УСП «СОВА»встановлено порушення п. 198.1., ст. 185 ПК України, внаслідок чого було занижено суму ПДВ до сплати за квітень 2011 р. на 315215 грн.

Крім цього, в акті зазначено, що нікчемність правочинів та факт відсутності здійснення реального постачання ТОВАРІВ по ланцюгу ТОВ «Астана К»- ТОВ «Кранхаус» встановлений актом перевірки ТОВ «Астана К»від 21.06.2011 року № 1515/23-08/37270449.

У той же час, щодо спірних операцій, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, судом встановлено, що між ТОВ «Кранхаус» (Замовник) та ТОВ «Астана К» (виконавець; 04111, м. Київ, вул. Щербакова 49а оф.91) укладено договір аутсорсінгу (персоналу) № 01032011-1 від 01.03.2011 р.

Відповідно до п/п. 14.1.183. ПК України послуга з надання персоналу, це господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін. Згідно з п. 5.2. ціна договору складається з вартості послуг виконавця та компенсації витрат виконавця.

В контексті фактичного виконання та придбання зазначених послуг, позивачем було надано вісім заявок, які є додатками до договору, про надання персоналу у сфері кіно-телезйомок.

В матеріалах справи міститься звіт від 29.04.2011 р. про надання персоналу, в якому деталізовано по телевізійним проектам/передачам («Кто против блондинок»; «Интуиция»; «Мечты сбываются»; «Співай, якщо можеш») склад персоналу, витрати у т.ч. за спірний період.

Згідно з актом надання послуг № 531 від 22.04.2011 р. виконавцем виконані такі роботи (надані послуги): «послуги з аутсорсінгу персоналу»вартістю 418590,85 грн., без ПДВ, ПДВ 83718,11грн., всього на 502308,66 грн. з ПДВ. Згідно з актом № 532 від 22.04.2011 року надано аналогічні послуги на суму 490308,67 грн. з ПДВ 81718,11 грн. Згідно з актом від 22.04.2011 р. № 533 надано аналогічні послуги на суму 502308,67 грн. з ПДВ 83718,11 грн. Згідно з актом № 534 від 22.04.2011 р. надано аналогічні послуги вартістю 396369,00 грн. з ПДВ 66061,50 грн. На підставі договору та зазначених актів позивачу видано податкові накладні, відповідно: № 531 від 22.04.2011 р., № 532 від 22.04.2011 р., № 533 від 22.04.2011 р., № 534 від 22.04.2011 р.

Згідно з банківською випискою від 22.04.2011 р. зазначені послуги сплачені в повному обсязі, тобто у ціні послуг позивачем сплачено і ПДВ за рахунок якого сформовано спірні суми податкового кредиту, які відображені у податковій декларації та реєстрі отриманих податкових накладних.

В контексті підтвердження фактичного виконання спірних операцій та звичайного характеру діяльності у наведеній вище сфері господарських відносин протягом тривалого періоду, позивачем також надано договори з ТОВ «Новий канал»№ 01014 від 17.01.2011 р., № 11025 від 01.02.2011 р., № 11026 від 07.02.2011 р., № 010215 від 07.02.2011 р., за змістом яких позивача залучено для надання послуг по здійсненню відео - та аудіо зйомок передачі та створенню аудіовізуальних матеріалів, а також для проведення технічної репетиції учасників передачі («Кто против блондинок»; «Интуиция»; «Мечты сбываются»; «Співай, якщо можеш») у періоди: з 25.01.2011 р. по 28.01.2011 р., з 15.03.2011 р. по 18.03.2011 р., з 10.02.2011 року по 13.02.2011 р., з 27.03.2011 р. по 29.03.2011 р., з 18.02.2011 р. по 21.02.2011 р., з 05.04.2011 р. по 07.04.2011 р., з 26.02.2011 р. по 02.03.2011 р., з 10.04.2011 р. по 13.04.2011 р. На підтвердження виконання на користь ТОВ «Новий канал»послуг, позивачем надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) «Технічне забезпечення проекту»(відповідно до номенклатури по зазначеним вище договорам від 01.04.2011 р., а також від 08.04.2011 р., від 15.04.2011 р. (щодо надання послуг в період 5 7 квітня 2011 р., 11 13 квітня 2011 року), та банківські виписки щодо оплати на користь позивача наведених вище послуг.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів , що ДПІ не доведено належними та допустимими доказами обставин, викладених в акті перевірки щодо нездійснення спірних операцій та не доведено вчинення позивачем порушень податкового законодавства, оскільки з акту перевірки позивача вбачається, що під час перевірки не витребовувались та не перевірялись договір, первинні та банківські документи за спірними операціями, тобто, висновки акту перевірки зроблені з порушенням п/п. 75.1.2. ПК України без врахування всіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, а отже проведена перевірка не може вважатися такою, що відповідає вимогам закону, а оскаржуване рішення не може вважатися таким, що відповідає критеріям правомірності рішення, викладеним у ч.3. ст. 2 КАС України, а саме, в даному випадку, критерію обґрунтованості оскаржуваного рішення внаслідок чого це рішення не може вважатися правомірним.

З матеріалів справи вбачається, що в акті перевірки позивача ДПІ стверджує про неможливість перевірки правомірності формування податкового кредиту та валових витрат контрагентом позивача, що, однак, само по собі не свідчить про ненадання цим контрагентом послуг позивачу та про порушення позивачем податкового законодавства. У той же час ДПІ не спростовано та в акті перевірки позивача зазначено, що цей контрагент подав декларацію з ПДВ за спірний період.

В акті перевірки ДПІ вказало, що за спірними операціями не передавався товар. У той же час, предметом поставки за договором не були товари, а були послуги, що в свою чергу також свідчить про прийняття рішення без врахування всіх фактичних обставин щодо проведення спірних операцій, що мали значення для прийняття спірного рішення.

При цьому, у розділі акту перевірки «Висновки»ДПІ посилається на те, що не підтверджено податкового кредиту по ланцюгу ТОВ «Астана К»- ТОВ УСП «Сова», тобто акт містить посилання на відносини контрагента позивача з підприємством, яке не є учасником спірних операцій, та містить посилання на порушення податкового законодавства іншими особами, ніж позивач, що також свідчить про формування висновків, які не відповідають фактичним обставинам та прийняття необґрунтованого рішення, яке ґрунтується на обставинах, які не мають відношення до позивача.

В контексті доводів ДПІ щодо суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, суд правильно зазначив, що акт перевірки не містить визначення який саме правочин є нікчемний, акт не містить посилання на реквізити (ідентифікуючі дані) договору позивача з його контрагентом внаслідок того, що безпосередньо ця угода ДПІ не досліджувалась, що також свідчить про прийняття рішення на підставі висновків, які не ґрунтуються на обставинах, які досліджувались та перевірялись. Окрім того, в цьому контексті суд зазначає, що у разі суперечності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, в силу положень ч. 3 ст. 228 ЦК України такий договір визнається недійсним судом. Проте, ДПІ не надано рішення суду, яким вищезгаданий договір визнано недійсним та суд під час розгляду справи не вбачає правових підстав вважати договір між позивачем та його контрагентом нікчемним.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду дійшла наступного.

Згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України (в редакції на час здійснення спірних операцій) податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

Тому, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Відтак, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема (в контексті доводів і заперечень сторін у даній справі), це: фіктивність операцій/нездійснення поставок, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ (відсутність податкової правосубєктності).

Згідно з п/п. 75.1.2. ПК України документальна перевірка проводиться та, відповідно, відповідні висновки формуються на підставі, у т.ч. податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.