Постанова

від 23.05.2012 по справі 12227/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

23.05.2012 р. №2а-12227/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мар'єнко Л.М.

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.

за участю представника позивача - Гадяцької Т.О.

представників відповідача - Музика А.В., Ві Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Харків" про нарахування та сплату податкових зобов'язань, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державна податкова інспекція у Московському районі міста Харкова, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Харків", в якому просить суд нарахувати ТОВ "Караван Харків" заниження податку на прибуток у сумі 1415826,00 грн. та за штрафними санкціями 353956,50 грн., завищення кредиту з податку на додану вартість у сумі 1037530,00 грн. та за штрафними санкціями 259382,50 грн.; стягнути з відповідача за рахунок активів розраховані із застосуванням звичайних цін податкові зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 1415826,00 грн. та за штрафними санкціями 353956,50 грн., а також з податку на додану вартість за основним платежем 1037530,00 грн. та за штрафними санкціями 259382,50 грн.

Ухвалою суду від 23.05.2012 року, яка занесена до журналу судового засідання, здійснено на підставі ст. 55 КАС України заміну відповідача на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно п.п.79.2 ст.79 ПК України та відповідно до наказу ДПС України від 25.02.2011 р. №302 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Караван Харків" в частині застосування звичайних цін при визначенні валових витрат та податкового кредиту за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. у відповідності до п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Відповідно до наказу начальника ДПІ у Московському районі м.Харкова від 28.02.2011 року №316 прийнято рішення про застосування звичайних цін при визначенні валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. При цьому позивач посилався на висновки попередньої планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. (акт перевірки від 09.03.2010 р. №1255/23/3433228) та зазначив, що визначені суми податкового зобов'язання відповідачем сплачені не були.

Від представника відповідача Ві Д.Д. надійшли письмові заперечення, в яких він просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що ствердження позивача про те, що договірна ціна за договором суборенди від 01.11.2006 р. №01/11-01 між ТОВ "Караван" і ТОВ "Караван-Харків" не відповідає рівню звичайних цін є необґрунтованою. Відповідач зазначив, що у позовній заяві відсутні буді-які вказівки на методику визначення таких цін та джерела інформації, які необхідні для їх розрахунку. Обов'язок доведення, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або посилатися на норми абз. 1 п.п.1.20.1 цього пункту. Будь-які запити, складені у відповідності до п.73.3 ст.73 ПК України, до ТОВ "Караван-Харків" не надходили, інші документи, необхідні для об'єктивного дослідження рівня звичайних цін у підприємства, його контрагентів та інших операторів нерухомості у ході перевірки не витребовувалися. Позивач необґрунтовано посилався на п.1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Також відповідач зазначив, що ДПІ не є суб'єктом проведення оцінки, а отже не має права проводити визначення розміру звичайних цін з застосуванням правил і стандартів. Визначення звичайних цін має здійснюватися за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Відповідач посилався на п.13 Указу Президента України "Про деякі заходи регулювання підприємницької діяльності" №817/98 від 23.07.1998 р. та зазначив, що ДПІ визначила рівень звичайної ціни оренди приміщення без будь-якого методичного обґрунтування і за відсутності даних, наявність яких визнана необхідною у відповідності до норм чинного законодавства, без урахування особливостей об'єкта оренди. Позивачем не подано детального та мотивованого розрахунку сум "заниження" податкового зобов'язання з податку на прибуток і сум "завищення" розміру податкового кредиту за період з квітня 2008 р. по травень 2009 р.

В судовому засіданні представник позивача - Гадяцька Т.О. підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на викладені у позові обставини.

Представники відповідача - Музика А.В., Ві Д.Д. заперечували проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 03.03.2011 року позивачем проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Караван-Харків" (код ЄДРПОУ 34333228) в частині застосування звичайних цін при визначенні валових витрат та податкового кредиту за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. у відповідності до п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" за змінами та доповненнями від 28.12.94 р. №334/94-ВР.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.03.2011 року № 546/23/34333228 (т.1 а.с.10), яким встановлено порушення:

- п.1.20 ст.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р. - зменшено від'ємне значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 95232,00 грн. та встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 1415826,00 грн., в т.ч. за 2 квартал 2008 р. - заниження у розмірі 358919,00 грн., за 3 квартал 2008 р. - 358919,00 грн., за 4 квартал 2008 р. - 358919,00 грн., за 1 квартал 2009 р. - 208836,00 грн., за 2 квартал 2009 р. - 130233,00 грн.;

- п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - зменшення задекларованого від'ємного значення ПДВ, ряд.26 декларації у сумі 95134,00 грн. та донараховано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2009 р. всього у сумі 1037530,00 грн., в т.ч. за травень 2009 р. - 1037530,00 грн.

В обґрунтування вказаних порушень в акті перевірки від 03.03.2011 року № 546/23/34333228 ДПІ у Московському районі м.Харкова посилається на висновки попередньої планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. - 30.06.2009 р., за якою складено акт від 09.03.2010 р. №1255/23/34333228.

