Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а-857/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 2а-857/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

секретаря судового засідання Кузишин Р.М.,

за участю представників сторін:

позивача -Мелимука В.В.,

відповідача -Василика А.М., Грици О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про визнання недійсним та скасування рішення від 29.12.2011 року за №520 в частині повернення коштів та застосування фінансових санкцій на загальну суму 67645,84 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 року публічне акціонерне товариство «Укрнафта»(надалі -позивач) звернулося з адміністративним позовом до виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі -відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення від 29.12.2011 року за №520 в частині повернення коштів та застосування фінансових санкцій на загальну суму 67645,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм Законів України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 року, за результатами перевірки законності витрачання коштів Фонду соціального страхування 29.11.2011 року безпідставно прийняте рішення за №520, відповідно до якого не взято до зарахування витрати Фонду в сумі 49432,53 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 24716,27 грн. Із вказаних сум позивач визнає зазначені в оскаржуваному рішенні помилково нараховані кошти в розмірі 4335,30 грн. та штрафні санкції -2167,65 грн., а в решті -вважає нарахування безпідставним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю та скасувати оскаржуване рішення в частині зобов'язання повернути не прийняті до зарахування Фондом витрати в сумі 45097,23 грн. та щодо застосованих фінансових санкцій в сумі 22548,61 грн., а всього в частині стягнення коштів на загальну суму 67645,84 грн.

Представники відповідача проти позову заперечили з мотивів, зазначених у письмових запереченнях, направлених на адресу суду. Пояснили суду, що оскаржуване позивачем рішення від 29.12.2011 року за №520 було прийняте за результатами перевірки відповідно до норм закону, тому просили відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Прикарпатське управління бурових робіт публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код в ЄДРПОУ 26429551) 24.07.2003 року взяте на облік як страхувальник Долинською міжрайонною виконавчою дирекцією Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та перебуває на загальній системі оподаткування.

З 22 листопада по 12 грудня 2011 року спеціалістами контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена планова перевірка структурного підрозділу публічного акціонерного товариства «Укрнафта»-Прикарпатського управління бурових робіт з питань законності витрачання коштів Фонду за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та дев'ять місяців 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 12.12.2011 року (а.с. 8-12, 38-45).

Перевіркою виявлені порушення частини 2 статті 35, статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 року за №2240-III, пунктів 4, 7, 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 року, внаслідок чого позивачем допущена переплата коштів Фонду на загальну суму 49432,53 грн. (а.с. 10, 12, 39-40).

На підставі вказаного акта перевірки 29.12.2011 року відповідачем прийнято рішення за №520, відповідно до якого підлягають поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не прийняті до зарахування витрати на суму 49432,53 грн. та за порушення порядку використання страхових коштів застосовано фінансові санкції -штраф в розмірі 50% від суми переплат, що становить 24716,27 грн., а всього підлягають стягненню кошти на загальну суму 74148,80 грн. (а.с. 15, 46).

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем правомірно зроблені висновки в акті перевірки від 12.12.2011 року про порушення позивачем вимог закону, які призвели до переплати коштів Фонду на загальну суму 49432,53 грн. та правомірно прийняте рішення від 29.12.2012 року за №520, відповідно до якого підлягають поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не прийняті до зарахування витрати на суму 49432,53 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 24716,27 грн., а всього підлягають стягненню кошти на загальну суму 74148,80 грн., виходячи з наступного.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»від 18.01.2001 року за №2240-III (надалі -Закон №2240-III), із змінами і доповненнями, відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №2240-III страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Нормами частини 1 статті 35 вказаного Закону встановлені страхові випадки, умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та тривалість її виплати.

Згідно частини 1 цієї статті допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) необхідності догляду за хворою дитиною; 3) необхідності догляду за хворим членом сім'ї; 4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; 6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу;7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; 8) санаторно-курортного лікування.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 37 Закону №2240-III установлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Статтею 53 Закону №2240-III установлений порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах.

Так, відповідно до частини 1 цієї статті, при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.

Згідно частини 2 статті порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, зміни, внесені до частини 1 статті 53 Законом №107-VI від 28.12.2007 року (вказана частина цим Законом була доповнена словами «за відпрацьований час») визнані неконституційними згідно з п. 5 Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.

Тому, посилання позивача в судовому засіданні на вказану вище норму закону є безпідставними.

Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (надалі -Порядок) визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі -страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 3 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання -період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.

Відповідно до пункту 7 Порядку, середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці»(грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі коли розмір заробітної плати (грошового забезпечення) підвищується згідно з рішенням Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим заробітна плата (грошове забезпечення) перераховується за попередні періоди, обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) для розрахунку розміру допомоги по безробіттю і виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснюється з урахуванням суми донарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) окремо за кожний місяць, за який здійснено перерахунок.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року за №5 (надалі -Інструкція) та розробленої відповідно до Закону України «Про оплату праці», фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить, серед іншого, оплата простоїв не з вини працівника (підпункт 2.2.12 Інструкції).

Тому, посилання позивача на норми статті 34 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої простій -це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, є безпідставним. Оскільки, оплата за час простою відноситься до оплати за невідпрацьований час як складової фонду додаткової заробітної плати згідно з нормами вказаної вище Інструкції. Крім того, із заробітної плати, виплаченої робітникам за час простою, позивачем сплачені страхові внески до Фонду.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної адміністративної справи та норми закону, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов переконання, що відповідачем правомірно зроблені висновки в акті перевірки від 12.12.2011 року про порушення позивачем вимог законодавства, які призвели до переплати коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 49432,53 грн. У зв'язку з чим, правомірно прийняте рішення від 29.12.2012 року за №520, відповідно до якого підлягають поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не прийняті до зарахування витрати на суму 49432,53 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 24716,27 грн., а всього підлягають стягненню кошти на загальну суму 74148,80 грн.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтовані та безпідставні, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.

Постанова складена в повному обсязі 28.04.2012 року.