Рішення

від 30.05.2012 по справі 5017/890/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2012 р.Справа № 5017/890/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № 2 від 18.11.2011р.

Від відповідачів: не з'явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом науково -виробничого підприємства „НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до товариства з обмеженою відповідальністю „Лікеро-горілчана компанія Максимум" в особі Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Лікеро-горілчана компанія Максимум", приватного підприємства „Миколаївська продовольча компанія" про стягнення 87 406,42 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Науково -виробниче підприємство „НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту -НВП ТОВ „НИВА") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Лікеро-горілчана компанія Максимум" в особі Івано-Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Лікеро-горілчана компанія Максимум" (далі по тексту -ТОВ „Лікеро-горілчана компанія Максимум", приватного підприємства „Миколаївська продовольча компанія" (далі по тексту -ПП „Миколаївська продовольча компанія") про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 87 406,42 грн., яка складається з пені в сумі 9 353,48 грн., штрафу в розмірі 12 236,63 грн., відсотків річних в сумі 59 942,73 грн., збитків від інфляції в сумі 5 873,58 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" прийнятих на себе зобов'язань за дистриб'юторською угодою № 0106/10 від 06.10.2009р. щодо своєчасної та в повному обсязі оплати придбаної продукції, внаслідок чого позивачем було нараховано відповідні штрафні санкції, збитки від інфляції і три відсотки річних, а також невиконанням ПП „Миколаївська продовольча компанія" як поручителем грошових зобов'язань за ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум", що виникли з названої дистриб'юторської угоди.

Відповідач -ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" повністю заперечує проти заявленого позову, посилаючись на повне погашення основної суми заборгованості перед НВП ТОВ „НИВА", а також на пропуск позивачем встановленого законом строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій.

На адресу відповідача ПП „Миколаївська продовольча компанія", що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у відповідності до спеціального витягу з цього реєстру від 23.04.2012р. /а.с. 43-44/, та яка, в свою чергу, була зазначена НВП ТОВ „НИВА" у поданій ним позовній заяві, господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду справи № 5017 / 890 / 2012. Конверти з поштовими відправленнями, надіслані на адресу ПП „Миколаївська продовольча компанія", були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, надісланої на юридичну адресу ПП „Миколаївська продовольча компанія" згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що був повернутий органом зв'язку з позначкою "адресат вибув" та "адресат відсутній", вважається належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином ПП „Миколаївська продовольча компанія" про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення ПП „Миколаївська продовольча компанія" про час та місце розгляду даної справи. Однак, незважаючи на це, даний відповідач жодного разу не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі, відзиву на позов не надав. З огляду на викладене, справа розглядається за наявними матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2011р. по справі № 24 / 17 - 4307- 2011 позовні вимоги НВП ТОВ „НИВА" до ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум", ПП „Миколаївська продовольча компанія" було задоволено у повному обсязі, присуджено до стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь НВП ТОВ „НИВА" заборгованість в сумі 122 366,32 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, вищезазначеним рішенням господарського суду від 21.12.2011р., яке на час вирішення даного спору набрало законної сили, за наслідком розгляду справи, в якій брали участь ті самі сторони, були встановлені наступні факти, які мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору.

Так, 06.10.2010р. між НВП ТОВ „НИВА" (Компанія) та ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" (Дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторську угоду № 0106/10, відповідно до умов якої Компанія зобов'язується передати, а Дистриб'ютор - прийняти та оплатити продукцію у відповідності до умов даної угоди. Кількість та асортимент продукції, поставленої по даній угоді, визначається сторонами в товарних накладних, які є невід'ємною частиною даної угоди. Загальний асортиментний список продукції, що продається, зазначений у додатках до угоди, які є його невід'ємною частиною Сумою угоди є сума всіх поставок. Датою отримання продукції є дата отримання продукції на склад дистриб'ютора. Факт отримання продукції на склад дистриб'ютора підтверджується відмітками на товаросупровідних документах (ТТН, видаткові накладні, тощо), після отримання продукції компанії на склад дистриб'ютора претензії з кількості та якості товару не приймаються.

