Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а-577/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 року 2а-577/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого -судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача : Королецька В.А.,

від відповідача: Ткаченко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП-ФІНАНС» доВасильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області проскасування рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-ФІНАНС»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 14.10.2011 № 0003311510, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 324513, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив об'єкт оподаткування податком на прибуток, відобразивши у податковій декларації за ІІ-й квартал 2011 року загальний показник від`ємного значення об`єкта оподаткування за результатами діяльності у 2010 році та за І-й квартал 2011 року. Позивач вказав на неправильне застосування податковим органом положень Податкового кодексу України, тому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача у судовому засіданні 11.04.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач в порушення пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України при розрахунку об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року включив від'ємне значення за наслідками діяльності у 2010 році, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування та заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. На думку відповідача, до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року. А відтак, оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2012 заперечував проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП-ФІНАНС» (ідентифікаційний код 35322306), є юридичною особою та зареєстровано Васильківською районною державною адміністрацією 08.08.2007. Як платник податків перебуває на обліку у Васильківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

30 вересня 2011 року Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за II квартал 2011 року, за результатами якої складено Акт № 3806/1510/35322306 від 30.09.2011.

У ході проведення перевірки встановлено, що за даними податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року позивач задекларував об'єкт оподаткування (ряд. 07 декларації за ІІ квартал 2011 року) у сумі 437876, 00 грн., з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у сумі 2913988, 00грн. (ряд. 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 року).

Відповідно до декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування у сумі -2913988, 00 грн. (ряд. 07 уточнюючої декларації за І квартал 2011 року), який включає в себе показник від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього року (2010 рік) у сумі 1410925, 00 грн. (ряд. 06.6 уточнюючої декларації за І квартал 2011 року).

Таким чином, у податковій декларації за ІІ квартал 2011 року позивач у складі показника від'ємного значення об'єкту оподаткування відобразив від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року у розмірі 1410925, 00 грн.

На підставі встановлених обставин посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем об'єкта оподаткування на суму 324512, 00 грн.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивач надав відповідачу заперечення на акт камеральної перевірки, за результатами розгляду яких Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області прийнято висновок від 11.10.2011 № 3162/10/15-164, за яким заперечення позивача залишено без задоволення, а акт камеральної перевірки -без змін.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 14.10.2011 № 003311510, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 324513, 00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації у Київській області та до Державної податкової служби України.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а рішення відповідача без змін, про що були прийняті відповідні рішення.

Судом встановлено, що під час здійснення камеральної перевірки податкової звітності позивача податковий орган перевірку первинних документів позивача не здійснював, оскільки жодних сумнівів в законності формування позивачем показника валових витрат та від'ємного значення у попередніх податкових періодах в нього не виникло.

Як то з'ясовано судом, податковим органом зроблено висновки щодо порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України виключно на підставі арифметичних розрахунків за даними податкової звітності позивача.

Під час судового розгляду з пояснень представників сторін встановлено, що спір з приводу правильності формування від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами діяльності за попередні податкові періоди та за І-й квартал 2011 року між сторонами відсутній.

Однак, з метою всебічного і повного з'ясування обставин справи, суд витребував у позивача письмові пояснення з приводу економічної суті господарських операцій, що призвели до виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (збитків), копії первинних документів, що підтверджують правомірність формування валових витрат за цими господарськими операціями у попередніх податкових періодах.

Так, позивач на підтвердження правомірності формування від'ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за результатами діяльності за попередні податкові періоди та за І-й квартал 2011 року надав суду витребувані судом пояснення та документи, а саме:

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем протягом 2010 року було укладено ряд кредитних договорів з відкритим акціонерним товариством «Український професійний банк» (а.с.136-187).

За поясненнями представника позивача, у 2010 році за користування кредитними коштами позивачем сплачено відсотки на суму 7342183, 00 грн. На підтвердження вказаного позивачем надано розрахунок сплачених відсотків за кредитними угодами (а.с.109), копії платіжних доручень та банківських виписок (а.с.110-135). Вказані відсотки включено до складу валових витрат, що відображено у ряд. 06.04 уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік (а.с.40-41).

Суд звертає увагу, що проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих позивачем у рядку 06.04 уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, відображених позивачем валових витрат.

Таким чином, дотримуючись принципу офіційного з'ясування обставин справи, суд дослідив пнадані позивачем первинні господарські документи та дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем, підтверджуються документально і пов'язуються з господарською діяльністю позивача. Віднесення позивачем вказаних сум до складу валових витрат, показник яких вплинув на формування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у попередніх податкових періодах, вчинено на законних підставах.

Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами, з приводу яких виник публічно-правовий спір, суд виходить з такого.

Правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку на час виникнення спірних правовідносин визначаються нормами Податкового кодексу України, зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Про те, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність 1 квітня 2011 року.

Аналіз викладених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011 по 01.04.2011 правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на

прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 - положеннями Податкового кодексу України.

Як вбачається з обставин адміністративної справи, спір між сторонами виник у зв'язку

із відображенням товариством у податковій звітності за І та ІІ квартали 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування по податку на прибуток з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року, що, на думку податкового органу, не узгоджується із положеннями пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України, оскільки буквальний зміст вказаного пункту при формуванні від'ємного значення об'єкту оподаткування в результатах наступних податкових періодів дозволяє включати до нього лише значення (результати) І кварталу 2011 року.

Про те, суд вважає таке твердження податкового органу помилковим, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Натомість, податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 положення Податкового кодексу України не діяли, однак діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відтак, товариство, здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи від'ємне значення об'єкта оподаткування, мало керуватися положеннями саме вказаного Закону, що, як встановлено судом, і зроблено останнім.

Так, відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно пункту 22.4 статті 22 вказаного Закону у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З викладеного вбачається, що від'ємне значення минулих років, зокрема, 2010 року, - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у той час.

Так, позивачем у рядку 07 уточнюючої декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року (а.с.52-53) зазначено об'єкт оподаткування у сумі 437876, 00 грн., з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у сумі 2913988, 00грн. (ряд. 06.6 декларації за ІІ квартал 2011 року). При цьому, визначений в цьому рядку показник - це показник І кварталу 2011 року.

Судом встановлено, що при його розрахунку позивачем, згідно статті 3 Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств», валові доходи І кварталу 2011 року зменшувалися на суму валових витрат цього періоду (а складовим елементом валових витрат І кварталу 2011 року, згідно з пункту 6.1 статті 6 і пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було від'ємне значення (збитки) минулих років) і на суму амортизаційних відрахувань.

Тобто, вказаний в рядку 06.6 показник не «розщеплюється»в декларації на «від'ємне значення (збитки) минулих років»і «від'ємне значення (збитки) І кварталу 2011 року», а є закономірним і логічним продовженням справляння підприємством податку на прибуток з урахуванням даних минулого звітного періоду.

Вказане також підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток підприємств, затвердженою наказом від 29.03.2003 № 143, оскільки сума збитків попереднього року включається до рядку 04.9, який акумулюється у рядку 04 "Валові витрати", та податковою декларацією з податку на прибуток підприємств, затвердженою наказом від 28.02.2011 № 114, оскільки сума збитків попередніх періодів вказується у рядку 06.6 декларації, акумулюється у рядку 06.6 "інші витрати" та, відповідно, включається до рядку 04 "витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування", тобто такі збитки складаються з усіма витратами звітного податкового періоду та в подальшому стають витратами звітного періоду.

Пунктом 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого, третього календарного кварталу 2011 року.

Слід зазначити, що обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Згідно пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Крім цього, слід звернути увагу, що стаття 139 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку. Так, зазначений перелік не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Враховуючи, що відповідачем не поставлено під сумнів правильність визначення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування встановленого у податковій декларації за 2010 рік та І квартал 2011 року, суд приходить до висновку, що при декларуванні від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду, в рядок 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року позивач правомірно включив валові витрати задекларовані у рядку 07 уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, оскільки останні набули статусу саме валових витрат І кварталу 2011 року, після їх декларування позивачем, та відсутності будь-яких коригувань контролюючого органу.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідач помилково тлумачить пункт 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, вважаючи, що для включення до складу витрат, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, враховується від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане у І кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування будь яких інших звітних податкових періодів, яке відображається в рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток.

Вищенаведене тлумачення контролюючим органом вказаної норми Кодексу порушує право позивача на правомірне та обґрунтоване зменшення останнім об'єкту оподаткування в зв'язку із понесеними ним витратами для здійснення господарської діяльності.

Помилковим суд вважає і твердження відповідача, що до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року підлягає включенню лише від'ємне значення створене в першому кварталі, з огляду на відсутність в нього думок стосовно напрямку включення від'ємного значення (збитків) минулих періодів, зокрема, 2010 року, що ніяким чином не узгоджується із вище проаналізованими положеннями нормативно-правових актів.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що норми Податкового кодексу України є схожими з нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; збитки, сформовані в рамках дії Закону, не мають строку давності, та повинні враховуватись у від'ємному значенні з податку на прибуток у II кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 14.10.2011 № 0003311510, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 324513, 00 грн. , прийнято безпідставно та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас, відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 14.10.2011 № 0003311510, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «ВІП-ФІНАНС» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» у розмірі 324513, 00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 травня 2012 р.