Порушення, встановлені актом перевірки, стали підставою для прийняття ДПІ у Московському районі м. Харкова податкових повідомлень-рішень:

- від 06.07.2011 року № 0001052302, яким відповідачу ТОВ "Караван-Харків" збільшено суму грошового зобов'язання за основним податком (податок на прибуток) на суму 1415826,00 грн., нараховано штрафну санкцію у розмірі 353956,50 грн.;

- від 06.07.2011 року №0001062302, яким збільшено податок на додану вартість за основним платежем - 1037530,00 грн. штрафна (фінансова) санкція - 259382,50 грн. (а.с.8)

Згідно рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області від 20.07.2011 року №3276/10/25-103 зазначені податкові повідомлення-рішення є відкликаними, ДПІ у Московському районі м.Харкова зобов'язано звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін. (т.1 а.с.155).

Як вбачається з матеріалів справи та з акту перевірки від 09.03.2010 р. №1255/23/34333228, згідно договору суборенди від 01.11.2006 р. №01/11-01 (т.1 а.с.178-183), укладеного між ТОВ "Караван" та ТОВ "Караван Харків", за яким відповідач приймає у строкове оплатне користування комплекс нежитлових приміщень, які розміщені у торгівельному центрі, що знаходиться у кварталі об'єктів обслуговування багатофункціонального призначення з паркінгом та елементами житлової забудови, по вул. Героїв Праці, 7, ріг вул.Барабашова м.Харкова, загальною площею 14 853,2 кв. м. (приміщення позначено у технічному паспорті будівлі (літ.Б-3 згідно з додатком 1 до договору). Орендна плата складає 920898,40 грн. (з ПДВ) щомісячно, яка розрахована із орендної ставки 62,00 грн. (з ПДВ) за один квадратний метр. Право користування належить ТОВ "Караван" на підставі договору з ТОВ "Крона Компані" від 01.06.2006 року №01/06-01, додаткових угод, актів прийому-передачі (т.1 а.с.160-177).

Згідно додаткової угоди від 15.12.2006 року №01/11-01 від 01.11.2006 р., ТОВ "Караван Харків" приймає у строкове оплатне користування сукупність обладнання, яким повинні бути облаштовані приміщення гіпермаркету для нормальної та повноцінної роботи торгівельного комплексу згідно з додатком №2, орендна плата "Приміщення-комплекс нежитлових приміщень та обладнання" складає 1820989,40 грн. (з ПДВ) щомісячно, яка розрахована із орендної ставки 122,59 грн. (з ПДВ) за один квадратний метр (т.1 а.с.185-204).

Згідно додаткової угоди від 01.08.2007 р. до договору від 01.11.2006 р. №01/11-01, орендна плата складає 2311054,00 грн. щомісячно, яка розрахована із орендної ставки 155,59 грн. (з ПДВ) за один квадратний метр. (т.1 а.с.221).

Згідно додаткової угоди від 01.01.2009 р. до договору від 01.11.2006 р. №01/11-01, додатково передається ТОВ "Караван Харків" у строкове оплатне користування 3127,80 кв.м. нежитлових приміщень розміщених у торгівельному центрі за адресою - м.Харків, вул.Героїв Праці, 7. Загальна площа 17981,0 кв.м. (14853,2 кв.м. та 3127.8 кв.м.). Орендна плата за користування приміщення за один місяць складає 2436656,26 грн. (з ПДВ) щомісячно, яка розрахована із орендної ставки 135,51 грн. (з ПДВ) за один квадратний метр. (т.1 а.с.232).

Згідно акту повернення частини приміщення до договору від 01.11.2006 р. №01/11-01 ТОВ "Караван Харків" повернув, а ТОВ "Караван" прийняв частину приміщення загальною площею 1000 кв.м., яке розміщено у торгівельному центрі, що розташований за адресою - м.Харків, вул.Героїв праці, 7. (т.1 а.с.204).

Орендна плата сплачувалась ТОВ "Караван Харків" відповідно до актів, що зазначені у акті перевірки від 09.03.2010 р. №1255/23/34333228 аркуш 13 (т.1 а.с. 22-23).

Позивач в обґрунтування застосування звичайної ціни посилався на лист ДПІ у Київському районі м.Харкова від 03.03.2010 року №1496/7/23-514 (а.с. 135-136 т. 4), у якому зазначено, що середня вартість одного кв. м. орендної плати за місяць нежитлових приміщень, які надані ТОВ "Крона Компані" в оренду ТОВ "Караван" складає 116,93 грн. з ПДВ. Також у листі повідомлено, що ТОВ "Караван" передав у суборенду вказані приміщення ТОВ "Караван Харків" та вони є пов'язаними особами.

При цьому з акту перевірки вбачається, що за період з 01.04.2008 р. по 31.12.2008 р. орендна плата нежитлових приміщень 1 м.2 за місяць склала 155,59 грн. з ПДВ. За період з 01.01.2009 р. по 30.06.2009 р. орендна плата нежитлових приміщень за 1 м.2 на місяць склала 135,51 грн. з ПДВ.

