Рішення

від 28.05.2012 по справі 2/23/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

28 травня 2012 р. Справа № 2/23/2012/5003

за позовом : Дочірнього підприємства "Техмедсервіс+" Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- торговельне підприємство "Техмедсервіс" 21018, м.Вінниця, вул.Гоголя, 14

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" 22500, Вінницька область, м.Липовець, вул.Леніна, 90

про стягнення 11 018,07 грн. боргу

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача : Жлобницька М.А. - директор Дочірнього підприємства "Техмедсервіс+" Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- торговельне підприємство "Техмедсервіс";

відповідача : Гребенюк Микола Васильович - директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник".

ВСТАНОВИВ :

Заявлено Дочірнього підприємства "Техмедсервіс+" Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- торговельне підприємство "Техмедсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" про стягнення 11 018, 07 грн. заборгованості за виконані підрядні роботи, з яких 2 999,87 грн. основного боргу, 1999,20 грн. - 3% річних та 6 019,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.05.12 р. порушено провадження у справі № 2/23/2012/5003 з призначенням судового заідання на 28.05.12 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд задовільнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача з наданих усних пояснень позовні вимоги визнав частково в частині стягнення основного боргу, будь- яких додаткових пояснень та доказів до суду не надав.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

В липні 2010 року між ДП "Техмедсервіс+" ТОВ "Виробничо- торговельне підприємство "Техмедсервіс" (далі по тексту - "Позивач") та ТОВ "Будівельник" (далі по тексту - "Відповідач") було укладено договір підряду № 276 від 22 липня 2010 року (далі по тексту - "Договір № 276").

Згідно умов укладеного Договору, а саме п.2.1. Позивач зобов'язувався виконати монтажні роботи централізованої системи подачі кисню хірургічного відділення Липовецької районної лікарні.

В свою чергу, Відповідач зобов'язувався оплатити вартість робіт в сумі 38 479,24 грн. по факту виконаних робіт згідно акту виконаних робіт (п.п. 4.3. та 5.1. Договору № 276).

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт на суму 38 479,24 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року.

Поряд з цим, в липні 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір підряду № 306 від 22 липня 2010 року (далі по тексту - "Договір № 306").

Згідно з положеннями п.2.1. Договору № 306 Позивач зобов'язувався виконати монтажні роботи припливно-витяжної системи вентиляції того ж хірургічного відділення Липовецької районної лікарні.

Пунктами 4.3. та 5.1.Договору № 306 Відповідач зобов'язувався оплатити вартість робіт в сумі 30 520,63 грн. по факту виконаних робіт згідно акту виконаних робіт.

Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт на суму 30 520,63 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року.

Всього Позивачем було виконано робіт для Відповідача згідно вищезазначених договорів підряду на загальну суму 68 999,87 грн. (38 479,24 грн. + 30 520,63 грн.).

Однак, Відповідач не належним чином виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості виконаних робіт.

Зокрема, Відповідач сплатив Позивачу за виконанні роботи 66 000,0 грн., а саме:

- 14.12.2010 року - 4 000,00 грн., що підтверджується випискою з банку від 14.12.10 року,

- 23.08.2011 року - 62 000,0 грн., що підтверджується випискою з банку від 23.08.2011 року

Таким чином, Відповідач не сплатив Позивачу кошти в сумі 2 999,87 гривень (68 999,87 грн. - 66 000,0 грн.).

22 березня 2012 року Позивач надіслав Відповідачу претензію в якій пропонував виконати зобов'язання по оплаті виконаних робіт. Претензію було вручено 27.03.2012 року, що підтверджується фіскальним чеком № 0431 від 22.03.2012 року та поштовим повідомленням № 2101820471197. Не зважаючи на це, Відповідач до цього часу взяті на себе обов'язки по договору не виконав.

Непроведення відповідачем розрахунків по оплаті виконаних робіт у встановлені договорами строки спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

Крім основного боргу позивачем заявлено до стягнення 1999,20 грн. - 3% річних та 6 019,00 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положенням ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не робить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроnово.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання по договорах №№ 276 та 306 від 22.07.10 р. належним чином, що підтверджується обопільно підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010 року, які містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за виконані підрядні роботи, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 2 999,87 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 2 999,87 грн. за виконані підрядні роботи підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 1999,20 грн. - 3% річних та 6 019,00 грн. інфляційних втрат в результаті чого дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 3 % річних в розмірі 1 999,20 грн. за період з 01.09.10 р. по 04.05.2012 р. та інляційних втрат в розмірі 6 019,00 за період з вересня 2010 р. по березень 2012 р. є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та процентів за користування чужими грошовими коштами, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 625, 629, 837, 853 ЦК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (22500, Вінницька область, м.Липовець, вул.Леніна, 90, ідентифікаційний код 32025953) на користь Дочірнього підприємства "Техмедсервіс+" Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- торговельне підприємство "Техмедсервіс" (21018, м.Вінниця, вул.Гоголя, 14, ідентифікаційний код 32407402) 2 999,87 грн. основного боргу, 1999,20 грн. - 3% річних, 6 019,00 грн. інфляційних втрат та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 01 червня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21018, м.Вінниця, вул.Гоголя, 14

3 - відповідачу 22500, Вінницька область, м.Липовець, вул.Леніна, 90