Рішення

від 14.05.2012 по справі 5023/1413/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2012 р. Справа № 5023/1413/12

вх. № 1413/12

Суддя господарського суду Аюпова Р.М.

при секретарі судового засідання Лобов Р.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов № 62 від 30.05.2011 року, провідний спеціаліст; ОСОБА_2, довіреність № 141 від 09.11.2011 р.,провідний спеціаліст;

Представник відповідача- ОСОБА_5, (пасп. НОМЕР_2) особисто;

Прокурор - Якимчук О.О., посв. № 109 від 25.06.2010 р.;

Третя особа - ОСОБА_3, дов. від 30.10.2010р , №0805/109А

розглянувши справу за позовом Прокурора Київського району м. Харкова в інтересах держави, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків 3-я особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківський національний університет ім.. В.Н. Каразіна, м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача -ФОП ОСОБА_5 заборгованості з орендної плати в сумі 4947,00 грн. а також пеню та штраф в сумі 538,18 грн., а також віднести на відповідача витрати по оплаті судового збору. Вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків за договором оренди № 4603-Н від 29.05.2010 року щодо своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 березня 2012 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03 квітня 2012 року об 11:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 квітня 2012 року залучено до участі у справі балансоутримувача орендованого за договором приміщення - Харківський національний університет ім.. В.Н. Каразіна, в якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

19 квітня 2012 року, прокурор надав через канцелярію суду заяву (вх. № 8479) , в якій, окрім попередньо заявлених позовних вимог, просить на цих же підставах, розірвати договір оренди № 4603-Н від 29.04.2010 року, укладений між позивачем та відповідачем, зобов'язати відповідача повернути за актом приймання-передачі окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового приміщення коридору 1-го поверху 4-х поверхової будівлі навчального корпусу фізико - технічного факультету, загальною площею 5.0 кв.м., за адресою: м. Харків, пр. Академіка Курчатова,31.

Представники позивача та третьої особи у судовому засіданні надали письмові пояснення (вх. №№ 5062, 9803), в яких зазначили, що проти вказаних уточнень прокурора не заперечує.

Розглянувши вказану заяву прокурора, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Згідно частини 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому суд зазначає, що положення частини п'ятої статті 22, які встановлюють строки зміни позивачем предмета або підстави позову, а також строки подання відповідачем зустрічного позову, визнано конституційним згідно з Рішенням Конституційного Суду N 17-рп/2011 ( v017p710-11 ) від 13.12.2011 року.

Враховуючи, що вказана заява подана до початку розгляду справи по суті, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, розгляд справи продовжено з її врахуванням.

У судовому засіданні 23 квітня 2012 року оголошувалась перерва до 14 травня 2012 року о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 14 травня 2012 року прокурор, представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача підтримали заявлений позов з урахуванням заяви про зміну предмету позову та наполягали на його задоволенні.

Присутній у судовому засіданні відповідач проти позову не заперечує.

Присутні в судовому засіданні учасники судового процесу вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

29 квітня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківської області (далі позивач) та ФОП ОСОБА_5 (далі- відповідач) укладено Договір оренди № 4603-Н (далі -договір), відповідно до умов якого, позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового приміщення коридору 1-го поверху 4-х поверхової будівлі навчального корпусу фізико - технічного факультету, загальною площею 5,0 кв.м., за адресою: м. Харків, пр. Академіка Курчатова,31, що перебуває на балансі Харківського національного університету ім.. В.Н. Каразіна, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 10 лютого 2010 року і становить 13770,00 грн.

Факт передачі приміщення підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна, підписаним сторонами 29 квітня 2010 року.

Відповідно до п. 3.1., 3.2 Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, зі змінами, з урахуванням результату конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - лютий 2010 року -1000,00 грн. (Додаток № 2). Орендна плата за перший місяць оренди -квітень 2010 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за березень-квітень 2010 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.3 Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується орендарем щомісячно, до 12 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до вимог діючої Методики, у співвідношенні: безпосередньо до Державного бюджету на рахунки, визначені фінансовими органами - у розмірі 50%; на рахунок, визначений балансоутримувачем - у розмірі 50%.

