Рішення

від 25.05.2012 по справі 3/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.05.12

Господарський суд Чернігівської області

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 Тел. 67-28-47, факс 77-44-62

РІШЕННЯ

Іменем України

24 травня 2012 року Справа № 5028/3/8/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Басис-Україна»,

вул. Московська, 8, приміщення 2, м. Дніпропетровськ, 49000

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чек-Сервіс»,

вул. Комсомольська, 43, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: про стягнення заборгованості 265240,04 грн.

Суддя В.М. Репех

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №12 від 24.05.2012 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Басис-Україна»подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Чек-Сервіс»про стягнення з відповідача 243000 грн. 51 коп. основного боргу, 13851 грн. 02 коп. інфляційних збитків та 3% річних у розмірі 8388 грн. 51 коп., згідно Договору №117/ППн-2010 від 22.11.2010 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по спірному договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 243000,51 грн. основного боргу, а за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нараховано 13851,02 грн. інфляційних збитків та 8388,51 грн. 3% річних.

Сторони повноважних представників в судове засідання 27.03.2012 року не направили, документів, витребуваних ухвалою суду від 19.03.2012 року суду не надали.

В судовому засіданні 24.04.2012 року представник відповідача надав суду лист № 24/04-01 в якому пояснив, що заборгованість по спірному договору виникла у зв'язку з затримкою надходження бюджетних коштів від замовника. При цьому відповідач не погодився з сумою розрахунку 3% річних та інфляційних збитків.

До початку судового засідання 15.05.2012 року від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника у зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання, яке було задоволено судом. Крім того, позивач просив суд не брати до уваги посилання відповідача на безпідставність нарахованих 3% річних та інфляційних збитків, оскільки відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В судовому засіданні 15.05.2012 року представник відповідача надав письмове клопотання про продовження строку розгляду справи для надання додаткових документів, а також надав лист в якому просить надати відстрочку для можливості повного розрахунку з позивачем.

Також представником відповідача заявлено усне клопотання про залучення до матеріалів справи платіжних доручень № 319 від 27.04.2011 року на суму 3404,83 грн. та № 124 від 08.12.2010 року на суму 50 000,00 грн. При цьому обґрунтованих пояснень стосовно вказаних документів представник відповідача не надав. Подані документи залучені до матеріалів справи.

Клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи для надання додаткових документів задоволено судом, оскільки відповідно до частини 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Клопотання відповідача про відстрочку для можливості повного розрахунку з позивачем відхилено судом, оскільки відповідачем не подано доказів неможливості виконання зобов'язань, а також не доведено суду, що дана заборгованість виникла саме у зв'язку із затримкою надходження бюджетних коштів від замовника.

Позивач був належним чином повідомлений про дату та час слухання справи, але повноважного представника в судове засідання 24.05.2012 року не направив.

До початку розгляду справи від позивача надійшла факсограма-клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника у зв'язку з неможливістю його явки в судове засідання та про залучення до матеріалів справи додаткових документів. Крім того, позивач зазначив, що в позовній заяві під час розрахунку 3% річних помилково зазначена дата початку та закінчення нарахування відсотків річних, однак при цьому вірно вказана кількість днів, тому період прострочки становить з 14.12.2010 року по 07.03.2012 року.

Представник відповідача заявив клопотання про залучення додаткових матеріалів по справі, яке задоволено судом. Стосовно клопотання позивача про розгляд справи без участі повноважного представника, представник відповідача не заперечував.

Клопотання позивача про розгляд справи без участі повноважного представника задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є процесуальним правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Суд продовжив розгляд справи по суті.

Представник відповідача виклав усні пояснення по справі.

Не з'явлення повноважного представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті. Рішення приймається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

22 листопада 2010 року між сторонами було укладено договір № 117/ППн-2010.

Відповідно до п. 2.1. договору, позивач (підрядник) зобов'язується виконати на об'єкті відповідача (замовника) за його завданням комплекс робіт: - по поставці обладнання системи контролю доступу, в комплекті і по цінам, узгодженими сторонами в Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1) і зафіксованим в специфікації (додаток №2); - по пуску та наладці обладнання в об'ємі і по цінам, узгодженим сторонами і зафіксованим в протоколі узгодження договірної ціни (додаток №1) і зафіксованим в кошторисних розрахунках (додаток №3). Додатки №№1-3 є невід'ємними частинами договору.

