Рішення

від 24.05.2012 по справі 5011-68/5080-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/5080-2012 24.05.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Дніпровська набережна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіафільм продакшн" простягнення заборгованості, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Дніпровська набережна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіафільм продакшн" про стягнення суми основного боргу за договором підряду з технічного обслуговування автомобілів № 066/05-2011 від 16.05.2011 у розмірі 4.663,69 грн., інфляційних втрат у розмірі 41,97 грн., 3% річних у розмірі 53,28 грн., пені у розмірі 274,12 грн. та відшкодувати витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду № 066/05-2011 відповідач не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт, а тому позивач, посилаючись, зокрема на ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, просить стягнути вказану заборгованість у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/5080-2012 та призначено до розгляду на 10.05.2012.

Ухвалою суду від 10.05.2012 розгляд справи було відкладено на 22.05.2012 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами, в т.ч. зазначеними в його реєстраційних документах.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.05.2012 № 12-1132, яка надана позивачем, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіафільм продакшн»є вул. Б. Хмельницького, 50-б в м. Києві, 01030.

Як вбачається з поштового повідомлення, ухвалу суду від 20.04.2012 було надіслано на адресу відповідача ( 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 50-б ), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, проте вказана ухвала була повернута поштовим відділенням зв'язку із зазначенням причини повернення -за зазначеною адресою не проживає.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 50-б , за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 20.04.2012, та ухвали про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду та про час і місце його проведення.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.05.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Дніпровська набережна" (далі -позивач, підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медіафільм продакшн" (далі -відповідач, замовник) 16.05.2011 було укладено договір підряду з технічного обслуговування автомобілів № 066/05-2011 (далі -Договір), згідно з п. 1.1 якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати роботи за завданням замовника, а замовник в свою чергу - прийняти і вчасно оплатити вказані роботи в порядку, у строк та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.4 Договору строк виконання робіт визначається в кожному окремому випадку додатково і може бути вказаним у заявці замовника на ремонт автомобіля (ів), а перебіг строку виконання робіт починається з дати передачі автомобіля в ремонт, якщо інший термін початку перебігу строку виконання робіт не визначено цим Договором.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що замовник зобов'язаний видати своєму представнику належним чином оформлений документ (належним чином оформлене доручення або довіреність (форми № М-2) для підтвердження повноважень свого представника для здійснення відповідних заявок на роботи, що пов'язані із технічним обслуговуванням та/або ремонтом автомобіля (ів) замовника на СТО та/або отримання товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ).

Відповідно до п. 2.3.3 Договору замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт і витрати, які здійснив підрядник у зв'язку з технічним обслуговуванням чи ремонтом автомобіля (ів) замовника, у розмірі та строк згідно положень п. 3 цього Договору.

Пунктом 2.3.4 визначено, що замовник зобов'язаний прийняти від підрядника автомобіль (лі) та виконані роботи в порядку і на умовах згідно положень п. 2.5 цього Договору в погоджений сторонами строк.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість робіт із технічного обслуговування та ремонту автомобіля (ів) замовника визначається на підставі прейскуранта цін на агрегати, запасні частини, матеріали, устаткування, комплектуючі та інші витратні матеріали, що діяв на дату подачі заявки замовником, а також вартості конкретної роботи відповідно до розцінок підрядника.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що замовник сплачує вартість виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт у строк не пізніше трьох банківських днів з дати його підписання шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на рахунок підрядника.

Позивач виконав роботи з ремонту автомобіля НОМЕР_1, що належить відповідачу на загальну суму 4.663,69 грн. Автомобіль з ремонту було отримано представником відповідача ОСОБА_3 на підставі довіреності № 00053 від 16.11.2011. Судом установлено, що згідно з довіреністю № 00053 від 16.11.2011 ОСОБА_3 був уповноважений на отримання від ТОВ «Атлант М»цінностей за № 4145751 від 17.11.2011 (копія знаходиться в матеріалах справи).

На час звернення до суду, відповідач за виставленим позивачем рахунком № С4145751 від 17.11.2011 на суму 4.663,69 грн. за спірним Договором, оплату не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з положеннями ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно з ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви він втрачає право в подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом установлено, що позивач свої зобов'язання згідно з умовами Договору виконав належним чином на загальну суму 4.663,69 грн., в той час як відповідач своїх зобов'язань по оплаті виконаних робіт не виконав. Матеріалами справи підтверджується, що на виконання положень Договору між позивачем та відповідачем було підписано акт виконаних робіт № Н4145751 від 17.11.2011 на загальну суму 4.663,69 грн. та виставлений відповідачу відповідний рахунок на оплату виконаних позивачем робіт. Суд враховує, що наявний в матеріалах справи акт виконаних робіт уповноваженим представником відповідача ОСОБА_3 був підписаний без зауважень, що свідчить про прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт без претензій щодо їх якості, об'ємів та вартості та виникнення обов'язку у відповідача щодо їх оплати протягом 3 банківських днів з моменту підписання вказаних актів (п. 3.3 Договору). Враховуючи, що акт виконаних робіт було підписано сторонами 17.11.2011 відповідач мав здійснити оплату виконаних робіт не пізніше трьох банківських днів з дати його підписання, а саме до 21.11.2011 включно.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4.663,69 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 41,97 грн., 3% річних у розмірі 53,28 грн. та пеню у розмірі 274,12 грн.

Враховуючи те, що відповідач порушив умови Договору, а також вимоги ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідно яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексу, інших актів законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з останнього інфляційних втрат та 3% річних.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині, щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 41,97 грн. та 3% річних у розмірі 53,28 грн., підлягають задоволенню.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що за порушення замовником строку оплати вартості робіт згідно положень п. 3.3 Договору, замовнику нараховується пеня за кожний день прострочення з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 цього ж Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені за період 23.11.2011 по 09.04.2012 у розмірі 274,12 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин та враховуючи вищевикладене позов задоволенню.

Згідно з ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача. (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіафільм продакшн" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 50-б код ЄДРПОУ 37146702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Дніпровська набережна" (02095, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16 код ЄДРПОУ 36824570) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, основну заборгованість у розмірі 4.663 (чотири тисячі шістсот шістдесят три) грн. 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 41 (сорок одна) грн. 97 коп., 3 % річних у сумі 53 (п'ятдесят три) грн. 28 коп., пені у розмірі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1.609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.05.2012.

Суддя Ониськів О.М.