Ухвала

від 20.02.2013 по справі 2а-535/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2013 р.Справа № 2а-535/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончаруку А.М.,

за участю представника відповідача Гладуна М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроснаб-Снігурівка» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2012 року ТОВ «Агроснаб-Снігурівка» звернулось до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби. З урахуванням уточнень до позову ТОВ «Агроснаб-Снігурівка» просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Снігурівської МДПІ Миколаївської області від 18 січня 2012 року № 0000042301 (а. с. 103-104).

В обґрунтування позову зазначалось, що з 28 по 29 грудня 2011 року посадовою особою Снігурівської МДПІ Миколаївської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агроснаб-Снігурівка» з питання підтвердження взаємовідносин з контрагентами ПП «Нольга» за період з 01 по 31 серпня 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 06 січня 2012 року за № 341/23/33438610, в якому зазначено про порушення позивачем статей 185, 189, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за серпень 2011 року на суму 63048 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000042301, яким ТОВ «Агроснаб-Снігурівка» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 63048 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15762 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Агроснаб-Снігурівка» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року позовні вимоги ТОВ «Агроснаб-Снігурівка» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000042301.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Жовтневої МДПІ Миколаївської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме ст. ст. 44, 181, 186 Податкового кодексу України, ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. ст. 2 і 9 Бюджетного кодексу України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 28 по 29 грудня 2011 року посадовою особою Снігурівської МДПІ Миколаївської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Агроснаб-Снігурівка» з питання підтвердження взаємовідносин з контрагентами ПП «Нольга» за період з 01 по 31 серпня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06 січня 2012 року за № 341/23/33438610, в якому зазначено про порушення позивачем статей 185, 189, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за серпень 2011 року на суму 63048 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2012 року № 0000042301, яким ТОВ «Агроснаб-Снігурівка» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 63048 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 15762 грн..

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Агроснаб-Снігурівка», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 63048 грн., сплаченого у складі вартості послуг, придбаних у ПП «Нольга».

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за серпень 2011 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП «Нольга».

При цьому позивачем серед інших господарських операцій протягом перевіреного податковим органом періоду укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів від 01 липня 2011 року за № 35, відповідно до якого виконавець (ПП «Нольга») надає послуги з перевезення вантажу, а замовник (позивач) приймає та оплачує послуги на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (а. с. 29).

Витрати по вказаній вище угоді безпосередньо пов'язані з основною статутною діяльністю позивача (діяльність автомобільного вантажного транспорту - а. с. 34) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, пунктом 2 Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696), чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

На підставі п. 5 названого Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підпунктом 6.2 Порядку визначено, що податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Як встановлено матеріалами справи, всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому податковим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором про надання послуг з перевезення вантажів підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, а також поясненнями допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_6.

За таких обставин суми податку на додану вартість за виписаними ПП «Нольга» податковими накладними за вказаною вище угодою були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 року.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У зв'язку з відсутністю підстав для визначення позивачу зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем, відсутні підстави і для застосування до ТОВ «Агроснаб-Снігурівка» штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст. 123 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 травня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 25 лютого 2013 року.

Головуючий:

Судді