Постанова

від 24.05.2012 по справі 2а/0570/3491/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/3491/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Аврамченко С.С.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бєломєстнова О.Ю. при секретарі Аврамченко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Та-і-са-99»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби

про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладеного у листі від 25.01.2012 року №2731/10/-15-113 і зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 року

за участю представника позивача Никишина А.А.

представника відповідача Шестакова М.А.

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Та-і-са-99» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про скасування рішення податкової інспекції про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку 25.01.2012 року №2731/10/-15-113 і зобов'язання Державної податкової інспекції у м. Краматорську видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

Ухвалою від 24.05.2012 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Краматорську його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби.

У подальшому позивач уточнив позовні вимоги та просив скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладеного у листі від 25.01.2012 року №2731/10/-15-113 і зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неправомірність відмови податкової інспекції у видачі свідоцтва платника єдиного податку у зв'язку із здійсненням позивачем роздрібної торгівлі ювелірними виробами та годинниками. Позивач вважає, що обмеження на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності поширюється тільки на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з сировиною, а не з готовою споживчою продукцією, а саме: видобуток, виробництво і торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, у тому числі органогенного утворення посилаючись на листи Міністерства фінансів України та Комітету Верховної ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики.

В судове засідання представник позивача з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 19.04.2012р. Зазначив, що п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України встановлено перелік діяльності, при здійсненні якої суб'єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку, у тому числі: видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (п.п.4 п.п.291.5.1 п.291.5 ст.295 Податкового кодексу України). Відтак, позивач не може застосовувати спрощену систему оподаткування. Відповідач наполягав на правомірності надісланого листа про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку від 25.01.2012 року № 2731/10/-15-113 та відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма Та-і-са-99», зареєстроване виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 14.06.1999 року, ЄДРПОУ 30399641.

25.01.2012 року позивач звернувся до ДПІ у м. Краматорську із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування та зазначенням у якості видів діяльності: код згідно з КВЕД: 51.90.0 - інші види оптової торгівлі, 36.22.0 - виробництво ювелірних виробів (а.с.8-10).

На зазначену заяву відповідачем надана відповідь від 25.01.2012 року №2731/10/-15-113, якою позивача повідомлено про прийняте рішення про відмову у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік.

Із вказаної відповіді вбачається, що підставою для прийняття такого рішення стало здійснення позивачем роздрібної торгівлі ювелірними виробами, що на думку податкового органу не дозволяє позивачу бути платником єдиного податку згідно з пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України.

Крім того, відповідач посилається на терміни "дорогоцінні метали" та "дорогоцінне каміння", що наведені в Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заперечень на неї відповідача, пояснень представників сторін у судовому засіданні, між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України в частині обрання спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності суб'єктами господарювання, які здійснюють виробництво та продаж ювелірних виробів.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України встановлено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно пп. 4 п. 291.4 зазначеної статті четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб, обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

За приписами підпунктів 298.1.1 та 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву.

Згідно пунктів 299.1 та 299.5 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що свідоцтво платника єдиного податку видається суб'єкту господарювання, який подав до органу державної податкової служби заяву щодо обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.

Свідоцтво платника єдиного податку видається органом державної податкової служби безоплатно протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви.

Пунктом 299.8 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що у разі відмови у видачі свідоцтва платника єдиного податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати протягом 10 календарних днів з дня подання суб'єктом господарювання заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.

У відповідності до пп. 1 п. 299.9 ст. 299 Податкового кодексу України, підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави.

Підпунктом 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними регулює Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що:

- дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо);

- дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах);

- дорогоцінне каміння органогенного утворення - перли і бурштин в сировині, необробленому та обробленому вигляді;

- видобуток дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами;

- видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами;

- виробництво дорогоцінних металів - вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів;

- афінаж дорогоцінних металів - металургійний процес одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок.

Згідно із КВЕД ДК 009:2005 діяльність щодо видобутку дорогоцінних металів належить до підкласу 13.20.0 "Добування руд інших кольорових металів", а діяльність щодо видобутку дорогоцінного каміння - до підкласу 14.50.0 "Інші галузі добувної промисловості, не віднесені до інших групувань".

Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає:

- виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50);

- виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).

Жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.

Таким чином, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи - підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.

Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені:

- підклас 51.90.0 «Інші види оптової торгівлі». Цей підклас включає спеціалізовану оптову торгівлю, не віднесену до попередніх групувань та оптову торгівлю широким сортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації;

- підклас 36.22.0 «Виробництво ювелірних виробів». Цей підклас включає:

· виробництво оброблених перлів;

· виробництво обробленого дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння, включаючи оброблення каміння промислового призначення, а також штучного та відновленого дорогоцінного та напівдорогоцінного каміння;

· виробництво оброблених алмазів;

· отримання крихти та порошків природного або штучного дорогоцінного чи напівдорогоцінного каміння;

· виробництво ювелірних виробів із дорогоцінних та недорогоцінних металів, плакованих дорогоцінними металами, з дорогоцінного або напівдорогоцінного каміння, з дорогоцінних металів у сполученні із дорогоцінним та напівдорогоцінним камінням або з іншими матеріалами;

· виробництво предметів побуту з дорогоцінних металів або з недорогоцінних металів, плакованих дорогоцінними металами: столових приборів, дрібного та глибокого посуду, предметів туалету, декоративних виробів для бюро та офісів, виробів релігійного призначення тощо;

· виробництво технічних виробів з платини;

· гравірування за індивідуальним замовленням виробів з дорогоцінних металів виробниками;

· виробництво виробів з недорогоцінних металів з гальванічним покриттям з дорогоцінних металів;

· виробництво корпусів годинників та металевих браслетів для годинників

· виробництво біжутерії;

· виробництво оброблених коралів, бурштину, сепіоліту, гагату та виробів з них.

При цьому, Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.

Крім того, зі змісту ч. 2 ст. 4 та також ст. 22 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" вбачається, що законодавець розмежує операції дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням та операції з ювелірними виробами з них.

Таким чином, достатніми умовами для застосування спрощеної системи оподаткування відповідно до положень Податкового кодексу України є здійснення виробництва ювелірних виробів з дорогоцінних металів, а також оптової та роздрібної торгівлі ювелірними виробами. При цьому, про такі види діяльності позивач зазначає у заяві при обранні спрощеної системи оподаткування.

Крім того, суд при ухваленні даної постанови враховує п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, який встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що суб'єкти господарювання при здійсненні ними виробництва ювелірних виробів мають право обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності та зареєструватися платниками єдиного податку відповідно до норм Податкового кодексу України.

На підставі наведеного, суд вважає, що відмова відповідача у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладена у наданій позивачу відповіді від 25.01.2012 року №2731/10/-15-113, є необґрунтованою. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положенням ст. 299 Податкового кодексу України передбачений обов'язок відповідача видати свідоцтво платника єдиного податку. Відтак позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у встановленому законом на момент звернення до суду розмірі.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Та-і-са-99» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку, викладеного у листі від 25.01.2012року №2731/10/-15-113 і зобов'язання Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області Державної податкової служби видати позивачу свідоцтво платника єдиного податку, згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 року задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку викладеного у листі від 25.01.2012 року №2731/10/-15-113.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Та-і-са-99» свідоцтво платника єдиного податку згідно поданої заяви про застосування спрощеної системи оподаткування 25.01.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна фірма «Та-і-са-99» (ЄДРПОУ 30399641, 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, пр. Миру, Б2) витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 гривні 19 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 24 травня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 29 травня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.