Постанова

від 03.11.2011 по справі 2а-11094/11/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2011 р. Справа №2а-11094/11/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О. Ю., при секретарі Лапшині В.В.

за участю представників:

від позивача -ОСОБА_1, довіреність № 11 від 21.09.11, паспорт НОМЕР_1;

від відповідача -не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс»

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс" (надалі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до ДПІ в м. Ялта (надалі відповідач) та просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0003482301 від 25.08.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставними та протиправними висновками відповідача щодо порушення ТОВ „Мегаполіс" приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідач на позовних вимогах заперечує за підстав, наведених у запереченнях. Так, відповідач, зокрема, зазначає, що податок на додану вартість по податковим накладним ПП „ВКФ „Сельпроммаш" за квітень 2011р. не був задекларований та відображений у додатку 5 у складі податкових зобов'язань контрагента позивача. А, відтак, враховуючи приписи п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається, зокрема, з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, передбаченою цим кодексом, то й у зв'язку з незадекларуванням податкових зобов'язань контрагентом позивача, у останнього не виникло права на формування податкового кредиту на відповідні суми ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.08.2011р. ДПІ в м. Ялта АР Крим провела перевірку позивача, за результатами якої був складений акт за №2057/23-1/20758851/158 „Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ „Мегаполіс", ЄДРПОУ 20758851, з питань формування податкового кредиту по ПП „Виробничо-комерційна фірма „Сельпроммаш" по декларації за квітень 2011р.", в ході якої було встановлено відсутність реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємству - ТОВ „Мегаполіс" від контрагента ПП „ВКФ „Сельпроммаш", тому в порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивач в податковій декларації за квітень 2011р. зависив суму податкового кредиту по контрагенту-постачальнику ПП „ВКФ „Сельпроммаш" в розмірі 78339 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 25.08.2011р. прийнято податкове повідомлення - рішення № 0003482301 , згідно з яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 78339,00 грн., застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до V розділу Податкового кодексу України (надалі ПК України) визначені платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 ПК України).

Відповідно до п. 200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У п.200.14 ст.200 ПК України вказано, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Матеріали справи свідчать про те,що податковий орган зробив висновок про завищення платником податків суми бюджетне відшкодування у квітні 2011р. на 78339грн. в наслідок того, що відповідні податкові зобов'язання не були відображені контрагентом позивача. У зв'язку з чим, на думку відповідача матеріалами бухгалтерської звітності платника податків не підтверджено ані отримання товару (послуг) від зазначених вище контрагентів позивача, ані оплати їх вартості ( в тому числі сплату ПДВ).

На вимогу суду позивачем надані копії документів бухгалтерської звітності, яки були ним використані під час визначення сум бюджетного відшкодування по ПДВ.

Так, до матеріалів справи залучені копії рахунків про аванс за виконання робіт по ремонту кліматпавільона з пристроєм тіньових навісів, оплат за виконання робіт по ремонту кліматпавільона з пристроєм тіньових навісів, податкові накладні за договором підряду від 01.04.2011р. №104-11, відповідні платіжні доручення, листи договірних цін, локальні кошториси, відомості ресурсів, акти приймання-передачі виконаних робіт, договір підряду №1/04-11 від 01.04.2011р., укладений між ТОВ „Мегаполіс" (Замовник) та ПП" ВКФ „Сельпроммаш" (Підрядник) на виконання робіт з ремонту клімат павільйону з облаштуванням тіньових навісів в майновому комплексі „Соснова роща", загальною вартістю робіт - 1 300 000 грн., в тому числі й ПДВ 216666,67 грн. та інші документи, яки свідчать про виконання робіт , їх прийняття та проведення розрахунків їх вартості на суму 8700 грн. ( в тому числі ПДВ 1450 грн.).

До матеріалів справи залучені докази того, що контрагент позивача зареєстрований платником ПДВ.

Відповідачем не надано доказів не отримання позивачем товарів ( послуг) від контрагентів, не проведення платежів з право чином за надані послуги, ( в тому числі оплату ПДВ), не використання товарів ( послуг) в господарській діяльності платника податків.

З огляду на зазначене суд вважає , що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про порушення платником податків вимог ПК України не відповідають дійсним обставинам справи.

А, відтак, суд вважає викладені в акті перевірки, суб'єктивними та передчасними припущеннями з боку відповідача з наступних підстав.

Згідно відомостей акту перевірки в ході проведення перевірки не надано жодного доказу або жодної підстави щодо неприйняття до уваги при проведенні аналізу первинних бухгалтерських документів та господарсько-правового договору, що були надані позивачем до перевірки, податкових накладних, з якими діюче законодавства пов'язує факт виникнення податкових зобов'язань у платника податків, виникнення права на податковий кредит, тощо.

У зв'язку з чим, суд зауважує, що невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Позивач при проведені господарських операцій з контрагентом оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від контрагента позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

На думку суду, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Разом з тим, суд зауважує, що позивачем були надані достатні документальні докази щодо факту реальності угоди, за якою позивачеві був зменшений податковий кредит. Так, відповідно до договору від 01.04.2011р. №1/04-11, ТОВ „Мегаполіс" (замовник) та ПП" ВКФ „Сельпроммаш" (виконавець), останній виконав роботи щодо ремонту климатпавільйону з установкою тіньових навісів на об'єкті - майновий комплекс „Соснова роща". В свою чергу, відповідно до договору від 28.03.2011р. №28/03-11, укладений між позивачем та ТОВ „ПРОДЖЕК ПАРК", позивач як генпідрядник передав роботи щодо ремонту климатпавільйону з установкою тіньових навісів на об'єкті - майновий комплекс „Соснова роща". Позивачем у свою чергу надані до матеріалів справи документи, що підтверджують виконання таких робіт, проведення розрахунків за них, тощо.

За такими обставинами, висновки відповідача в акті перевірки щодо відсутності у контрагента позивача реального наміру та можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачеві, не відповідають дійсним обставинам, та спростовуються матеріалами справи.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, з метою повного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як суб'єкта господарювання, суд в порядку ст. 11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір.

У зв'язку зі складністю справи судом 03.11.11 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 07.11.11 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 25.08.2011р. №0003482301, яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 78339,00 гривень та за штрафними санкціями в сумі 1 гривня.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполіс" з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.