Ухвала

від 22.05.2012 по справі 2а-17686/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17686/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Бітек»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001072330, № 0001062330 від 07.09.2011, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 0001072330, № 0001062330 від 07.09.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012 позов задоволено частково:

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001072330, від 07.09.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001062330 від 07.09.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва.

- в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем в період з 03.08.2011 по 16.08.2011 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Виробниче об'єднання «Бітек»з питань правових відносин з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»(код ЄДРПОУ 36756438) за період 01.01.2010 по 31.03.2011

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт № 401/1-23-30-36556675 від 23.08.2011, відповідно до якого встановлено порушення:

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із змінами і доповненнями), а саме заниження податку на прибуток на суму 59 786,00 грн.;

- п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р.(із змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на суму 47 829,00 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва 07.09.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001072330, яким ТОВ «Виробниче об'єднання «Бітек»визначено податкове зобов'язання в розмірі 59 786,00 грн. за основним платежем та 14 946,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення № 0001062330, яким ТОВ «Виробниче об'єднання «Бітек»визначено податкове зобов'язання в розмірі 47 829,00 грн. за основним платежем та 11 957,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0001072330, № 0001062330 від 07.09.2011.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ВО «Бітек»з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»носять характер нікчемного правочину, оскільки порушують публічний порядок в державі, а тому спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що доводиться наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, фінансово - господарські взаємовідносини між ТОВ «ВО «Бітек» та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», здійснювались згідно договорів на виготовлення та монтаж: від 01.09.2010 №0109-1; від 14.09.2010 №1409-1; від 01.10.2010 №0110-1; від 01.10.2010 №0110-2, від 01.11.2010 №0111-2; від 15.11.2010 №1511-1; від 01.12.2010 №0112-1.

На виконання вказаних договорів між ТОВ «ВО «Бітек» та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»підписано Акти здачі-прийняття робіт, а ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»виписано податкові накладні на загальну суму 239 145,00 грн., в тому числі ПДВ 47 829,00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «ВО «Бітек» на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не оскаржується відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду копії договорів на виготовлення та монтаж, копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг), копії податкових накладних, копію договору, що підтверджують факт реального виконання умов договорів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладені між позивачем та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»договори не визнані недійсними в судовому порядку, а тому доводи апелянта про їх нікчемність є безпідставними.

Крім того, згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач сплатив вартість робіт згідно Договорів, що підтверджується банківськими виписками.

Податковим органом не надано доказів невиконання позивачем перед ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»в безготівковій формі, а тому у відповідності до зазначеної вище норми отримав право на збільшення валових витрат.

Таким чином, у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва відсутні належні правові підстави для висновку про порушення ТОВ «Виробниче об'єднання «Бітек»вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до складу валових витрат суми у розмірі 59 786,00 грн., що не підтверджені відповідними документами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з боку позивача відсутні порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових рішень-повідомлень № 0001072330, № 0001062330 від 07.09.2011 року.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.