Ухвала

від 24.05.2012 по справі 20/137

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

24.05.2012 Справа № 20/137

за скаргою Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради, м.Полтава

на дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області по справі № 20/137

за позовом Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк", м.Полтава

до Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" Полтавської міської ради, м.Полтава

про стягнення 451 417,48 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від стягувача: ОСОБА_1, дов. від 12.05.11 р.

від боржника (скаржника): не з'явився

від виконавчої служби: не з'явився

Розглядається скарга на дії державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області з вимогою про визнання недійсними та скасування постанов про арешт майна боржника, коштів та стягнення виконавчого збору.

В судове засідання 24.05.12р. представник скаржника не з'явився.

Водночас, до початку судового засідання 23.05.12р. року через канцелярію суду від представника скаржника надійшла заява, в якій він просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку із відпусткою.

Суд відхилив дане клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження, яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, установи, організації.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Скаржник не був позбавлений права надіслати до суду для представництва своїх інтересів іншого представника, або подати додаткові письмові пояснення через канцелярію суду.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд, зважаючи на те, що відсутність представників скаржника не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, вважає за можливе розглянути скаргу без їх участі.

Стягувач та виконавча служба надали відзиви на скаргу (вх.№ 5766 д та 5755 д відповідно), в яких просять суд у задоволенні скарги відмовити у зв'язку з її безпідставністю та необгрунтованістю.

В судовому засіданні представник стягувача проти скарги заперечив.

Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.10.2010 року у справі № 20/137 за позовом ПАТ «Полтава - банк»до КП «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця»Полтавської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради про стягнення 415 417, 48 грн. позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" на користь Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" 389 000 грн. боргу за кредитом, 42 901,71 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 5 341,25 грн. комісії, 14 174,52 грн. пені, 4 514,17 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного вище рішення суду господарським судом Полтавської області було видано наказ № 20/137 від 11.11.2010 року.

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Міщаніна О.В. від 05.05.2011 року було прийнято до виконання виконавче провадження № 22911264 з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області № 20/137 від 11.11.2010 року про стягнення з КП «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця»Полтавської міської ради на користь ПАТ «Полтава-банк»456 167, 65 грн.

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Міщаніна О.В. від 13.07.2011 року про арешт коштів боржника було на підставі рішення суду накладено арешт на кошти в межах суми 456 167, 65 грн., що містяться на рахунках № 26040157, № 260041614, № 260044622 в ПАТ «Полтава - банк»МФО 331489, № 260000989, № 260440989, Полтавська філія ПАТ «Мегабанк»МФО 331757, № 35433006003002920, № 35436006002920 № 35443007002920, № 35445005002920 ГУДК України у Полтавській області МФО 831019 та належать боржнику КП «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця»Полтавської міської ради.

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Міщаніна О.В. від 06.09.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження було:

- накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику КП «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця»Полтавської міської ради у межах суми звернення стягнення 456167,65 грн.

- заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику КП «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця»Полтавської міської ради, лише в межах суми боргу.

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Міщаніна О.В. від 19.09.2011 року про арешт коштів боржника було накладено арешт на кошти в межах суми 456167, 65 грн., що містяться на відкритому рахунку: № 26007711931716 в AT «Райффайзен банк Аваль»у м. Києві МФО 380805, та належать боржнику КП «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця»Полтавської міської ради.

Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області Міщаніна О.В. від 19.09.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору, у зв'язку з невиконанням боржником наказу у наданий строк було стягнуто з боржника КП «Полтавська міська шляхово-експлантаційна дільниця»Полтавської міської ради виконавчий збір у розмірі 45 616, 76 грн.

Не погодившись з названими вище постановами боржник за виконавчим провадженням - КП «Полтавська міська шляхово-експлантаційна дільниця»Полтавської міської ради - їх оскаржив.

В обгрунтування своєї скарги боржник зауважив, що постанови не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, постанова від 06.09.2011р. направлена з порушенням строків встановлених ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження", державний виконавець не мав права накладати арешт на майно, що належить боржнику на правах повного господарського відання.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" державною виконавчою службою здійснюється примусове виконання рішень на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, на підставі наказів господарських судів.

Державний виконавець у відповідності до ст.11 Закону зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст.25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Ст.28 Закону визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області у відзиві вказує, що наказ господарського суду Полтавської області від 11.11.2010 року у справі № 20/137 у встановлений державним виконавцем строк боржником самостійно не виконано.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Ст.52 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Відповідно до ст.57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Обставини, наведені скаржником у скарзі, не вказують на порушення Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Полтавській області вимог чинного законодавства, зокрема наведених вище вимог до порядку звернення стягнення на кошти та інше майно боржника та стягнення виконавчого збору при накладенні арешту на кошти боржника в установах банків постановами від 13.07.2011р., 19.09.2011 ВП № 22911264, накладенні арешту на майно боржника постановою від 06.09.2011 ВП № 22911264, стягненні з боржника виконавчого збору в сумі 45616,76 грн. постановою від 19.09.2011р.

Посилання скаржника на направлення йому постанови від 06.09.2011р. з порушенням строків встановлених ст.57 ЗУ "Про виконавче провадження" як на підставу для визнання даної постанови недійсною та скасування судом не приймаються з огляду на наступне.

Винесення постанови державним виконавцем та її надіслання сторонам є окремими виконавчими діями. Тому, якщо постанова про арешт майна боржника була надіслана із запізненням, то дана обставина ще не свідчить про те, що державним виконавцем було допущено якісь порушення під час саме винесення вказаної постанови. Тобто, лише цей факт (несвоєчасне надіслання постанови) не може слугувати підставою для скасування постанови, яка відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження».

Посилання скаржника на те, що державний виконавець не мав права накладати арешт на майно, що належить йому на правах повного господарського відання, спростовується наступним.

Згідно Статуту скаржника (п.2.5.) майно підприємства належить йому на правах повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання підприємство володіє, користується і розпоряджається вказаним майном на свій розсуд, застосовує відносно нього любі дії, які не суперечать статуту підприємства.

Відповідно до п.5.3. Статуту підприємство має право згідно з законодавством України продавати або передавати іншим підприємствам, організаціям та закладам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

За даних обставин, суд приходить до висновку про безпідставність твердження скаржника про те, що державний виконавець не мав права накладати арешт на майно, яке закріплене за КП «Полтавська міська шляхово-експлуатаційна дільниця»Полтавської міської ради на правах повного господарського відання

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За даних обставин, суд приходить до висновку, що пред'явлена скарга є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 121-2 ГПК України, суд -

ухвалив:

Скаргу відхилити.

Суддя Киричук О.А.