Таким чином, позивач, посилаючись на п.1.20.1 п.1.20 ст.1, п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зазначив, що звичайна ціна оренди нежитлових приміщень становить 116,93 грн. з ПДВ за 1 м.2. Тому позивач вважав, що ТОВ "Караван Харків" занизив валові витрати на суму 5663296,00 грн., зменшивши від'ємне значення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 95232,00 грн., а також занизив податок на прибуток у розмірі 1415826,00 грн., зменшивши від'ємне значення ПДВ (ряд. 26 декларації) у сумі 95134,00 грн., що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 1037530,00 грн.

Суд не погоджується з зазначеним висновком відповідача, виходячи з наступного.

Судом розглянуто справу з урахуванням вимог законів та інших нормативних актів, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

За правилом п.1.18 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

В силу приписів п.п. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з приписами підпункту 1.20.2 пункту 1.20 ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Відповідно до приписів підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Суд зазначає, що відповідно до правил належності та допустимості доказів, які викладені законодавцем у ст.70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1 ст.70); обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4 ст.70).

З акту перевірки від 03.03.2011 року № 546/23/34333228 вбачається, що в обґрунтування визначення рівня "звичайної ціни" позивачем покладено той факт, що ТОВ "Караван Харків" по договору суборенди взяло у строкове оплатне користування нежитлове приміщення від ТОВ "Караван" за вищою ціною, ніж ТОВ "Караван", яке орендує вказане приміщення у ТОВ "Крона Компані", згідно договору оренди від 01.06.2006 р. №01/06-01.

У відповідності до п.п.1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів..

Дослідивши зміст акту перевірки, суд дійшов висновку, що в зазначеному акті податковим органом не викладено фактичних даних, які б засвідчували наявність співставних умов придбання послуг ТОВ "Караван Харків" та ТОВ "Караван".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що в ході судового розгляду справи відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів обґрунтованості та правомірності своїх висновків.

Аналізуючи висновки акту перевірки, суд зазначає, що висновок про донарахування відповідачем грошових зобов'язань здійснено виходячи з суми, яку розраховано як різниця між ціною орендаря ТОВ "Караван" та ціною оренди суборендаря ТОВ "Караван Харків".

З огляду на норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" щодо застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування, суд зазначає, що звичайною ціною є договірна ціна, що відповідає рівню справедливих ринкових цін, якщо не встановлено протилежне.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача щодо нарахування ТОВ "Караван Харків" суми заниження податку на прибуток у розмірі 1415826,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 353956,50 грн., суми завищення кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1037530,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 259382,50 грн., а відтак -про відсутність підстав для стягнення з відповідача за рахунок активів розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість.

Зазначений висновок суду підтверджується також висновком експертного економічного дослідження від 18.01.2012 року №13105 (т.5 а.с.152) Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф.М.С. Бокаріуса, відповідно якого встановлено наступне. Обсяг інформації, використаний ДПІ у Московському районі м.Харкова в ході визначення рівня звичайної ціни в акті перевірки від 03.03.2011 р. №546/23/34333228 є недостатнім, оскільки враховано лише інформацію про ціну оренди аналогічного приміщення за площею, та не враховано інформацію про ціну оренди обладнання яким облаштоване це приміщення. Розрахунок рівня звичайних цін на послуги оренди нежитлового приміщення за адресою: м.Харків, вул.Героїв Праці, 7, використаний ДПІ у акті невиїзної документальної перевірки від 03.03.2011 року №546/23/34333228 - не підтверджується, оскільки не враховує інформацію про ціну оренди обладнання яким облаштоване це приміщення. Облаштування та поліпшення ТОВ "Караван" 21.12.2006 року нежитлового приміщення, яке було предметом договору оренди від 01.06.2006 року №01/06-01 документально підтверджується на суму 24656059,24 грн. У висновку експертизи також зазначено, що у зв'язку з подальшими додатковими документально підтвердженими передачами відповідного обладнання ТОВ "Караван" в суборенду на адресу ТОВ "Караван Харків" його загальна вартість станом на 15.01.08 р. склала 26448882,69 грн. Висновки акту перевірки ДПІ у Московському районі м.Харкова від 03.03.2011 р. №546/23/34333228 в частині донарахування податку на прибуток у сумі 1415826,00 грн. та донарахування податку на додану вартість у сумі 1037530,00 грн. обґрунтованим розрахунком рівня "звичайної ціни" - не підтверджено.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими, у задоволенні позову належить відмовити з наведених вище у судовому рішенні підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван Харків" про нарахування заниження податку на прибуток у розмірі 1415826,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 353956,50 грн., нарахування завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1037530,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 259382,50 грн.; стягнення за рахунок активів розрахованих із застосуванням звичайних цін податкових зобов'язань по податку на прибуток за основним платежем 1415826,00 грн. та за штрафними санкціями 353956,50 грн., по податку на додану вартість за основним платежем 1037530,00 грн. та за штрафними санкціями 259382,50 грн. -відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У повному обсязі постанова виготовлена 30.05.2012 року.

Суддя Л.М. Мар'єнко