Постанова

від 22.05.2012 по справі 5011-62/1896-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2012 № 5011-62/1896-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Вербицької О.В.

при секретарі Горголь І.С.

за участю представників:

позивача - Загородня Д.М.;

відповідача - Дорошенко О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп»

на рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2012

у справі № 5011-62/1896-2012 (суддя - Любченко М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп»

до Київської міської ради

про визнання частково недійсним договору оренди

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп» (далі - позивач) звернулось з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач) про визнання недійсним п. 8.4 договору оренди земельної ділянки від 27.08.2004 з підстави його укладення під впливом помилки щодо істотної умови як терміну забудови земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.02.2012 порушено провадження у справі № 5011-62/1896-2012.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.04.2012 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 11.04.2012 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 5011-62/1896-2012.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

27.08.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп» (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.10.2004 за номером 79-6-00237.

Відповідно до п. п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору орендодавець на підставі п. 17 рішення Київської міської ради № 236/1111 від 27.11.2003 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) терміном на 25 років земельну ділянку розміром 100,0337 га, що розташована - 23 км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва. Цільовим призначенням об'єкту оренди сторонами визначено будівництво, експлуатація та обслуговування спортивно-оздоровчого комплексу.

Пунктом 8.4. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний, в тому числі, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.

Виходячи з того, що договір оренди від 27.08.2004 був зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.10.2004, обов'язок орендаря завершити забудову земельної ділянки мав бути виконаний останнім в строк до 15.10.2007 включно.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На думку позивача спір між сторонами виник внаслідок того, що під час укладання спірного договору директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп» помилився щодо такої істотної умови як термін забудови земельної ділянки. За твердженням позивача, процес підготовки території, погодження проектної документації та отримання дозволу на виконання будівельних робіт зайняв майже три роки, що унеможливило забудову земельної ділянки в строки, передбачені договором від 27.08.2004, а тому наявні підстави для визнання недійсним п. 8.4 Договору.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Стаття 203 ЦК України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Підставою недійсності правочину відповідно до ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ст. 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 19 Постанови № 9 від 06.11.2009 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Вбачається, що на виконання умов укладеного договору оренди землі від 27.08.2004 стосовно використання земельної ділянки за цільовим призначенням та завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, позивачем були вчинені наступні дії: - отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 1969-Гл/С від 25.04.2006 Управління державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва; - отримано позитивний висновок від 12.02.2007 комплексної державної експертизи проекту будівництва спортивно-оздоровчого комплексу на 23 км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі міста Києва, підготовлений Спеціалізованою державною організацією «Київська міська служба української інвестиційної експертизи» Київської міської державної адміністрації; - отримано дозвіл на виконання будівельних робіт № 2561-Гл/С від 22.05.2007 Управління державного архітектурно - будівельного контролю м. Києва.

Таким чином, в межах встановленого строку для забудови земельної ділянки розміром 100,0337 га, що розташована - 23 км Столичного шосе (Конча-Заспа) у Голосіївському районі м. Києва, позивачем були вчинені дії, спрямовані на виконання прийнятих за договором оренди від 27.08.2004 зобов'язань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не є помилкою неможливість використання речі або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 7 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 06.11.2009 № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Волевиявлення позивача підтверджується наявністю на спірному договорі підпису останнього, скріпленого печаткою.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача про визнання п. 8.4 договору оренди земельної ділянки недійсним.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про помилку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп» щодо істотних обставин правочину.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2012.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвестгруп» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 11.04.2012 у справі № 5011-62/1896-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-62/1896-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя Буравльов С.І.

Судді Андрієнко В.В.

Вербицька О.В.