ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2012 р. Справа № 118012/12/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Ліщинського А.М., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012р. по справі № 2а-857/12/0970 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання нечинним та скасування рішення та застосування фінансових санкцій,
В С Т А Н О В И Л А:
23 березня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» звернулося в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним та скасування рішення від 29.12.2011 року за № 520 в частині повернення коштів та застосування фінансових санкцій на загальну суму 67645,84 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач її оскаржив, подавши апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду. Вважає, що постанова суду є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ч.2 ст.3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що завданням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, є встановлення гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності.
Відповідно до ст.4 вказаного Закону України, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.
Не виключення часу простою із розрахунку при обчисленні середньої заробітної плати для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності призводить до заниження середнього заробітку застрахованої особи і відповідно до заниження виплат по тимчасовій непрацездатності.
А тому, оскільки під час простою застраховані особи не працювали, час простою не може включатися до розрахункового періоду.
Дане твердження також підтверджується у абз.5 п.4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 26.09.2011 року № 1266, який закріплює, що місяці розрахункового періоду, в яких застрахована особа не працювала з поважних причин виключаються з розрахункового періоду. Оскільки, перелік поважних причин з яких застрахована особа не працювала не є виключним, а отже простій також являється поважною причиною, з якої застрахована особа не працювала.
В судовому засіданні представник апелянта ПАТ «Укрнафта» підтримав вимоги апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Івано-Франківської міської виконавчої дирекції, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, що відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача та представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 22 листопада по 12 грудня 2011 року спеціалістами контрольно-ревізійного відділу виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена планова перевірка структурного підрозділу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» -Прикарпатського управління бурових робіт з питань законності витрачання коштів Фонду за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та дев'ять місяців 2011 року. За результатами перевірки складений акт від 12.12.2011 року.
В ході перевірки ревізорами виявлено порушення ч.2 ст.35, ст.37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року за №2240-III, пунктів 4, 7, 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 року, внаслідок чого позивачем допущена переплата коштів Фонду на загальну суму 49432,53 грн.
На підставі вказаного акта перевірки 29.12.2011 року відповідачем прийнято рішення за № 520, відповідно до якого підлягають поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не прийняті до зарахування витрати на суму 49432,53 грн. та за порушення порядку використання страхових коштів застосовано фінансові санкції - штраф в розмірі 50% від суми переплат, що становить 24716,27 грн., а всього підлягають стягненню кошти на загальну суму 74148,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №2240-III страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Згідно ч.1 ст. 35 вказаного Закону допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) необхідності догляду за хворою дитиною; 3) необхідності догляду за хворим членом сім'ї; 4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; 6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; 7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; 8) санаторно-курортного лікування.
Відповідно до ч. 2 ст.35 Закону встановлено, що по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 37 Закону №2240-III встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах: 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до п'яти років; 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п'яти до восьми років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років; 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів».
Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.
Стаття 53 Закону №2240-ІІІ встановлює порядок розрахунку середньої заробітної плати (доходу) для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах.
Так, відповідно до ч.1 ст.53 вищевказаного Закону, при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.
Разом з тим, зміни, внесені до частини 1 статті 53 Законом №107-VI від 28.12.2007 року (вказана частина цим Законом була доповнена словами «за відпрацьований час») визнані неконституційними згідно з п. 5 Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання позивача на вказану вище норму закону є безпідставними.
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 3 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання -період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).
Крім цього згідно пункту 7 Порядку, середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В разі коли розмір заробітної плати (грошового забезпечення) підвищується згідно з рішенням Кабінету Міністрів України, у зв'язку з чим заробітна плата (грошове забезпечення) перераховується за попередні періоди, обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) для розрахунку розміру допомоги по безробіттю і виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, здійснюється з урахуванням суми донарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) окремо за кожний місяць, за який здійснено перерахунок.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання апелянта на норми ст.34 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, є безпідставним. Оскільки, оплата за час простою відноситься до оплати за невідпрацьований час як складової фонду додаткової заробітної плати згідно з нормами вказаної вище Інструкції. Крім того, із заробітної плати, виплаченої робітникам за час простою, позивачем сплачені страхові внески до Фонду.
Отже, матеріалами справи підтверджується правомірність висновків в акті перевірки від 12.12.2011 року про порушення позивачем вимог законодавства, які призвели до переплати коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на загальну суму 49432,53 грн. У зв'язку з чим, правомірно прийняте рішення від 29.12.2012 року за №520, відповідно до якого підлягають поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не прийняті до зарахування витрати на суму 49432,53 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 24716,27 грн., а всього підлягають стягненню кошти на загальну суму 74148,80 грн.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу ПАТ «Укрнафта» слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 25.04.2012 року по справі № 2а-857/12/0970 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 19.11.2012 року.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді А.М.Ліщинський
Р.М.Шавель
Суд | Львівський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.11.2012 |
Оприлюднено | 22.11.2012 |
Номер документу | 27567470 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Львівський апеляційний адміністративний суд
Запотічний І.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні