Постанова

від 19.09.2012 по справі 5023/1328/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 р. Справа № 5023/1328/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2224 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 21.05.12 р. у справі № 5023/1328/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кід-Транс", м. Харків

про стягнення коштів у сумі 79010,99 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", м. Київ звернувся до господарського суду з позовною заявою (з урахуванням уточнень та доповнень), в якій просив суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Кід-Транс", м. Харків 79010,99 грн. з яких: 76895,58 грн. основного боргу, 1643,51 грн. пені, 153,80 грн. інфляційних втрат, 318,10 грн. 3 % річних, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Жиляєв Є.М.) від 21.05.2012 р. у справі № 5023/1328/12 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кід-Транс", м. Харків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД", м. Івано-Франківськ, - 76895,58 грн. заборгованості, 153,80 грн. індексу інфляції, 318,10 грн. 3 % річних, 1576,02 судового збору, в частині стягнення пені в сумі 1643,51 грн. в позові відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг та не надав суду жодного доказу їх виконання, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 76895,58 грн. підтвердженими наданими суду доказами, нарахування позивачем пені в розмірі 1643,51 грн. суд вважає безпідставним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки між сторонами в порушення вимог ст. 547 Цивільного кодексу України не укладено письмової угоди про можливість застосування відповідальності у вигляді сплати штрафу. Щодо інфляційних нарахувань у розмірі 153,80 грн. та 3% річних у розмірі 318,10 грн. суд прийшов до висновку, що наданий розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно вийшов за межі позовних вимог ТОВ «Європа-Транс ЛТД», що останній посилався саме на договір № L-372 від 23.11.11 р., як на підставу своїх вимог до відповідача, також посилався на те, що копії заявок № 12569 та № 12517, які є у матеріалах справи не можуть бути належним доказом виконання позивачем послуг по перевезенню вантажу, оскільки не мають юридичної сили та ін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Позивач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, представник позивача звернувся до суду з клопотання про відкладення розгляду справи на інший день в зв'язку з неможливістю його прибуття на дане судове засідання.

Однак, вказане клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки на підтвердження обставин, викладених в ньому, його заявником не надано жодного належного доказу, а позивачу було надано достатньо часу для підтвердження його доводів в суді. Разом з тим, відповідно до статті 77 ГПК України, господарський суд відкладає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, і тільки в разі якщо за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому обставин, які б перешкоджали розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні колегія суддів не вбачає.

Відповідач у призначене судове засідання також не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на укладений між ТОВ "Європа-Транс ЛТД" (позивачем) та ТОВ "Кід-Транс" (відповідачем) договір № L-372 від 23.11.2011 р., відповідно до умов якого експедитор (відповідач) замовляє, а перевізник (позивач) надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Відповідно до п. 2.1.1. експедитор зобов'язується надавати вантажі для перевезень на підставі «Замовлення на перевезення», що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1., 4.1. договору, ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення. Розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного банківського рахунку експедитора на поточний банківський рахунок перевізника, протягом 10 календарних днів після отримання рахунку-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної.

Відповідно до п. 5.5 договору, у разі невиконання сторонами термінів взаєморозрахунків, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

24.11.2011 року відповідач звернувся до позивача з замовленнями (заявками) № KI 12569 та № KI 12517 на перевезення вантажу за маршрутом Італія -Харків. Так, в замовленнях сторони узгодили найменування вантажу, вагу, об'єм, дату завантаження, адресу розвантаження, строк доставки, суму фрахту, форму оплати, та ін. Замовлення підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємців.

На підставі замовлення № KI 12569 від 24.11.2011 р. позивач здійснив перевезення вантажу за маршрутом: Ponte San Marko (Італія) - митний перехід м. Чоп (Україна) - м. Харків (Україна), автомобілем - державний номер АА 9481 ІМ/АА 9574 ХР, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною № 032540 від 25 листопада 2011 року (CMR), вантаж доставлений на адресу одержувача: ПАТ "Сума Технології": м. Харків, вул. Котлова, буд. 129, про що свідчить штамп отримувача вантажу на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 032540 від 25.11.11 р. Сума фрахту (узгоджена вартість перевезення) згідно з умовами заявки склала 4500 Євро по курсу НБУ на день розвантаження. Відповідно до умов заявки № 12569 оплата наданих послуг відбувається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 15 банківських днів з моменту оформлення в м. Харкові.