Згідно ч. 1 ст.837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином укладений між сторонами договір по своїй правовій природі є договором підряду.

Відповідно до п. 11.1. договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору № 117/ППн-2010 від 22.11.2010 року, позивач передав відповідачу обладнання та матеріали, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000074 від 23.12.2010 року на суму 17406,46 грн. та № РН-0000007 від 23.02.2011 року на суму 243 000,52 грн., довіреностями №97 від 23.12.2010 року та №9 від 22.02.2011 року на отримання товару, а також виконав роботи, обумовлені договором на загальну суму 32 593,54 грн., що підтверджується Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, копія якого додана до матеріалів справи.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що узгоджена сторонами договірна ціна обладнання, матеріалів, що поставляються та виконуваних робіт складає 293000,51 грн., в т.ч. з ПДВ 20%, враховуючи: - вартість поставленого обладнання та матеріалів, відображену в протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 1), підтверджену специфікацією (Додаток№2) в розмірі 260406,97 грн. з врахуванням ПДВ; - вартість пуско-налагоджувальних робіт, відображену в протоколі узгодження договірної ціни (Додаток №1) в розмірі 32593,54 грн. з врахуванням ПДВ.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 4.2. договору відповідач протягом п'яти банківських днів з моменту вступу договору в силу, на підставі рахунка підрядника (позивача) здійснює платіж в розмірі 100% договірної вартості обладнання, матеріалів та робіт, передбачених Договором, що складає 293000,51 грн. з врахуванням ПДВ 20%.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000172 від 26.11.2010 року на суму 293 000,51 грн., як оплату згідно договору № 117/ППн-2010 від 22.11.2010 року.

Відповідач (замовник) свої зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та поставленого обладнання та матеріалів виконав частково, сплативши 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 124 від 08.12.2010 року на суму 50 000 грн. та банківською випискою, копії яких додано до матеріалів справи.

Таким чином, основна заборгованість відповідача з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, становить 243 000,51 грн.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування і не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Додана відповідачем до матеріалів справи копія платіжного доручення № 319 від 27.04.2011 року на суму 3404,83 грн., не може бути прийнята судом як належний доказ часткової оплати по договору № 117/ППн-2010 від 22.11.2010 року, оскільки в платіжному дорученні № 319 від 27.04.2011 року в призначенні платежу вказано: „сплата за електромагнітний замок згідно рахунку №107 від 24.03.2011 року". Доказів виставлення позивачем рахунку №107 від 24.03.2011 року, як оплати по спірному договору № 117/ППн-2010 від 22.11.2010 року, відповідачем суду не надано.

Позивач просить стягнути з відповідача 13 851 грн. 02 коп. інфляційних збитків за період з грудня 2010 року по січень 2012 року та 3% річних в розмірі 8388 грн. 51 коп. згідно уточненого позивачем періоду з 14.12.2010 року по 07.03.2012 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого обладнання, матеріалів та виконаних робіт, тому позивачем правомірно нараховано 3% річних в розмірі 8388 грн. 51 коп. за період прострочки з 14.12.2010 року по 07.03.2012 року.

Оскільки позивачем при розрахунку інфляційних збитків було допущено арифметичну помилку, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків за період з грудня 2010 року по січень 2012 року підлягають задоволенню в сумі 13 626 грн. 28 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, за виконані роботи, поставлене обладнання та матеріали своєчасно в повній сумі не розрахувався, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 243 000,51 основного боргу, 3% річних в розмірі 8388,51 грн., інфляційних збитків в сумі 13626,28 грн. В решті позову відмовити.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст.4 Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 5 300,50 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чек-Сервіс», вул. Комсомольська, 43, м. Чернігів, 14000 (п/р 2600100010497 в філії АТ „Укрексімбанк", МФО 353619, код ЄДРПОУ 33336040, ІПН 333360425260, свідоцтво платника ПДВ №33921318) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Басис-Україна», вул. Московська, 8, приміщення № 2, м. Дніпропетровськ, 49000 (р/р 26009001300203 в ПАТ „АКТАБАНК", м. Дніпропетровськ, МФО 307394, ІНП № 312718904629, код ЄДРПОУ 31271892, свідоцтво платника ПДВ №100339540) 243000 грн. 51 коп. боргу, 13626,28 грн. інфляційних збитків, 3% річних в розмірі 8388,51 грн., 5300,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 25.05.2012 року.

Суддя В.М. Репех