Рішення

від 23.05.2012 по справі 5016/367/2012(6/21)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 5016/367/2012(6/21)

м.Миколаїв

За позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», 54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ-СІ-ЕЛ Україна», 54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4, кв. 402.

Про стягнення пені в сумі 14 855, 72 грн.

Суддя Ткаченко О.В.

Представники:

Від позивача: Мар»янко Ю.І., довіреність № 09/38 від 15.08.2011 року Від відповідача:ОСОБА_1, дов. № б/н від 14.01.2012 року ОСОБА_2 -адвокат (витяг з договору про надання правової допомоги від 07.10.2011 р. № 1/07-10/11)

ПРЕДМЕТ СПОРУ: Державне підприємство „Миколаївський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЙ-СІ-ЕЛ Україна" пені в сумі 14 855, 72 грн.

Відповідач у відзиві позовні вимоги визнає частково в розмірі 42,40 грн. та просить суд застосувати спеціальну позовну давність, встановлену ст. 258 ЦК України, в один рік до вимог позивача про стягнення пені, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності по 12 рахункам. У поясненнях від 21.05.2011 року зазначив, що 09.06.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 5 до Договору № 3-р від 16.01.2008 року, пунктом 1 якої Договір № 3-р від 16.01.2008 року розірвано, та правовідносини між сторонами припинились, так як пеня є договірною умовою, то відповідач вважає, що нарахування пені також припинилось 09.06.2011 року та надав копію додаткової угоди № 5 до Договору № 3-р від 16.01.2008 року та розрахунок пені з урахуванням Додаткової угоди.

23.05.2012 року від позивача до відділу документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення в яких він зазначає, що відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 5 від 09.06.2011 року до Договору № 3-р від 16.01.2008 року сторони домовились вважати, що Договір розірваним з 09.06.2011 року, а в частині розрахунків Договір діє до повного їх завершення. Позивач вважає, що твердження відповідача про припинення нарахування пені після укладення додаткової угоди № 5 від 09.06.2011 року до Договору є безпідставними та не відповідають обставинам справи. Позивач вказує, що ним правомірно здійснювалось нарахування пені за неналежне виконання умов Договору до дня фактичної сплати заборгованості, а саме до 01.07.2011 року.

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судових засіданнях 16.05.2012 року, 21.05.2012 року та 23.05.2012 року оголошувались перерви.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

встановив:

16.01.2008 року між Державним підприємством „Миколаївський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „АИ-СІ-ЕЛ Україна" було укладено Договір № З-Р про спільне використання технологічних мереж (далі - Договір) у відповідності до якого власник мереж (Позивач) зобов'язується забезпечити технічну можливість передачі електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок відповідача, а відповідач - своєчасно сплачувати вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та послуги з електрозабезпечення.

Відповідно до п.п. 4.1. п. 4 Договору відповідач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж позивача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж позивача здійснюється згідно з Додатком № 2 «Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат користувача на передачу електричної енергії»

Плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься відповідачем на підставі рахунку, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка складає 5 банківських днів.

Згідно з п.п. 4.4. п. 4 Договору відповідач зобов'язаний отримувати для підписання у позивача мереж приймально-здавальний акт наданих послуг за використання електричних мереж та послуг з електропостачання до 28-го числа кожного розрахункового місяця та протягом доби підписувати і повернути його власнику мереж. До 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим отримувати рахунки у власника мереж.

Підпунктом 7.5. п. 7 Договору передбачено, що плата за використання електричних мереж позивача та послуг з електрозабезпечення перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача протягом 5-ти банківських днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 12-го числа місяця, наступного за звітним на підставі рахунку та приймально-здавального акту.

На виконання вимог Договору позивачем були надані послуги, які прийняті відповідачем, що підтверджується підписаними між сторонами приймально-здавальними актами (а.с 41, 43, 45, 47, 49, 51, 53, 55, 58, 60, 65, 68, 71) та актами виконаних робіт (а.с. 56, 61, 63, 66, 69, 72) у яких зазначається, що послуги надані у повному обсязі та те, що сторони не мають одна до одної претензій.

На підставі підписаних між сторонами актів, позивачем були виставлені та надані рахунки на оплату наданих послуг (а.с. 40, 42, 44, 46, 48, 50, 52, 54, 57, 59 62, 64, 67, 70), які були оплачені відповідачем з простроченням строків передбачених п.п. 7.5 п. 7 Договору, останній платіж було здійснено 01.07.2011.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до умов Договору за порушення терміну оплати наданих послуг договором передбачено нарахування штрафних санкцій.

Підпунктом 8.2. п. 8 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктом 4.1. цього Договору з порушенням терміну, визначеного п. 7.5. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У зв'язку з простроченням ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»термінів оплати рахунків за надані послуги позивачем на підставі п. 8.2 Договору була нарахована пеня за період з 13.04.2010 року по 01.07.2011 року на суму 14855,72 грн., згідно наданого до позовної заяви розрахунку пені, яку позивач просить стягнути з відповідача.

У відповідності до вимог статті 16 Цивільного кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Частиною 2 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

У відповідності до п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України, - позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з ТОВ «АЙ-СІ-ЕЛ Україна»пені в розмірі 14855,72 грн. за прострочення термінів оплати рахунків за надані послуги за Договором № З-р від 16.01.2008 року -27.02.2012 року.

Оскільки 16.05.2012 року відповідачем у відзиві заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, та сутність заявлених позивачем в позовній заяві позовних вимог стосується нарахування відповідачеві пені за несвоєчасне виконання вимог Договору, то до заявлених позивачем вимог у відповідності до вимог п. 1 ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Отже з врахуванням строків позовної давності, суд вважає за необхідне стягувати пеню починаючи з 27.02.2011р.

09.06.2011 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору, пунктом 1 вказаної Додаткової угоди сторони домовились вважати Договір розірваним з 09.06.2011 р.

Враховуючи, що в укладеній позивачем та відповідачем Додатковій угоді № 5 до Договору сторони дійшли згоди про припинення дії договору з 09.06.2011 року та саме з вказаної дати припинились і зобов»язання сторін по договору. Та відповідно нарахування пені передбаченої п. 8.2 розділу 8 Договору після дати припинення дії Договору є неправомірним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розмір заявленої до стягнення позивачем пені підлягає частковому задоволенню з урахуванням строку позовної давності, встановленим ч. 1 ст. 258 ЦК України та укладеної сторонами Додаткової угоди № 5 від 09.06.2011 року до Договору та за підрахунком суду становить 4 185,00 грн. за період з 27.02.2011 року по 08.06.2011 року, яка частково визнана відповідачем.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 10670,72 грн. (14855,72 грн. -4185 грн.) задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України визначено, що - суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, та оскільки позовні вимоги задоволені частково, то судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 78, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АЙ-СІ-ЕЛ Україна" (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4, кв. 402. код ЄДРПОУ 33730291) на користь Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт" (54002, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 01125608) 4185 грн. -пені та 453,41 грн. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 29 травня 2012 року

Суддя О.В.Ткаченко