На підставі замовлення № KI 12517 від 24.11.2011 р. позивач також здійснив перевезення вантажу за маршрутом: Ponte San Marko (Італія) - митний перехід м. Чоп (Україна) - м. Харків (Україна), автомобілем - державний номер АА 9462 ІМ/АА 8487 ХР за міжнародною товарно-транспортною накладною № А 009093 (CMR), вантаж доставлений на адресу одержувача: ПАТ "Сума Технології": м. Харків, вул. Котлова, буд. 129, про що свідчить штамп отримувача вантажу на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 009093. Сума фрахту (узгоджена вартість перевезення) згідно з умовами вищевказаної заявки склала 4500 Євро по курсу НБУ на день розвантаження. Відповідно до умов заявки № 12517 оплата наданих послуг відбувається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок протягом 15 робочих днів з моменту оформлення в м. Харкові.

Позивач направив на адресу відповідача необхідний пакет документів для оплати послуг з перевезення вантажу за рахунком-фактурою № 12517 від 30.11.2011 р., які вручені відповідачу 22.12.2011 р.; також необхідний пакет документів для оплати послуг з перевезення вантажу за рахунком-фактурою № 12569 від 01.12.2011 р., які вручені відповідачу 29.12.2011 р., копії яких додані до матеріалів справи.

Проте, як зазначає позивач, відповідач повинен був 03.01.2012 р. та 10.01.2012 р. провести розрахунки в повному обсязі, але не здійснив їх у зв'язку з чим станом на 22.02.2012 року утворилася заборгованість відповідача за отримання транспортних послуг, перед позивачем за рахунками фактурами: № 12517 та № 12569 складає 79010,99 грн.

08.02.2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 06/02 від 06 лютого 2012 року щодо сплати коштів за здійснене перевезення, в якій просив у строк протягом семи днів перерахувати оплату за надані послуги з організації і виконання перевезення вантажу автомобільним транспортом, проте відповідач вимогу не задовольнив та заборгованість не сплатив.

Обставини щодо несплати заборгованості стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати наданих позивачем послуг; що відповідач не надав суду жодного доказу виконання, суд вважає позовні вимоги позивача в сумі 76895,58 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Щодо нарахування штрафних санкцій (пені) в розмірі 1643,51 грн. суд зазначає, що нарахування позивачем пені в розмірі 1643,51 грн. є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки між сторонами в порушення вимог ст. 547 Цивільного кодексу України не укладено письмової угоди про можливість застосування відповідальності у вигляді сплати штрафу, щодо інфляційних нарахувань у розмірі 153,80 грн. та 3% річних у розмірі 318,10 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і хоча в певній частині їм надана правильна та належна правова оцінка, проте є підстави для скасування прийнятого по справі рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення пені.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписи ст. 207 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Укладання господарських договорів, у відповідності з п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а підпис шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення давнього виду договорів.

Перевезення вантажу, яке є предметом спору у даній справі, за своєю правовою природою є міжнародним перевезенням вантажу автомобільним транспортом.

Згідно з ст. 54 Закону України "Про автомобільний транспорт", організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Такі правовідносини врегульовані зокрема Конвенцією про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах від 19 травня 1956 року.

Відповідно до ст. 4 та ст. 5 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів договір перевезення встановлюється накладною. Накладна складається в 3 оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (транспортером), при цьому ці підписи можуть бути надрукованими або замінені штемпелями відправника і перевізника (транспортера), якщо це допускається законодавством країни, в якій складена накладна. Перший примірник накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається перевізником (транспортером).

Пунктом 1 ст. 9 Конвенції встановлено, що накладна, так як не доведено протилежного, є доказом договірних відносин і посвідченням прийняття вантажу перевізником (транспортером).

Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплює форму міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR), яка підтверджує факт приймання-передачі вантажу та наявність договірних відносин між перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем), а також умови перевезення вантажу на основі положень Конвенції, однак в СМR не передбачено зазначення про договірні відносини між позивачем та відповідачем.

Отже, виходячи з вищевикладеного накладна СМR є належним доказом перевезення та отримання вантажу.

Посилання позивача в обґрунтування своїх позовних вимог на договір № L-372 від 23 листопада 2011 року є обґрунтованим, оскільки, у сторін існували правовідносини в рамках цього договору, хоча наявні в матеріалах справи заявки на надання транспортних послуг № 12517, та № 12569 не містять вказівок на те, що вони складені на виконання умов договору № L-372 від 23 листопада 2011 року, проте, інших договорів сторони не укладали.

Згідно із наданими позивачем документами вбачається, що 24.11.2011 року відповідач звернувся до позивача з замовленнями (заявками) № KI 12569 та № KI 12517 на перевезення вантажу за маршрутом Італія -Харків. В замовленнях сторони узгодили найменування вантажу, вагу, об'єм, дату завантаження, адресу розвантаження, строк доставки, суму фрахти, форма оплати, та ін. Замовлення підписані обома сторонами, скріплені печатками підприємців.

Згідно з міжнародними товарно-транспортними накладними № 032540 (CMR) від 25 листопада 2011 року та № А 009093 (CMR) замовлене міжнародне перевезення здійснено, вантаж одержано одержувачем - ПАТ "Сума Технології", про що свідчить штамп одержувача вантажу у графі 24 вказаних накладних.

ТОВ "Європа-Транс ЛТД" надіслано ТОВ "Кід-Транс" рахунок-фактуру № 12517 від 30.11.2011 р., яку вручено 22.12.2011 р. та рахунок-фактуру № 12569 від 01.12.2011 р., яку вручено 29.12.2011 р. на оплату послуг, наданих відповідно до заявок № KI 12569 та № KI 12517 від 24.11.2011 р.

Як вбачається зі змісту заявок № KI 12569 та № KI 12517 від 24.11.2011 р. позивачем та відповідачем погоджено всі умови, необхідні для здійснення транспортного перевезення.

Позивачем виконані взяті за вищевказаними заявками від 24.11.2011 р. зобов'язання, про що свідчить, видача вантажу одержувачу за міжнародною вантажно-транспортною накладною.

Доказів здійснення відповідачем оплати наданих послуг останній не надав.

За приписами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт надання послуг ТОВ "Європа-Транс ЛТД" з перевезення вантажу встановлений судом під час розгляду справи, підтверджується заявками № 12517, та № 12569 від 24.11.2011 року та міжнародними товарно-транспортними накладними № 032540 (CMR), № А 009093 (CMR) з відміткою про одержання вантажу одержувачем.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 76895,58 грн. заборгованості.

При цьому необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення пені в розмірі 1643,51 грн.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 5.5 договору, у разі невиконання сторонами термінів взаєморозрахунків, винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Нарахована позивачем до стягнення пеня в розмірі 1643,51 грн. відповідає умовам договору, в зв'язку з чим, позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та здійснено з урахуванням встановленого та опублікованого індексу інфляції за вказаний період.

Враховуючи викладене, також законними та обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 153,80 грн. інфляційних втрат та 318,10 грн. 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

За таких обставин, поданий позивачем позов підлягає задоволенню.

З урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 31,60 грн. судового збору.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не повністю відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим викладені обставини є підставою для його скасування в певній частині.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 21.05.12 р. у справі № 5023/1328/12 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 1643,51 пені. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кід-Транс" (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 94, кв. 35, п/р 2600505550026 у ПАТ КБ "Правекс Банк", МФО 321983, код ЄДРПОУ 37764827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європа-Транс ЛТД" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Промислова, буд. 29, кв. 20, п/р 26006301002526 в ВАТ "ВТП Банк" Івано-Франківської філії, МФО 336893, код ЄДРПОУ 32605152) - 1643,51 грн. пені., 31,60 грн. судового збору.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Доручити господарського суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.09.2012 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Гетьман Р.А.