Постанова

від 24.05.2012 по справі 2а-535/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:18

24.05.2012 р. Справа № 2а-535/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М.

за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-Снігурівка", вул. Суворова, 120, м.Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область,57300

доЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області державної податкової служби, вул. Леніна, 3/1, м.Снігурівка, Снігурівський район, Миколаївська область,57300

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000042301, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000042301 (форми «Р»), Снігурівської МДПІ в якому зазначено, що згідно з підпунктом 54.3.2 підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 Кодекса № 2755-VI на підставі акта перевірки № 341/23/33438610 від 06.01.2012 року, встановлено порушення ст.185, ст. 189, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, у зв'язку з цим збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Агроснаб-Снігурівка»за платежем 3014010100, податок на додану на 78810 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірок податковим органом та при оформленні їх результатів мало місце недотримання вимог податкового законодавства, висновки актів перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надав аналогічні обставинам справи пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаних перевірок та складанню актів перевірок фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірок рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складених за результатами перевірок актів були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що у відповідності до Податкового кодексу України позивачу було визначено відповідні податкові зобов'язання на підставі податкового повідомлення- рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

06.01.2012 №341/23/33438610 фахівці Снігурівської МДПІ склали акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки TOB "Агроснаб-Снігурівка" код 33438610 з питання підтвердження взаємовідносин з контрагентами ПП „Нольга", код за ЄДРПОУ 36880724 за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 року.

Згідно висновків акту перевірки TOB "Агроснаб-Снігурівка" порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, внаслідок чого на порушення ст.185, ст. 189, п.п.198.6 ст.198, пп. 201.4, ст. 201, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, TOB „Агроснаб-Снігурівка" завищено податковий кредит по декларації з ПДВ у сумі ПДВ 63048 грн., а саме за серпень 2011 року.

18 січня 2012 року Снігурівською МДПІ було винесене податкове повідомлення-рішення (форма «Р») № 0000042301, згідно з підпунктом 54.3.2 підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року на підставі акта перевірки № 341/23/33438610 від 06.01.2012 року, встановлено порушення ст.185, ст.189, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Агроснаб-Снігурівка»за платежем 3014010100, податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 78810 гривень.

Відповідно до акту перевірки, висновок податкового органу про порушення ст.185, ст.189, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI завищення податкового кредиту по декларації з ПДВ у сумі ПДВ 63048 грн., а саме за серпень 2011 року,був зроблений на підставі того, що основним постачальником TOB "Агроснаб-Снігурівка" в серпні 2011 року було ПП „Нольга" (код ЄДРПОУ 36880724, іпн. 368807214035, перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, відносно якого внесено запис про відсутність за місцем знаходження за наслідками перевірки інформації, отриманої за результатами обробки Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за серпень 2011 року по взаємовідносинам ПП встановлено, що контрагентом- постачальником ПП „Нольга" не задекларовано податкові зобов'язання за серпень 2011 року по взаємовідносинам з TOB "Агроснаб-Снігурівка" (код 33438610). До Снігурівської МДПІ надійшов акт від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.11.2011 року №480/23-325/36880724 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП „Нольга", щодо підтвердження господарських відносин з платником податків за серпень 2011р. в результаті аналізу фінансово-господарської діяльності ПП «Нольга»встановлено, що наявних матеріальних та людських ресурсів не достатньо для проведення операцій з купівлі - продажу товарів (робіт, послуг) у тих об'ємах, які задекларовані згідно наданої підприємством звітності; крім того з метою отримання відомостей щодо наявності рухомого та нерухомого майна на ПП «Нольга»направлено запити до УДАІ УМВС України в Миколаївській області, КП Миколаївського МБТІ, Головного управління Держкомзему у Миколаївській області. На підставі вищенаведеного, вбачається відсутність реального здійснення ПП "НОЛЬГА" фінансово-господарських операцій за серпень 2011 року, а правочини, здійснені ПП „Нольга" з контрагентами-постачщшиками не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Також актом перевірки встановлено, що керівник TOB „Агроснаб-Снігурівка" ОСОБА_1 пояснив, що було укладено договір з TOB „Перше Травня комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 36330229) про надання послуг з перевезення вантажів (договір № 1) від 25 липня 2011р. В зв'язку з тим, що на TOB „Агроснаб-Снігурівка" відсутній необхідний автотранспорт, як повідомив керівник ОСОБА_1 ним було прийнято рішення заключити договір про надання послуг з перевезення вантажів з ПП „Нольга", однак на підприємстві також відсутній автотранспорт. Згідно наданих до перевірки документів було встановлено, що перевезення вантажу здійснювалось автотранспортом, власником якого є фізична особа ОСОБА_2, який повідомив про те, що автомобілі були передані ним в оренду згідно договору оренди транспортних засобів № 1/11 від 01.07.2011р. Та встановлено надання водіями автомобілів послуг з керування автомобілем. Виходячи з чого відповідачем зроблено висновок, що фактичним авто перевізником вантажу повинно виступати ПП «Нольга», однак в наданих товаро-транспортних накладних та подорожніх листах вантажного автомобіля перевізником зазначено ТОВ «Агроснаб-Снігурівка», що ставить під сумнів причетність до перевезень ПП «Нольга».

Суд вважає висновки відповідача суперечливими, оскільки вони зроблені без належного встановлення всіх обставин справи, зважаючи на наступне.