Судом було встановлено, що НВП ТОВ „НИВА" було належним чином виконано прийняті на себе зобов'язання за дистриб'юторською угодою № 0106/10 від 06.10.2010р. шляхом передачі у власність ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" товару на загальну суму 175 996,80 грн. згідно з видатковою накладною № НИ-00006048 від 22.11.2010р. В свою чергу, ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" в порушення прийнятих на себе за названою дистриб'юторською угодою грошових зобов'язань здійснило лише часткову оплату вартості придбаної продукції, внаслідок чого у названого відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 122 366,32 грн.

30.11.2010р. між НВП ТОВ „НИВА" (Кредитор) та ПП „Миколаївська продовольча компанія" (Поручитель) було укладено договір поруки № 30/11/3, у відповідності до умов якого Поручитель зобов'язався перед НВП ТОВ „НИВА" відповідати на належне виконання ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" умов п.п. 1.1, 6.1, 7.1 дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р. Поручитель зобов'язаний у триденний термін з моменту отримання повідомлення від кредитора виконати вимоги останнього шляхом перерахування суми вимог на рахунок кредитора, вказаний у повідомленні.

В свою чергу, ПП „Миколаївська продовольча компанія" як поручитель після пред'явлення позивачем вимоги про погашення існуючої заборгованості ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум", що виникла з дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р., не виконало прийнятих на себе зобов'язань за договором поруки № 30/11/3 від 30.11.2010р. та не сплатило на користь НВП ТОВ „НИВА" грошові кошти в сумі 122 366,32 грн. З викладених обставин господарський суд дійшов висновку щодо порушення відповідачами прийнятих на себе зобов'язань перед позивачем, що стало підставою для задоволення позовних вимог НВП ТОВ „НИВА" та солідарного стягнення на його користь з ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" і ПП „Миколаївська продовольча компанія" заборгованості за поставлений товар в сумі 122 366,32 грн.

З огляду на викладене, факт порушення ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" прийнятих на себе зобов'язань, які виникли на підставі дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р., з оплати придбаного у позивача товару в сумі 122 366,32 грн., а також факт чинності договору поруки № 30/11/3 від 30.11.2010р. і наявності порушеного солідарного обов'язку відповідачів перед НВП ТОВ „НИВА" щодо оплати названої суми заборгованості, в силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України є доведеним, оскільки встановлений рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2011р. по справі № 24 / 17 -4307 -2011, яке набрало законної сили, за наслідком вирішення спору між тими ж сторонами та не повинен доводиться знову при вирішенні спору по даній справі.

Крім того, факт порушення відповідачем ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" прийнятих на себе зобов'язаь за дистриб'юторською угодою № 0106/10 від 06.10.2010р. щодо своєчасної оплати придбаної продукції вбачається з матеріалів даної справи. Так, виходячи з п. 6.1 названого договору Компанія надає Дистриб'ютору відстрочку платежу не більше 30 календарних днів з моменту отримання продукції Дистриб'ютором, обумовленим у п. 4.9.3 даного договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки неоплачений ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" товар було прийнято останнім 22.11.2010р., що підтверджується видатковою накладною № НИ-00006048, суд дійшов висновку, що названий відповідач мав виконати грошове зобов'язання з оплати вартості прийнятого товару, виходячи з положень п.п. 4.9.3, 6.1 дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р., в строк до 22.12.2010р. включно.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" виконання прийнятих на себе грошових зобов'язань з оплати придбаного товару, заборгованість з оплати якого була присуджена до стягнення на користь НВП ТОВ „НИВА" за рішенням господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. по справі № 24 / 17 -4307 -2011, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було здійснено розрахунок суми витрат від інфляції, розмір яких, згідно наданого останнім розрахунку, складає 5 873,58 грн.

Перевіривши здійснений НВП ТОВ „НИВА" розрахунок збитків від інфляції, викладений по тексту позовної заяви /а.с. 3-4/, господарський суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість, відповідність умовам укладеної між сторонами по справі угоди та положень чинного законодавства, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу ТОВ „Лікеро -горілчана компанія „Максимум" до сплати збитків від інфляції в сумі 5 873,58 грн.

Відповідно до п. 7.1 дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р. за порушення виконання грошових зобов'язань Дистриб'ютор зобов'язується оплатити Компанії сорок відсотків річних від простроченої суми платежу.

З посиланням на п. 7.1 дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р. та в порядку ст. 625 ЦК України, позивачем було здійснено нарахування відповідачу ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" відсотків річних на суму простроченого грошового зобов'язання станом на 12.03.2012р. в розмірі 59 942,73 грн. Розглянувши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних, викладений у тексті позовної заяви /а.с. 3/, господарський суд дійшов висновку про допущення НВП ТОВ „НИВА" помилки при його здійсненні виходячи з наступного.

Так, позивачем невірно визначено, що кількість днів прострочення спірного грошового зобов'язання відповідача станом на 12.03.2012р. складає 447 днів. Враховуючи правила перебігу строків, визначені ст.ст. 253, 254 ЦК України, перебіг строку, протягом якого триває порушення вищезазначеного грошового зобов'язання з боку ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум", розпочався з 23.12.2010р., тобто з наступного дня від останнього дня строку для виконання названим відповідачем обов'язку оплати придбаного у НВП ТОВ „НИВА" товару. У зв'язку з викладеним, станом на 12.03.2012р. кількість днів простроченого грошового зобов'язання з боку ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" складає 446 днів.

З огляду на викладене, правильним розрахунком відсотків річних у спірних правовідносинах має бути:

122 366,32 грн. * 446 (кількість днів прострочення) * 0,4 (договірна ставка річних) / 365 = 59 808,63 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для нарахування відповідачу ТОВ „Лікеро - горілчана компанія Максимум" до сплати відсотків річних в сумі 59 808,63 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, при здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р. передбачено, що у випадку порушення строків оплати/поставки товару, винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,5% за кожен день прострочки та штраф в розмірі 10% від вартості кожної неоплаченої та непоставленої партії товару.

Як вбачається з розрахунку, викладеного по тексту позовної заяви, за несвоєчасне виконання відповідачем ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" грошових зобов'язань за дистриб'юторською угодою № 0106/10 від 06.10.2010р., позивачем із урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України було додатково нараховано до сплати ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" пеню в сумі 9 353,48 грн. за період з 22.12.2010р. по 19.06.2011р., а також штраф в сумі 12 236,63 грн.

Розглянувши здійснені позивачем розрахунки суми пені та штрафу, господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість. Однак з урахуванням тверджень відповідача ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" про необхідність застосування при вирішенні даного спору наслідків пропущення НВП ТОВ „НИВА" встановленого строку позовної давності для стягнення штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно зі ст.ст. 256, 257 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Положеннями ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В свою чергу, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 2 ст. 264 ЦК України).

Таким чином, з урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що строк позовної давності для стягнення з відповідача нарахованої пені і штрафу розпочинався з 23.12.2010р., оскільки саме з цієї календарної дати мало місце порушення відповідачем ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" спірного зобов'язання з оплати вартості придбаної продукції. За своєю юридичною сутністю пеня є видом неустойки, який нараховується протягом певного проміжку часу, який, згідно зі ст. 232 ГК України, не може перевищувати шести місяців, якщо інше не встановлено угодою сторін. Отже, у випадку пропуску строку позовної давності щодо частини періоду, пеня за даний період є такою, що нарахована поза межами строку позовної давності.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з урахуванням того, що даний позов був поданий до суду 22.03.2012р., враховуючи річний строк позовної давності для звернення до суду із позовними вимогами про стягнення пені та зробленої ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" заяви про застосування відповідного строку позовної давності до позовних вимог про нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що пеня, нарахована позивачем за порушення названим відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за дистриб'юторською угодою № 0106/10 від 06.10.2010р. підлягає нарахуванню виключно з 22.03.2011р.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин, правильним розрахунком пені у спірних правовідносинах має бути:

122 366,32 грн. * 90 (кількість днів прострочення з 22.03.2011р. по 19.03.2011р.) * 0,155 / 365 = 4676,74 грн.

З огляду на викладене, дійшов висновку про правомірність нарахування ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" до сплати пені в сумі 4 676,74 грн.

При цьому, суд зазначає, що у випадку, коли умовами договору передбачено застосування до боржника заходу відповідальності у вигляді штрафу, строк позовної давності щодо стягнення даного різновиду неустойки розпочинає свій перебіг в момент допущення боржником порушення прийнятих на себе зобов'язань. Оскільки ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" було допущено порушення власних зобов'язань з 23.12.2010р., суд дійшов висновку, що штраф в розмірі 12 236,63 грн. було нараховано поза межами позовної давності, що, згідно зі 267 ЦК України є підставою для відмови у позові у названій частині позовних вимог.

Твердження позивача про наявність підстав для переривання позовної давності для пред'явлення позовних вимог про стягнення штрафу та пені у зв'язку із вчиненням ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" дій, які свідчать про визнання ним свого обов'язку, господарським судом відхиляються, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання названим відповідачем обов'язку перед НВП ТОВ „НИВА" щодо сплати штрафу в сумі 12 236,63 грн. та пені.

При цьому, судом відхиляються доводи ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних у зв'язку із пропуском позивачем річного строку позовної давності для пред'явлення такого роду позовних вимог з огляду на наступне. В силу положень ст.ст. 536, 625 ЦК України право кредитора на нарахування відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі, визначеному договором, за своїм законодавчим змістом є встановленим законом правом кредитора на отриманням процентів , які повинен сплатити боржник за користування чужими грошовими коштами . В свою чергу, інфляційні витрати за своєю правовою природою є збитками , яких несе кредитор у зобов'язанні через знецінення валюти зобов'язання у зв'язку із інфляційними процесами в економіці держави. Вказані нарахування не відносяться до штрафних санкцій, у зв'язку з чим, до позовних вимог про стягнення відсотків річних та збитків від інфляції не застосовується річний строк позовної давності встановлений ч. 2 ст. 258 ЦК України для пред'явлення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" перед позивачем, яка виникла на підставі дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р., на загальну суму 70 358,95 грн., що складається з збитків від інфляції в сумі 5 873,58 грн., відсотків річних в сумі 59 808,63 грн. та нарахованої пені в розмірі 4 676,74 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Докази, спростовуючі викладене, в матеріалах справи відсутні.

При цьому, як вже наголошувалось вище по тексту рішення, між НВП ТОВ „НИВА" (Кредитор) та ПП „Миколаївська продовольча компанія" (Поручитель) було укладено договір поруки № 30/11/3 від 30.11.2010р., за змістом положень п.п. 1.1 -1.4 якого Поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати за виконання ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" грошових зобов'язань останнього, що виникли з п.п 1.1, 6.1, 7.1 дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2009р., щодо своєчасної та в повному обсязі внесення плати за придбаний товар. Ліміт відповідальності Поручителя встановлено в розмірі 200 000 грн. Договором поруки встановлено, що у випадку порушення ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" забезпечених порукою зобов'язань, відповідачі відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

В силу приписів ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання , забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

В свою чергу, згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Факт порушення відповідачем ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" прийнятих на себе грошових зобов'язань за дистриб'юторською угодою № 0106/10 від 06.10.2009р., факт чинності поруки ПП „Миколаївська продовольча компанія", яка виникла на підставі договору поруки № 30/11/3 від 30.11.2010р. та, відповідно, факт наявності солідарного обов'язку відповідачів перед НВП ТОВ „НИВА" з виконання грошових зобов'язань, які виникли з дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р., встановлений рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2011р. по справі № 24 / 17 -4307 -2011.

В силу положень ст.ст. 543, 554 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів , неустойки , відшкодування збитків , якщо інше не встановлено договором поруки.

Оскільки умовами договору поруки № 30/11/3 від 30.11.2010р. не передбачено обмеження обсягу відповідальності ПП „Миколаївська продовольча компанія" щодо різновиду грошових зобов'язань ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум", які виникли з дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р., суд дійшов висновку щодо наявності солідарного обов'язку обох відповідачів перед НВП ТОВ „НИВА" щодо оплати заборгованості на загальну суму 70 358,95 грн., що складається зі збитків від інфляції в сумі 5 873,58 грн., відсотків річних в сумі 59 808,63 грн. та нарахованої пені в розмірі 4 676,74 грн.

Аналізуючи наведені законодавчі норми, а також звертаючись до правової природи такого заходу забезпечення виконання зобов'язань як порука та інституту солідарної відповідальності, суд констатує факт наданого законом кредитору права на звернення до суду з позовом до обох солідарних боржників - боржника за основним зобов'язанням та поручителя, з підстав невиконання зобов'язання, забезпеченого порукою.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, які свідчать про порушення з боку ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" прийнятих на себе грошових зобов'язань за дистриб'юторською угодою № 0106/10 від 06.10.2010р., забезпечених порукою ПП „Миколаївська продовольча компанія", внаслідок чого у ТОВ „Лікеро -горілчана компанія Максимум" утворилась заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 70 358,95 грн., що не перевищує ліміту відповідальності ПП „Миколаївська продовольча компанія" як поручителя, а також враховуючи встановлення рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2011р. по справі № 24 / 17 -4307 -2011 факту чинності поруки ПП „Миколаївська продовольча компанія", яка виникла на підставі договору поруки № 30/11/3 від 30.11.2010р., господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог НВП ТОВ „НИВА" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в загальному розмірі 70 358,95 грн., яка виникла на підставі дистриб'юторської угоди № 0106/10 від 06.10.2010р. та складається зі збитків від інфляції в сумі 5 873,58 грн., відсотків річних в сумі 59 808,63 грн. та нарахованої пені в розмірі 4 676,74 грн.,

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування порушеного солідарного грошового зобов'язання відповідачів перед НВП ТОВ „НИВА" в загальному розмірі 70 358,95 грн., яке складається з збитків від інфляції в сумі 5 873,58 грн., відсотків річних в сумі 59 808,63 грн. та нарахованої пені в розмірі 4 676,74 грн., витікає з умов укладених між сторонами по справі угод, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих викладене, в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачами суду надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи все наведене вище, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення позову НВП ТОВ „НИВА" на суму 70 358,95 грн. Таким чином, з відповідачів слід стягнути солідарно на користь НВП ТОВ „НИВА" збитки від інфляції в сумі 5 873,58 грн., відсотки річних в сумі 59 808,63 грн. та пеню в розмірі 4 676,74 грн. відповідно до ст.ст. 311, 256 -258, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 541, 543, 553, 554, 610, 611, 615, 617, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст. 35 ГПК України.

Судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору, слід солідарно стягнути з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 311, 256 -258, 261, 264, 267, 509, 525, 526, 530, 549, 541, 543, 553, 554, 610, 611, 615, 617, 625, 629, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-84 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю „Лікеро -горілчана компанія Максимум" в особі Івано -Франківської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Лікеро -горілчана компанія Максимум" /76000, м. Івано -Франківськ, вул. Чорновола, 157, код ЄДРПОУ 37243352/ та приватного підприємства „Миколаївська продовольча компанія" /65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, код ЄДРПОУ 37097430/ на користь науково -виробничого підприємства „НИВА" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю /65496, Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрово, вул. 40 -річчя Перемоги, 1, код ЄДРПОУ 19201066/ збитки від інфляції в сумі 5 873 грн. 58 коп. /п'ять тисяч вісімсот сімдесят три грн. 58 коп./, відсотки річних в сумі 59 808 грн. 63 коп. /п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот вісім грн. 63 коп./, пеню в сумі 4 676 грн. 74 коп. /чотири тисячі шістсот сімдесят шість грн. 74 коп./, судовий збір в сумі 1 407 грн. 18 коп. /одна тисяча чотириста сім грн. 18 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 01.06.2012р.

Суддя Желєзна С.П.