Постанова

від 24.05.2012 по справі 2а-3561/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2012 р. (12:21) Справа №2а-3561/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Павленко Н.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 28.03.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Бріз»

до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної

Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Бріз» до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000051502 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у загальному розмірі 128748,75 грн., з яких за податком - 102999,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 25749,75 грн.;

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 14.03.2012 року № 105.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 06.04.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2012 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим від 14.03.2012 року № 105.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.04.2012 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника - Державну податкову інспекцію в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 24.05.2012 року, наполягав на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що податковим органом необґрунтовано в акті перевірки зроблено висновок про відсутність фактичної поставки товарів за договором, укладеним з ТОВ «Севпродукт», оскільки поставка товару за цим договором підтверджується відповідними первинними документами - товарно-транспортними накладними. Отже, позивач мав право на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Севпродукт» за договором поставки. На підставі зазначеного, враховуючи відсутність підстав для донарахування товариству грошових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2011 року, а також застосування штрафних санкцій, представник позивача просив позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000051502.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином - під розписку від 10.05.2012 року. Заперечення на позовну заяву відповідач до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим 28.01.2010 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Бріз», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 794066 від 28.01.2010 року (т.І, а.с.9).

Згідно з довідкою ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим № 172 від 02.09.2011 року (т.І, а.с.85) позивач з 29.01.2010 року перебуває на податковому обліку за № 11501.

Позивачем 23.06.2010 року отримано свідоцтв платника податку на додану вартість № 100289688 (т.І, а.с.86).

Посадовими особами ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим в період з 14.09.2011 року по 27.09.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «УК «Бріз» (ЄДРПОУ 36885984) з питань взаємовідносин з ТОВ «Севпродукт» (ЄДРПОУ 30709136) у частині формування податкового кредиту з ПДВ за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 42/40/1502/36885984 від 06.02.2012 року (т.І, а.с.11-23), в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого донараховано податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму ПДВ - 102999,00 грн.

Перевіркою встановлено, що 01.05.2011 року між постачальником ТОВ «Севпродукт» та покупцем ТОВ «УК «Бріз» укладено договір поставки № 50/1 продовольчих товарів.

Надані перевіряємим підприємством до перевірки документи в частині видаткових та податкових накладних свідчать про отримання ТОВ «УК «Бріз» товарів.

ТОВ «Севпродукт» виписано (оформлено) податкові накладні на загальну суму 617994,00 грн., у тому числі ПДВ 102999,00 грн.

Протягом серпня 2011 року розрахунки з ТОВ «Севпродукт» відбулися у безготівковій формі на загальну суму 648 758,18 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку зазначені розрахунки з постачальником відображено проводками Дт 631 Кт 311.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «Севпродукт» не є виробником (імпортером).

Постачальником реалізованих продуктів харчування (з врахуванням послуг на вантажно-розвантажувальні роботи) є ТОВ «Леард» (ЄДРПОУ 368886131, і.п.н 368886105610).

Згідно відповіді ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька на запит про проведення зустрічної перевірки від 03.11.2011 року № 289/7/23-413 відповідно до ІС «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» розбіжностей між ТОВ «Леард» та ТОВ «Севпродукт» не має.

Суб'єктом господарювання ТОВ «Леард» були поставлені товари, на що виписано (оформлено) податкові накладні, які надані до перевірки.

Проте, не зазначено перелік транспортних документів (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів), відповідно до яких здійснювалось перевезення та приймання-передача продуктів від ТОВ «Леард» (м. Донецьк) до ТОВ «Севпродукт» (м. Севастополь) до ТОВ «УК «Бріз» (Бахчисарайський район, с. Піщане), тобто не підтверджено факт постачання продуктів харчування.

Таким чином, наявність у ТОВ «УК «Бріз» податкових накладних за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

На підставі зазначеного, податковим органом зроблено висновок про завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 102999,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Севпродукт» за серпень 2011 року

Перевірку ТОВ «Управляюча компанія «Бріз» було проведено в присутності його представників, акт ними підписаний, один примірник акту отриманий.

На підставі даних акту перевірки податковим органом 23.02.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000051502 про збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 102999,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 25749,75 грн. (т.І, а.с.24).

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено у судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.п.201.8-201.9 ст. 201 ПК України).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Судом було перевірено наявність у позивача відповідних документів для формування складу податкового кредиту серпня 2011 року по контрагенту ТОВ «Севпродукт» та було встановлено наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 01.05.2011 року між ТОВ «Севпродукт» (постачальником) та ТОВ «УК «Бріз» (покупцем) укладено договір № 50/1 предметом якого є поставка продовольчих товарів (т.І, а.с.88).

Пунктом 6 цього договору передбачені умови поставки, відповідно до якого проданий товар вважається зданим та прийнятим у власність покупця за якістю та кількістю на підставі накладної постачальника, підписаної обома сторонами. Датою поставки вважається дата отримання товару на складі покупця, вказана у накладній. Постачальник доставляє товар власним транспортом, за свій рахунок.

Додатковою угодою п.6.4 Договору № 50/1 від 01.05.2011 року викладено у наступній редакції: Вважати адресою доставки товару за місцем знаходження складських приміщень, доставку товару здійснювати за адресою: АР Крим, Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна,12.

Строк дії договору встановлений до 31.12.2011 року (п.7 договору).

Фактичне отримання позивачем товару за вказаним договором підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (т.І, а.с.90-119), які за умовами договору № 50/1 від 01.05.2011 року підписані обома сторонами: №6354 від 01.08.2011 року, №6334 від 02.08.2011 року, №6335 від 02.08.2011 року, №6374 від 02.08.2011 року, №6376 від 03.08.2011 року, №6421 від 03.08.2011 року, №6424 від 03.08.2011 року, №6420 від 05.08.2011 року, №6378 від 05.08.2011 року, №6377 від 05.08.2011 року, №6423 від 05.08.2011 року, №6422 від 05.08.2011 року, №6624 від 05.08.2011 року, №6675 від 05.08.2011 року, №6674 від 05.08.2011 року, №6647 від 08.08.2011 року, №6673 від 09.08.2011 року, №6625 від 09.08.2011 року, №6735 від 09.08.2011 року, №6626 від 09.08.2011 року, №6736 від 09.08.2011 року, №6716 від 10.08.2011 року, №6737 від 11.08.2011 року, №6702 від 11.08.2011 року, №6734 від 12.08.2011 року, №6796 від 12.08.2011 року, №6680 від 12.08.2011 року, №6679 від 12.08.2011 року, №6733 від 12.08.2011 року, №6791 від 13.08.2011 року, №6792 від 15.08.2011 року, №6795 від 16.08.2011 року, №6794 від 16.08.2011 року, №6793 від 16.08.2011 року, №6748 від 16.08.2011 року, №6747 від 16.08.2011 року, №6871 від 16.08.2011 року, №6867 від 18.08.2011 року, №6868 від 19.08.2011 року, №6869 від 19.08.2011 року, №6870 від 19.08.2011 року, №6837 від 19.08.2011 року, №6836 від 19.08.2011 року, №6938 від 20.08.2011 року, №6941 від 20.08.2011 року, №6888 від 20.08.2011 року, №6939 від 22.08.2011 року, №6940 від 23.08.2011 року, №6937 від 23.08.2011 року, №6887 від 23.08.2011 року, №6886 від 23.08.2011 року, №6989 від 25.08.2011 року, №7136 від 26.08.2011 року, №6954 від 26.08.2011 року, №7116 від 26.08.2011 року, №7000 від 30.08.2011 року, №7131 від 30.08.2011 року.

На кожну поставку товару постачальником ТОВ «Севпродукт» виписано податкові накладні на загальну суму 617994,00 грн., в тому числі ПДВ - 102999,00 грн. (т.І, а.с.120-175): №6354 від 01.08.2011 року, №6334 від 02.08.2011 року, №6335 від 02.08.2011 року, №6374 від 02.08.2011 року, №6376 від 03.08.2011 року, №6421 від 03.08.2011 року, №6424 від 03.08.2011 року, №6420 від 05.08.2011 року, №6378 від 05.08.2011 року, №6377 від 05.08.2011 року, №6423 від 05.08.2011 року, №6422 від 05.08.2011 року, №6624 від 05.08.2011 року, №6675 від 05.08.2011 року, №6674 від 05.08.2011 року, №6647 від 08.08.2011 року, №6673 від 09.08.2011 року, №6625 від 09.08.2011 року, №6735 від 09.08.2011 року, №6626 від 09.08.2011 року, №6736 від 09.08.2011 року, №6716 від 10.08.2011 року, №6737 від 11.08.2011 року, №6702 від 11.08.2011 року, №6734 від 12.08.2011 року, №6796 від 12.08.2011 року, №6680 від 12.08.2011 року, №6679 від 12.08.2011 року, №6733 від 12.08.2011 року, №6791 від 13.08.2011 року, №6792 від 15.08.2011 року, №6795 від 16.08.2011 року, №6794 від 16.08.2011 року, №6793 від 16.08.2011 року, №6748 від 16.08.2011 року, №6747 від 16.08.2011 року, №6871 від 16.08.2011 року, №6867 від 18.08.2011 року, №6868 від 19.08.2011 року, №6869 від 19.08.2011 року, №6870 від 19.08.2011 року, №6837 від 19.08.2011 року, №6836 від 19.08.2011 року, №6938 від 20.08.2011 року, №6941 від 20.08.2011 року, №6888 від 20.08.2011 року, №6939 від 22.08.2011 року, №6940 від 23.08.2011 року, №6937 від 23.08.2011 року, №6887 від 23.08.2011 року, №6886 від 23.08.2011 року, №6989 від 25.08.2011 року, №7136 від 26.08.2011 року, №6954 від 26.08.2011 року, №7116 від 26.08.2011 року, №7000 від 30.08.2011 року, №7131 від 30.08.2011 року.

Факт сплати позивачем коштів за договором поставки, укладеним з ТОВ «Севпродукт», підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 648758,18грн. та виписками з рахунку ТОВ «УК «Бріз» у ПАТ «ВТБ Банк» (т.І, а.с.38-66).

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними на видачу продуктів також підтверджується подальше використання позивачем товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Севпродукт», у своїй господарській діяльності (т.ІІ а.с.3-222, т.ІІІ а.с.1-139).

З урахуванням суми податку на додану вартість, сплаченого за податковими накладними, що виписані ТОВ «Севпродукт», позивачем сформовано податковий кредит серпня 2011 року в сумі 102999,00 грн.

Суд зауважує, що Податковим кодексом України передбачені певні обмеження щодо формування податкового кредиту. Так, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України суми, віднесені до складу податкового кредиту, мають бути обов'язково підтверджені відповідними документами, в тому числі податковими накладними. В разі недотримання цього правила платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Перелічені вище податкові накладні мають всі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст. 201 ПК України. Складені податкові накладні ТОВ «Севпродукт», яке зареєстроване платником податку на додану вартість згідно з свідоцтвом № 39500784 від 13.01.2000 року (т.І, а.с.198), а отже, у відповідності до п.201.8 ст. 201 ПК України має право на виписку податкових накладних.

Однак, суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Так, згідно даних акту перевірки, відповідачем не заперечується факт дотримання позивачем вимог Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту за серпень 2011 року на підставі податкових накладних, які отримані від ТОВ «Севпродукт». Висновок щодо завищення суми податкового кредиту засновані на тому, що відсутній сам факт поставки товару за господарською операцією ТОВ «Леард» - ТОВ «Севпродукт» - ТОВ «УК «Бріз», оскільки відсутні первинні документи, які свідчать про перевезення товару - товарно-транспортні накладні.

Проте, наявними в матеріалах справи документами та обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовуються висновки податкового органу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст.1 Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

П. 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення (п.п. 2.14, 2.15, 2.16 Наказу № 88).

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.2007 року № 363 затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, який зареєстровані Міністерством юстиції України 20.02.1998 року № 128/2568 (далі - Наказ № 363).

Відповідно до п.11.1 Наказу № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п.п.11.3-11.7 Наказу № 363).

Під товарно-транспортною накладною слід розуміти єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (п.1 Наказу № 363).

Отже, з урахуванням зазначеного вище, належним первинним документом, що підтверджує факт здійснення перевезення (поставки) товарів є товарно-транспортна накладна. Наявність вказаного документу є підставою для відображення у бухгалтерському та податковому обліку здійсненої господарської операції щодо поставки товару.

З метою підтвердження факту поставки товару контрагентом ТОВ «Севпродукт» позивачем було надано відповідні товарно-транспортні накладні (т.І, а.с.176-195): від: 01.08.2011 року, 02.08.2011 року, 03.08.2011 року, 05.08.2011 року, 08.08.2011 року, 09.08.2011 року, 10.08.2011 року, 11.08.2011 року, 12.08.2011 року, 13.08.2011 року, 15.08.2011 року, 16.08.2011 року, 18.08.2011 року, 19.08.2011 року, 20.08.2011 року, 22.08.2011 року, 23.08.2011 року, 25.08.2011 року, 26.08.2011 року, 30.08.2011 року.

Вказані товарно-транспортні документи підтверджують факт поставки товару від ТОВ «Севпродукт» до ТОВ «УК «Бріз».

Враховуючи зазначене, суд вважає правомірним відображення вказаної господарської операції у бухгалтерському та податковому обліку позивача на підставі відповідних первинних документів.

За таких умов, ТОВ «УК «Бріз» обґрунтовано у серпні 2011 року сформовано податковий кредит в сумі 102999,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Севпродукт».

Крім того, суд зазначає, що за даними акту перевірки № 42/40/1502/36885984 від 06.02.2012 року, суб'єктами господарювання ТОВ «Леард» та ТОВ «Севпродукт» також належним чином було оподатковано господарську операцію щодо поставки товарів ТОВ «УК «Бріз».

Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи, що під час розгляду справи спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, суд вважає необґрунтованим донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 102999,00 грн. та застосування до нього фінансових санкцій у розмірі 25749,00 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 23.02.2012 року № 0000051502 є таким, що прийнято Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі АР Крим протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Враховуючи те, що рішення по справі ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 1287,49 грн. судового збору відповідно до суми заявлених майнових вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 29.05.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим № 0000051502 від 23.02.2012 року.

3.Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Бріз» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1287,49 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.