Постанова

від 24.05.2012 по справі 2а/2470/133/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/133/12

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Залімського І. Г.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача: Пустовіта Ю.О., Дармапука В.І.

відповідача: Бишки М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Новоселицький" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського кооперативу "Новоселицький" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

СГК «Новоселицький» звернувся до суду з адміністративним позовом до Новоселицької МДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення. Позовні вимоги мотивовано тим, що працівниками Новоселицької МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку взаємовідносин СГК «Новоселицький» з товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма Конто Центр» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 20.12.2011 р. № 512/15/03575403. На підставі висновків перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 554/150003481500 від 29.12.2011 р., яким кооперативу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 34841,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 8710,25 грн. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили податкове повідомлення-рішення протиправним.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники позивача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала повністю, проти її задоволення заперечила, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дала пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, СГК «Новоселицький» зареєстрований Новоселицькою районною державною адміністрацією 23.10.2000 р. як юридична особа, та взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 25.10.2000 р. за № 04-301(а.с. 6, 20, 73-74). Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником ПДВ (а.с. 6).

Працівниками Новоселицької МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку взаємовідносин СГК «Новоселицький» з товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова фірма Конто Центр» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки від 20.12.2011 р. № 512/15/03575403 (а.с. 6-10, 33, 34). За результатами невиїзної документальної перевірки зроблено висновок про заниження СГК «Новоселицький» податкового кредиту за серпень 2011 р. в сумі 34841,00 грн.

На підставі висновків перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 554/150003481500 від 29.12.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 34841,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 8710,25 грн. (а.с.5).

Судом першої інстанції встановлено, 04.05.2011 р. між СК «Новоселицький» та ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» було укладено договір № 11 на поставку продукції, на умовах якого СК «Новоселицький» зобов'язувався поставити, а ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» отримати та оплатити продукцію в кількості та на суму визначену в рахунках та накладних (а.с. 11). 20.09.2011 р. СК «Новоселицький» до Новоселицької МДПІ подано податкову декларацію (вх. № 9008089899), згідно якої задекларувало податкові зобов'язання по податку на додану вартість за серпень 2011 р. в сумі 55791,00 грн. та податковий в сумі 51785,00 грн. (а.с.60-63).

На виконання п. 20.1.6 ст. 20 ПК України, 21.09.2011 р. Новоселицькою МДПІ на адресу позивача було надіслано лист № 8030/10/15-007 про надання документально підтверджуючих документів здійснення господарських операцій з ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» на загальну суму 174203,89 грн., в т.ч. ПДВ 34840,79 грн. (а.с. 35). 30.09.2011 р. позивачем на адресу Новоселицької МДПІ листом за вих. № 99 було направлено копії документів (податкові та видаткові накладні) по придбанню матеріалів у ТОВ «Консалтингова фірма «Конто-Центр» за серпень 2011 р. (а.с. 37).

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності врегульовано ст. 44 ПК України. Так п.п. 44.1 цієї статті Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Разом із тим, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Поряд з цим, відповідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності і фактичності здійснених господарських операцій за укладеним договором позивачем були надані суду першої інстанції належним чином засвідчені копії документів - актів прийому-передачі ТМЦ (а.с. 13), видаткових накладних (а.с. 14-18,92-102), податкових накладних (а.с. 38-42, 64-72, 91), податкових декларацій (а.с. 60-63, 76-81), платіжних доручень (а.с. 90), накладних на товар (а.с. 103-129). Зазначені докази у їх сукупності та взаємозв'язку, на думку колегії суддів, спростовують твердження податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Наявними в матеріалах справи доказами спростовується висновок податкового органу, що укладений позивачем договір не спрямовані на реальне настання господарських наслідків, що обумовлені ними. Позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги докази, надані позивачем на підтвердження його доводів.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного суду України, викладену, зокрема, в постанові Пленуму Верховного Суду України, від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", та Вищого адміністративного суду України згідно Інформаційного листа ВАСУ від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби".

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню. Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача та наявність підстав для задоволення позову. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат в силу вимог ч. 6 ст. 94 КАС України. Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне присудити на користь позивача всі документально підтверджені понесені ним судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу "Новоселицький" задовольнити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського кооперативу "Новоселицький" до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №554/150003481500 від 29 грудня 2011 року.

Зобов'язати орган Державної казначейської служби України стягнути на користь Сільськогосподарського кооперативу "Новоселицький" судові витрати в сумі 653,28 грн. із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "29" травня 2012 р. .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.