Ухвала

від 22.05.2012 по справі 2270/1655/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/1655/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ПП "Селтіка" до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласт" в лютому 2012 року звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.03.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції № 0000141500/65 від 27.01.2012 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про відмову в задоволенні позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Зокрема, зазначає, що в жовтні 2011 року позивач заявив до відшкодування суму ПДВ в розмірі 260269 грн., при цьому виходив із фактично оплаченої частини залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду в розмірі 260269 грн., решта залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду у розмірі 34721 грн. не була оплачена у вересні 2011 року тому, що фактично була сформована за рахунок коригування податкових зобов'язань у напрямку їх зменшення внаслідок повернення коштів або товарів, що було відображено у податковій декларації з ПДВ за вересень 2011 року. Відтак, на порушення абз. "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, позивачем занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту на суму 34721 грн. Також в ході перевірки встановлено, що контрагент позивача ПП "Селтіка" не могло фактично виконати договірні зобов'язання за договором поставки № 6 від 24.05.2011 року. У зв'язку з цим підлягають коригуванню податкові зобов'язання за вересень 2011 року у напрямку їх зменшення.

У судове засіданні позивач не з'явився, надавши заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає про безпідставність доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі. Також позивач вважає судове рішення законним і обґрунтованим. Окрім цього, представником позивача надано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача, третьої особи у судове засідання не з'явились, причини неявки суду невідомі. Про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлено завчасно і належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом І інстанції, обставини спору полягають у наступному.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екопласт» 28.04.2001 року зареєстроване Хмельницькою райдержадміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А00 №241484. З 08.05.2001 року перебуває на обліку як платник податку на додану вартість в Хмельницькій МДПІ. Основними видами діяльності позивача є: виробництво тари з пластмас, виготовлення інших готових виробів, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, роздрібна та оптова торгівля.

У грудні 2011 року, відповідно до направлень №№ 770 і 771 від 22.12.2011 року та наказів №928 від 22.12.2011 року і №943 від 28.12.2011 року, службовими особами Хмельницькою МДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року. За результатами перевірки складено акт № 14/230/31521894 від 10.01.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000141500/65 від 27.01.2012 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року на 49321 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки № 14/230/31521894 від 10.01.2011 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог підпунктів п. п.198.3 ст.198 і п.200.4 ст.200 Податкового кодексу (надалі -ПК України) та завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2011 року на 49321 грн., у зв'язку з безпідставним включенням до податкового кредиту у вересні 2011 року податку на додану вартість в сумі 14600 грн. по операції з придбання у ПП «Селтіка» фольги алюмінієвої і поролону відповідно до нікчемного договору поставки, який не мав реальних наслідків, та безпідставним включенням до суми бюджетного відшкодування скоригованої у вересні 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 34721 грн., не сплаченої позивачем до бюджету.

Задовольняючи позов, суд І інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нікчемності договору поставки укладеного позивачем та ПП «Селтіка». Також судом встановлено, що сума коригування податкових зобов'язань у розмірі 34721 грн. не має ніякого відношення до задекларованої позивачем у жовтні 2011 року суми ПДВ у розмірі 260269 грн., оскільки зазначена складається з податку фактично сплаченого позивачем постачальникам товарів в їх ціні. З огляду на це, суд І інстанції дійшов висновку про протиправність рішення податкового органу та наявність підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду І інстанції, виходячи з наступного.

З висновків відповідача наведених в акті перевірки від 10.01.2011 року видно, що підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань являється завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2011 року на 49321 грн., у зв'язку з безпідставним включенням до податкового кредиту у вересні 2011 року податку на додану вартість в сумі 14600 грн. по операції з придбання від ПП «Селтіка» фольги алюмінієвої і поролону відповідно до нікчемного договору поставки, який не мав реальних наслідків, та безпідставним включенням до суми бюджетного відшкодування скоригованої у вересні 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 34721 грн., не сплаченої позивачем до бюджету.

Вказані висновки органу державної податкової служби є безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до договору поставки №06 від 24.05.2011 року укладеного позивачем з ПП «Селтіка», остання зобов'язалось поставити позивачеві товар (барвники, ароматизатори та інші матеріали, які використовуються покупцем у виробничому процесі) (п.1.1 договору), кількість якого повинна відповідати кількості, вказаній в накладних (п.3.1 договору), ціна якого вказується в накладних (п.2.1 договору), а якість повинна відповідати діючим державним стандартам і технічним умовам (п.3.2 договору). Відповідно до умов договору поставки найменування, асортимент, кількість і ціна окремої партії товару визначаються в накладних, які складаються постачальником (п.1.2 договору), загальна сума договору складається з сум окремих партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії договору (п.2.2 договору), супровідними документами на товар, що поставляється, є видаткова накладна та податкова накладна (п.3.4 договору), транспортування товару здійснюється постачальником за його рахунок (п.4.4 договору), датою виконання постачальником своїх зобов'язань за даним договором є дата доставки товару на склад покупця (п.4.6 договору). Пунктом 4.1 договору передбачено, що товар поставляється на умовах DDR Інкотермс 2000 року (поставка з оплатою мита Хмельницька область, Хмельницький район, ст. Богданівці).

У специфікаціях № 4 від 02.09.2011 року і №5 від 08.09.2011 до договору поставки №06 від 24.05.2011 року позивач та його контрагент погодили найменування товару, що підлягає поставці, його кількість та вартість, а також умови оплати.