Актом перевірки вірно встановлено, що TOB "Агроснаб-Снігурівка" в підтвердження взаємовідносин з ПП „Нольга" в серпні 2011 року, надано договір про надання послуг з перевезення вантажів від 01.07.2011 року №35, укладений між ПП „Нольга" (Постачальник) в особі директора ОСОБА_3 з одного боку та TOB "Агроснаб-Снігурівка" (Покупець) в особі директора ОСОБА_1 з іншого боку на надання послуг з перевезення вантажів, пов'язаних з перевезенням сільськогосподарської або іншої продукції автомобільним транспортом (власним або орендованим) в межах України. На виконання умов вищезазначеного договору та додатків до нього ПП «Нольга»виписано акт здачі-прийняття робіт №50 від 31.08.2011 року та податкові накладні №105 від 23.08.2011 року,114 від 25.08.2011 року, 126 від 26.08.2011 року, 137 від 29.08.2011 року, 141 від 30.08.2011 року, 148 від 31.08.2011 року на загальну суму 378288,0 грн, з яких ПДВ 63048,0 грн. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту за серпень 2011 року, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних за серпень 2011 року, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за серпень 2011 року. У рахунок оплати за отримані послуги TOB "Агроснаб-Снігурівка" було сплачено ПП „Нольга" у серпні 2011 року грошовими коштами на загальну суму 187692,80 грн., що підтверджено банківськими виписками.

Крім того позивачем було надано до суду акт прийому передачі бланків подорожніх листів вантажного автомобіля від 01.08.2011 року (а.с.120-123), товаро-транспортні накладні (а.с.124-184), договір оренди транспортних засобів, укладений між ОСОБА_2 та ПП «Нольга»від 01.07.2011 року, щодо оренди вантажних автомобілів, (які саме зазначені в подорожніх листах та товаро-транспортних накладних) та акт прийому передачі об'єкту оренди №1 до договору (а.с.185-188); договір про надання послуг з перевезення вантажів №1 від 01.07.2011 року між ТОВ «Агроснаб-Снігурівка»та ТОВ Перше травня комбікормовий завод», договори між ПП «Нольга»та фізичними особами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, (а.с. 191-206) щодо виконання робіт (наданню послуг)пов'язаних з керуванням вантажним автомобілем з метою перевезення вантажів та акти здачі прийняття робіт від 31.08.2011 року за договорами між ПП «Нольга»та фізичними особами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (217-215).

Крім того судом було допитано в якості свідків ОСОБА_2, який надав ґрунтовні пояснення щодо укладення договору з оренди транспортних засобів з ПП «Нольга»та підтвердив факт укладення і виконання договору укладеного між ним ОСОБА_2 та ПП «Нольга»від 01.07.2011 року, щодо оренди вантажних автомобілів.

А також допитано в якості свідка ОСОБА_12, який пояснив, що він здійснював контроль та планування перевезень з Черкаської області Черкаського району с.Хотури ТОВ «Перше травня комбікормовий завод»до м.Снігурівка, кожен автомобіль відслідковувався за допомогою системи глобального позиціювання GPS, він з'язувався з водіями та організовував фактичне перевезення вантажу-комбікорму, контролював всі фактичні пересування автомобілів та інше.

Допитані в якості свідків водії ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 підтвердили укладення угоди з ПП «Нольга»щодо надання послуг пов'язаних з керуванням вантажним автомобілем з метою перевезення вантажів з Черкаської області Черкаського району с.Хутори ТОВ «Перше травня комбікормовий завод»до м.Снігурівка на користь ТОВ «Агроснаб-Снігурівка», підтвердили справжність своїх підписів на договорах, актах виконаних робіт, товаро-транспортних накладних. Надали чіткі пояснення щодо пунктів навантаження-розвантаження, опломбування вантажу в місті навантаження та його розпломбування в місті розвантаження, а також щодо контролю та планування перевезень з Черкаської області Черкаського району с.Хутори ТОВ «Перше травня комбікормовий завод»до м.Снігурівка на користь ТОВ «Агроснаб-Снігурівка»з боку ОСОБА_12

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, судом встановлено реальність здійснення господарських операцій з перевезення вантажів за договорами між ТОВ «Агроснаб-Снігурівка»та ПП «Нольга».

Згідно з п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Зауважень щодо оформлення первинної документації по взаємовідносинам позивача з контрагентом ТОВ «Агроснаб-Снігурівка»в тому числі, податкових накладних, контролюючим органом у акті перевірки не наведено.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище різня звичайних цін. визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків. нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мстою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи) у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Необхідно зазначити, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Відповідно до пл. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податковою) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 201.1. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.7 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем податку на додану вартість у ціні товару.

При судовому розгляді підтвердився той факт, що позивач виконав вимоги норм Податковою кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу, виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України, видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені позивачем суми податку.

Суд зазначає, що на підставі вищезазначеного, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією, на момент складання податкових накладних, контрагент позивача був офіційно зареєстрований платником ПДВ та мав право складання податкових накладних.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладені в актах судження податкового органу про вчинення платником податків порушення закону ґрунтується лише на мотивах актів, складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача ПП «Нольга», а саме акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.11.2011 року №480/23-325/36880724 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП „Нольга", де відображені судження про те, що відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період серпень 2011 р.

Втім, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремим платником податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ Фірма ВІК до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що викладене в акті перевірки судження відповідача про порушення ст.185, ст.189, п.п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Агроснаб-Снігурівка»за платежем 3014010100, податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 78810 гривень є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України при справлянні ПДВ.

На підставі вищенаведених обставин справи та приписів закону, суд вважає, що спірне податков повідомлення-рішення прийняте без врахування всіх обставин та з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягає скасуванню.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні й такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на корить сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000042301.

Повернути з місцевого бюджету м.Миколаєва Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроснаб-Снігурівка" 33 грн. 00 коп. судового збору, отриманого за кодом отримувача 23626096 ГУДКСУ у Миколаївській області код банку 826013.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник