Постанова

від 06.04.2012 по справі 2а/1270/556/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2012 року справа №2а/1270/556/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000052300 від 10.01.2012 року, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що в період з 05.12.2011 року по 09.12.2011 року відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Лугрембуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року, за результатами якої складено акт № 528/23/00/35487758 від 16.12.2011 року, яким встановлено порушення п.п.7.2.1 п.7.2, і.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» , внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2010 року в сумі 16667,00 грн. На підставі акту перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов'язання в сумі 16667,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4166,75 грн. Спірне податкове повідомлення-рішення позивач вважав протиправним і просив скасувати.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Транс-Термінал 5» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а висновки податкового органу про нікчемність угоди ґрунтуються на припущеннях. Апелянт наполягає на тому, що покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцем-контрагентом.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку у відповідача, є платником податку на додану вартість.

В період з 05.12.2011 року по 09.12.2011 року відповідачем на підставі наказу №918 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугрембуд з питань відносин з ТОВ «Транс-Термінал 5» за період з 01.07.2010 по 31.07.2010 року та повідомлення від 24.11.2011 року № 109 було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Лугрембуд», за результатами якої складено акт № 528/23-00/35487758 від 16.12.2011року.

Вказаним актом встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість за липень 2010 року в сумі 16667,00 грн., при цьому, висновки акту перевірки вмотивовані тим, що до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем віднесено витрати, які не підтверджені відповідними первинними документами за рахунок відображення у податковому обліку операцій по укладеним нікчемним угодам з ТОВ «Транс-Термінал 5».

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000052300 від 10.01.2012 року про нарахування грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі - 16667,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4166,75 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з доводами податкового органу щодо нікчемності правочину між ТОВ «Лугрембуд» та Т0В «Транс-Термінал 5» і зазначив, що доказом нікчемності слугує вирок Ленінського районного суду м. Луганську від 10.03.2011 року, яким директора ТОВ «Транс-Термінал 5» ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України, а також постанова Луганського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року, якою визнані недійсними установчі документи ТОВ «Транс-Термінал 5» та припинено юридичну особу.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилаючись на вказані правові норми, відповідач не врахував того, що за загальними правилами ч.З ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний Кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.І ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.З ст.215 ЦКУ), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Приймаючи до уваги вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 10.03.2011 року, яким визнано винним і засуджено директора Т0В «Транс-Термінал 5» ОСОБА_2 за фіктивне підприємництво, суд першої інстанції вважає, що угода, укладена між позивачем і ТОВ «Транс-Термінал 5», а також надані первинні документи щодо отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей не мають юридичної сили і доказовості первинного документа через відсутність в них обов'язкового реквізиту - справжнього підпису особи, яка дійсно уповноважена діяти від імені ТОВ «Транс-Термінал 5». Як наслідок, всі документи оформлювались та перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної чатини Державного бюджету України.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 2, 5 Порядку № 165, затвердженого ДПА України на виконання Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одночасно із затвердженням форми податкової накладної, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно пункту 18 зазначеного Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, первинні документи, зокрема, податкові накладні , оформлені відповідно до чинного законодавства, підпис уповноваженої особи скріплена печаткою підприємства.

Стосовно вироку суду щодо ОСОБА_2, засновника, директора ТОВ «Транс-Термінал 5», якого визнано винним у здійсненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, - колегія суддів зазначає, що даний вирок не є доказом недійсності укладених угод між ТОВ «Лугрембуд» та ТОВ «Транс-Термінал 5» з огляду на те, що даний вирок не встановив недійсності господарських договорів, укладених від імені ТОВ«Транс-Термінал 5» з іншими господарюючими суб'єктами, до того ж, дана кримінальна справа була розглянута за правилами статті 299 Кримінально-процесуального кодексу України, тобто, без дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи (а.с.142).

Крім того, вирок не містить посилання на господарські взаємовідносини ТОВ «Транс-Термінал 5» з позивачем та обставини, які б спростовували видання ним податкових накладних, або наявності висновку експертизи про невідповідність підписів на угодах і податкових документах.

З матеріалів справи вбачається і не заперечувалось сторонами, що ТОВ «Транс-Термінал 5» на день укладення договору з позивачем перебувало в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мало свідоцтво платника ПДВ.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що наявність вироку суду, яким посадову особу підприємства визнано винною у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ст. 205 Кримінального кодексу України, не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України, в Україні діє презумпція правомірності правочину, а відтак господарські відносини, які відбулися між позивачем та ТОВ «Транс-Термінал 5», не є неправомірними доки в судовому порядку не буде встановлено іншого.

Стосовно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 05.04.2011 року щодо припинення юридичної особи, колегія суддів зазначає наступне.

Державна реєстрація припинення юридичної особи проводиться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

Відповідно до статті 33 цього Закону юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, законодавчо передбачено припинення юридичної особи з дати внесення державним реєстратором запису про держану реєстрацію припинення юридичної особи.

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами апелянта щодо безпідставності посилань податкового органу на те, що ТОВ «Лугрембуд» не виконує свої податкові зобов'язання, що встановлено висновками акту від 16.12.2011 року № 528/23-00/35487758, оскільки можливе порушення норм Податкового кодексу України контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на формування податкового кредиту від'ємного значення та бюджетного відшкодування.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс-Термінал 5»

підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які долучені до матеріалів справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач цілком правомірно включив спірну суму до свого податкового кредиту, і приходить до висновку, що судом першої інстанції під час ухвалення постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.195,197,198,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року в адміністративній справі №2а/1270/556/2012 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2012 року в адміністративній справі №2а/1270/556/2012 - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052300 від 10 січня 2012 року про нарахування грошового зобов'язання в сумі 16667,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4166,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугрембуд» понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 32 грн.22 копійки.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко