Рішення

від 21.05.2012 по справі 5023/1328/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2012 р. Справа № 5023/1328/12

вх. № 1328/12

Суддя господарського суду Жиляєв Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєва К.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 23.04.2012 року

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кід-Транс", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 79010,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач вернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів у сумі 79010,99 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором перевезення вантажу № L-372 від 23 листопада 2011 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за надані послуги з перевезення вантажів у розмірі 76895,58 грн., пеню в розмірі 1643,51 грн., індекс інфляції в розмірі 153,80 грн. та 3 % річних в розмірі 318,10 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 березня 2012 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 5023/1328/12 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 квітня 2012 року о 10:50.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 04 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 23 квітня 2012 року об 11:30; від 23 квітня 2012 року розгляд справи відкладено на 14 травня 2012 року об 11:00; від 14 травня 2012 року розгляд справи відкладено на 21 травня 2012 року о 12:20.

18 травня 2012 року, до матеріалів справи, через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання (вх. № 181), в якому позивач просить суд судове засідання, яке призначене на 21.05.2012 року відкласти на іншу дату, мотивоване зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому процесі.

В призначене судове засідання позивач не з'явився.

В призначене судове засідання відповідач з'явився, під час розгляду справи проти позову заперечував повністю, проте відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування своїх заперечень до матеріалів справи не надав.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, вислухавши думку відповідача, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, оскільки дана справа в провадженні знаходиться з 15.03.2012 року, також було неодноразово відкладено розгляд справи для надання можливості сторонам надати нові докази, тощо). Проте, нових доказів сторонами до матеріалів справи подано не було.

Суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на договір № L-372 від 23 листопада 2011 року.

Суд вважає дане посилання не обґрунтованим та зазначає, що позивачем не доведено виконання сторонами жодних зобов'язань за цим договором, надані до матеріалів справи заявки на надання транспортних послуг № 12517, та № 12569 не містять вказівок на те, що вони складені на виконання умов договору № L-372 від 23 листопада 2011 року. За таких обставин суд розглядає заявки на надання транспортних послуг № 12517, та № 12569 як окремі правочини відповідно до яких сторонами визначено вартість транспортних послуг, та досягнуто згоди щодо всіх істотних умов перевезення вантажу.

Так, 24 листопада 2011 року сторони дійшли згоди на здійснення перевезення вантажу, оформивши відносини у вигляді Заявки про надання транспортних послуг № 12569, відповідно до умов якої позивач (перевізник) надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а замовник (експедитор) в свою чергу зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На підставі вищевикладеного позивачем було надано відповідачу послуги щодо перевезення вантажів за маршрутом: Ponte San Marko (Італія) - митний перехід м. Чоп (Україна) - м. Харків (Україна).

Перевезення здійснювалось автомобілем Позивача, державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2 за міжнародною товарно-транспортною накладною № 032540 від 25 листопада 2011 року (CMR). Замовлення з погодженими з замовником умовами перевезення було позивачем виконано, вантаж доставлений на адресу одержувача: ПАТ "Сума Технології": м. Харків, вул. Котлова, буд. 129, про що свідчить наявна в матеріалах справи міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 032540 від 25.11.11р. року (зі штампом отримувача вантажу) (арк. справи 13).

Сума фрахту (узгоджена вартість перевезення) згідно умов вищевказаної заявки склала 4500 Євро по курсу НБУ на день розвантаження.

Відповідно умов Заявки № 12569 оплата наданих послуг відбувається шляхом перерахування на розрахунковий рахунок протягом 15 банківських днів з моменту оформлення в місті Харкові.

Як свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, відповідачу вручено 29 грудня 2011 року пакет документів, необхідних для оплати послуг з перевезення вантажу за рахунком-фактурою № 12569 від 01.12.2011р.

Також, відповідно до умов іншої заявки про надання транспортних послуг № 12517 від 24.11.2011 року, позивач (перевізник) надав послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях, а замовник (експедитор) в свою чергу зобов'язався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На підставі вказаної заявки №12517 позивачем було надано відповідачу послуги щодо перевезення вантажів за маршрутом: Ponte San Marko (Італія) - митний перехід м. Чоп (Україна) - м. Харків (Україна).

Перевезення здійснювалось автомобілем Позивача, державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2 за міжнародною товарно-транспортною накладною № А 00909 (CMR). Замовлення з погодженими з замовником умовами перевезення було позивачем виконано, вантаж доставлений на адресу одержувача: ПАТ "Сума Технології": м. Харків, вул. Котлова, буд. 129, про що свідчить наявна в матеріалах справи міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 00909 (зі штампом отримувача вантажу) (арк. справи 17).

Сума фрахту (узгоджена вартість перевезення) згідно умов вищевказаної заявки склала 4500 Євро по курсу НБУ на день вигрузки.

Відповідно умов Заявки №12517 оплата наданих послуг відбувається шляхом перерахування на розрахунковий рахунок протягом 15 робочих днів з моменту оформлення в місті Харкові.

Як свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, відповідачу вручено 22 грудня 2011 року пакет документів, необхідних для оплати послуг з перевезення вантажу за рахунком-фактурою № 12517 від 01.12.2011р.

Таким чином, станом на 22.02.2012 року заборгованість відповідача за отримання транспортних послуг, перед позивачем за рахунками фактурами: № 12517 та № 12569 склала 76895,58 грн.

У зв'язку з існуючою заборгованістю позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 06/02 від 06 лютого 2012 року, в якій просив останнього на протязі семи днів з моменту отримання претензії провести оплату за надані послуги з організації і виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом, однак відповідач відповіді на вимогу не надав та суму боргу позивачу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 76895,58 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо нарахування штрафних санкцій (пені) в розмірі 1643,51 грн. суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ч. 1 ст. 624 ЦК України, ч.4, ч. 6 ст. 231 ГК України сторони господарського договору мають право самостійно встановлювати розмір штрафних санкцій у тексті договору, сплата яких є обов'язковою для сторін.

Суд зазначає, що в заявках на надання транспортних послуг № 12517, та № 12569 сторони не узгодили питання нарахування пені.

Таким чином, керуючись нормами чинного законодавства, суд вважає що нарахування позивачем пені в розмірі 1643,51 грн. є безпідставним та не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки між сторонами в порушення вимог ст. 547 Цивільного кодексу України не укладено письмової угоди про можливість застосування відповідальності у вигляді сплати штрафу.

На підставі викладеного суд відмовляє в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1643,51 грн.

В силу вимог ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Виходячи з норм діючого законодавства, відповідачу нараховано 153,80 грн. - інфляційних витрат та 318,10 грн. - 3% річних. Дані нарахування проводились з урахуванням положень Цивільного Кодексу України (ст. 625) та Господарського кодексу (ст. 232).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 153,80 грн. та 3% річних у розмірі 318,10 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Суд зазначає, що відповідач у судовому засіданні не спростовував факт надання послуг з перевезення вантажів відповідно до узгоджених сторонами заявок № 12517, та № 12569, вантаж було доставлено і він був отриманий без зауважень про що свідчить відмітка в графі №24 відповідних CMR копії яких надані до матеріалів справи завірені належним чином. Посилання ж відповідача про ненадання оригіналів документів не є підставою для односторонньої відмови від виконання зобов'язань.

Наведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 4, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кід-Транс", 61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 94, кв. 35, (п/р 2600505550026 у ПАТ КБ "Правекс Банк", МФО 321983, код ЄДРПОУ 37764827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 29, кв. 20, (п/р 26006301002526 в ВАТ "ВТП Банк" Івано-Франківської філії, МФО 336893, код ЄДРПОУ 32605152) - 76895,58 грн. заборгованості, 153,80 грн. індексу інфляції, 318,10 грн. 3 % річних, 1576,02 судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 1643,51 грн. відмовити.

Повне рішення складено 28 травня 2012 року.

Суддя Жиляєв Є.М.