Відповідно до п. 10.1 договору оренди, договір укладено на 1 рік, що діє з 29 квітня 2010 року по 29 квітня 2011 року включно.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутністю заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, якій був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази припинення дії договору у встановленому діючим законодавством порядку, суд вважає, що станом на момент розгляду справи, договір є діючим.

Відповідно до п. 5.3. Договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендодавцем належним чином виконано свої зобов'язання по договору, проте, Орендар (відповідач) порушив умови Договору щодо своєчасного внесення позивачу плати за оренду приміщення, внаслідок чого, у відповідача за період з квітня 2010 року по грудень 2011 року виникла заборгованість з орендної плати в сумі 4947,21 грн., що і стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 цього кодексу та частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного і комунального майна"

Проте, Орендар систематично порушував умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати до державного бюджету, внаслідок чого, за період з квітня 2010 року по грудень 2011 року виникла заборгованість з орендної плати перед державним бюджетом України в сумі 4947,21 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди № 4603-Н від 29.04.2010 року .

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, окрім того, визнав заявлену заборгованість, суд визнає вимогу прокурора щодо стягнення з відповідача 4947,21 грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. ст. 230, 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання . Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 3.7 Договору сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з п. 3.8. зазначеного договору оренди, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

За прострочення внесення орендної плати, прокурор нарахував відповідачу пеню, яка за період з 19.09.2011 року по 20.01.2012 року склала 191,88 грн. та штраф -7% від суми боргу у розмірі 346,30 грн.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки, встановлений законом, може бути змінено у договорі.

Відповідно до п.1.ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором оренди, пеня у сумі 191,88 грн. та штраф у розмірі 346,30 грн. підлягає стягненню на користь позивача..

Щодо вимоги прокурора про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, станом на момент розгляду справи, договір оренди № 4603-Н від 29.04.2010року є діючим.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частиною 3 стаття 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

В статті 782 Цивільного кодексу України закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, орендар (відповідач) систематично прострочував внесення орендної плати, а з квітня 2011 року і по теперішній час не сплачує орендну плату. Це свідчить про те, що відповідач більш ніж три місяці підряд не вносить орендну плату, що є підставою для розірвання договору оренди відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про дострокове розірвання договору оренди № 4603-Н від 29.04.2010 року, правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно ч.1. ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин, господарський суд вважає позовну вимогу позивача щодо зобов'язання відповідача повернути за актом приймання-передачі орендоване за договором майно обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 525, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, 651,762,764,782 Цивільного кодексу України, статтями 179, 188, 193, 198, 232, 283, 284, 285, 286, 291, 343, Господарського кодексу України, ст. ст. 18, 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", ст.. 1,2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір оренди № 4603-Н, укладений 29.04.2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 24134589) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 61108, АДРЕСА_1).

Зобов'язати Фізичну особу підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; 61108, АДРЕСА_1) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 24134589) за актом приймання - передачі окреме індивідуально визначене майно - частину нежитлового приміщення коридору 1-го поверху 4-х поверхової будівлі навчального корпусу фізико - технічного факультету, загальною площею 5,0 кв.м., за адресою: м. Харків, пр. Академіка Курчатова,31.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: 61108, АДРЕСА_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 24134490, МФО 851011) на р/р УДК у Київському районі м. Харкова № 31110093700004, код ЄДРПОУ: 24134573, МФО 851011) - 4947,21 грн. заборгованості з орендної плати, 191,88 грн. пені та штраф у розмірі 346,30 грн.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: 61108, АДРЕСА_1) на користь державного бюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 2682,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2012 року.

Суддя Аюпова Р.М.

справа № 5023/1413/12