Ухвала

від 25.05.2012 по справі 0870/4748/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

25 травня 2012 року Справа № 0870/4748/12

м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовом Бердянського міжрайонного прокурора, позивач - Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську та Бердянському районі Запорізької області

до Приватного підприємства «Профіль-Сталь»

про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, фінансових санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернувся Бердянський міжрайонний прокурор (далі - Прокурор) Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області (далі - позивач або УПФУ) з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Профіль-Сталь» (далі - відповідач або ПП «Профіль-Сталь») в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, фінансових санкцій, пені в розмірі 2231,06 грн.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Стаття 106 КАС України встановлює обов'язкові вимоги до позовної заяви.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 106 КАС України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позову складають два елемента - підстава та предмет позову. Підставою адміністративного позову є юридичні факти, на яких позивач обґрунтовую свої позовні вимоги до відповідача, тобто юридичні факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Зазначення підстави позову сприяє встановленню спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду. Предметом позову є та конкретна матеріально-правова вимога до відповідача, яка випливає із спірного матеріального публічно-правового відношення та з приводу якої адміністративний суд має прийняти рішення.

Також, згідно з ч. 2 ст. 106 КАС України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.(ч.4 ст.70 КАС України).

В якості нормативних підстав позову, прокурор посилається на Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон №2464-VІ) та Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджену постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 за №21-5 (далі - Інструкція №21-5).

Відповідно до Преамбули Закону №2464-VІ, цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з вимогами ст.25 Закону №2464-VІ, територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Також, відповідно до п.6.5 та п.6.6 розділу VІ «Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції №21-5, протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

У разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України, а у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги до суду платник зобов'язаний письмово повідомити протягом десяти робочих днів орган Пенсійного фонду, який направив вимогу.

Відповідно до вищезазначених норм, право у УПФУ (прокурора в інтересах УПФУ) на звернення до суду з вимогами щодо стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає через 10 днів з дня отримання відповідачем вимоги.

До матеріалів позову не додано вимоги про сплату боргу з доказами її отримання відповідачем. Також, в позові прокурор не зазначає, чи направлялась на адресу відповідача вимога та отримувалась ним.

Таким чином, з матеріалів справи не вбачається чи настало у прокурора право звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.3 ст. 106 КАС України, до позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів (…).

Прокурором в якості доказу направлення відповідачеві копії позовної заяви з додатками до неї надано фіскальний чек від 11.05.2012 за №9714, з якого не вбачається які саме документи та на яку адресу направлялись.

З огляду на ці обставини, суд зазначає наступне, відповідно до частини першої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Абзацом двадцять сьомим пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року N 270, визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить повної адреси одержувача.

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

З огляду на викладене та з урахуванням вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів може бути опис вкладення разом з розрахунковим документом (рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Вищезазначеної точки зору дотримується Вищий адміністративний суд України (лист від 16.11.2011 за №2091/11/13-11).

Крім того, суд звертає увагу прокурора, що відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, частин 2 та 5 статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою; прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з частиною 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави; таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13, 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і він фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, є стороною в процесі та вчиняє всі процесуальні дії.

Вказаної точки зору дотримається Вищий адміністративний суд України (ухвала від 31 березня 2011 К-20645/10).

Прокурором в позові не зазначений «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах».

Відповідно до ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

При усуненні недоліків позовної заяви позивачу необхідно врахувати вимоги п.4 «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р.

Керуючись ст. ст. 106, 108, 160, 165 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Бердянського міжрайонного прокурора, позивач - Управління Пенсійного фонду України в м.Бердянську та Бердянському районі Запорізької області до Приватного підприємства «Профіль-Сталь» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фінансових санкцій та пені - залишити без руху.

Надати прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви до 25 червня 2012 року.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом фактичного отримання судом до дати, встановленої судом:

- документальних відомостей щодо дати направлення та отримання відповідачем вимоги про сплату боргу (чи письмових пояснень з цього приводу);

- уточненої позовної заяви в якій зазначено «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», а також зазначено в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави та обґрунтування необхідності їх захисту;

- документальних доказів надіслання відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії уточненої позовної заяви з додатками, а також бланком опису вкладення з якого би вбачалось, які саме документи надсилались відповідачеві

Роз'яснити позивачу, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України, якщо у встановлений судом строк, позивач не усуне недоліки позовної заяви, її буде повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Копію цієї ухвали надіслати прокурору.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко

25 червня 2012 року