На виконання зазначеного договору поставки у вересні 2011 року ПП «Селтіка» поставило позивачеві фольгу алюмінієву (харчову) на загальну суму 744000 грн., у тому числі ПДВ у сумі 12400,0 грн. (видаткова накладна №ЕК-04 від 02.09.2011 року і податкова накладна №3 від 02.09.2011 року) та клей для поролону на загальну суму 13200 грн., у тому числі ПДВ 2200 грн. (видаткова накладна №ЕК-05 від 08.09.2011 року і податкова накладна №4 від 08.09.2011 року).

Перевезення товару до місцезнаходження позивача здійснювало ПП «Селтіка» за власний рахунок орендованим автомобільним транспортом. Зазначене підтверджується товарно-транспортними накладними №5 від 02.09.2011 року і № 7 від 08.09.2011 року, копіями договорів оренди автомобілів №0112/10 від 01.12.2010 року і №№3/11 від 01.06.2011 року, подорожніми листами №5 від 08.09.2011 року і №3 від 02.09.2011 року, копією договору оренди приміщення від 01.06.2011 року і копією наказу ПП «Селтіка» №7 від 01.02.2011 року про прийняття на роботу водія ОСОБА_2

На підставі довіреностей № 336 від 29.08.2011 року і № 361 від 08.09.2011 року, видача яких підтверджується журналом реєстрації довіреностей за 2011 рік, від імені позивача товар отримував начальник відділу матеріально-технічного постачання ТОВ «Екопласт» ОСОБА_3

На кожну партію поставленого товару позивач отримав від постачальника податкову накладну, видаткову накладну та товарно-транспорту накладну.

Після оприбуткування зазначеного товару в складському та бухгалтерському обліку з відображенням в оборотно-сальдових відомостях по рахунках 201 і 206 за вересень 2011 року, позивач оплатив його вартість шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Селтіка», що підтверджується виписками з банківського рахунку від 15.09.2011 року і від 20.09.2011 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Всі вищевказані документи містять необхідні реквізити та відповідають вимогам наведеним у Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому можуть бути підставою для використання у податковому обліку.

Вказаними первинними документами підтверджено реальну зміну майнового стану як ПП "Селтіка" так і позивача внаслідок виконання умов договору поставки.

Придбаний товар був використаний позивачем у господарській діяльності, зокрема, для виробництва фольги алюмінієвої для харчових продуктів та побутових губок, передавши ТОВ «Н.П.К.» відповідно до договору про виготовлення продукції з давальницької сировини №01/16-10-Д від 16.10.2007 року, видаткових накладних №59 від 02.09.2011 року і №61 від 08.09.2011 року. Окрім перелічених вище документів, використання придбаного від ПП «Селтіка» товару у власній господарській діяльності підтверджується актами списання сировини та матеріалів на виготовлення готової продукції №132 від 02.09.2011 року, №133 від 05.09.2011 року, №136 від 07.09.2011 року і №140 від 09.09.2011 року, копіями довіреностей №200 від 02.09.2011 року і №206 від 08.09.2011 року, Свідоцтвом на знак для товарів і послуг, копіями договорів оренди приміщень №876 і №10, укладених ТОВ «Н.П.К.», технологічною картою виготовлення продукції.

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п.201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З урахуванням викладених вище положень ПК України право на нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту звітного періоду у випадку придбання товару виникає у покупця товару за умови отримання від його постачальника належним чином оформленої податкової накладної, яка підтверджує факт поставки товару.

Таким чином наявні у позивача первинні документи щодо здійснення господарської операції з ПП "Селтіка" підтверджують фактичність даної операції та реальні наслідки її здійснення. Придбані товари були використані позивачем у власній господарській діяльності. З огляду на це, позивач правомірно сформував на їх основі податковий кредит.

Встановлені обставини спростовують доводи відповідача про нікчемність договору поставки № 6 від 24.05.2011 року, а тому не приймаються судом до уваги.

Також безпідставними є висновки відповідача щодо завищення позивачем задекларованої суми бюджетного відшкодування у жовтні 2011 року на 34721 грн., на формування якої вплинуло коригування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ на вказану суму.

Так, у декларації з ПДВ за вересень 2011 року позивач в рядках 8 («коригування податкових зобов'язань») і 8.1 («коригування податкових зобов'язань згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів постачання та податкових зобов'язань») відобразив коригування податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 34721 грн. у зв'язку з поверненням проданого товару.

При цьому, перевіркою підтверджена правомірність нарахування позивачем податкових зобов'язань з ПДВ за вересень 2011 року в сумі 532558 грн. (рядок 9 декларації), розмір яких визначений позивачем з урахуванням скоригованої суми податку (стор.4 акту перевірки).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до державного бюджету (бюджетному відшкодуванню) передбачений п.200.1 - п.200.4 і п.200.7 ст.200 ПК України.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 200.1 -200.3 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом підпункту а) п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Отже, сума коригування податкових зобов'язань у розмірі 34721 грн. не стосується задекларованої позивачем у жовтні 2011 року суми ПДВ у розмірі 260269 грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 Декларації), оскільки зазначена сума складається з суми податку фактично сплаченого позивачем постачальникам товарів в їх ціні.

Позивач виконав вимоги ПК України щодо формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ та відповідно суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 260269 грн.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду І інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 0000141500/65 від 27.01.2012 року, яке підлягає скасуванню.

За таких обставин, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.