Ухвала

від 22.05.2012 по справі 2а-19067/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19067/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіпост»до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача № 000292230210, № 000293231210 від 01.08.2011 щодо нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідачем у період з 04.07.2011 по 05.07.2011 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Мультіпост»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 при взаємовідносинах з ПП «Нота Плюс».

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 7923/23-02/31564828 від 12.07.2011.

Зміст порушень полягає в тому, що позивачем було неправомірно, на думку податкового органу:

- завищено податковий кредит на загальну суму 62 600,00 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість в т.ч. по періодах: за вересень 2009 року в розмірі 34 000 грн.; за жовтень 2009 року в розмірі 28 600 грн.;

- завищено валові витрати на суму коштів, сплачених на користь ПП «Нота Плюс», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 78 250,00 грн. в т.ч. по періодах: за 9 місяців 2009 року на суму 42 500 грн., за 2009 рік на суму 35 750,00 грн.

01 серпня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 000292230210, яким позивачу, за порушення п.п.7.2.3, п.7.2, п.п.7.2.6, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 78250,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 62600,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15650,00 грн.;

- № 000293231210, яким позивачу, за порушення п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств»у розмірі 97813,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 78250,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19563,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Нота Плюс», яке, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємства.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що ПП «Нота Плюс» є фіктивним підприємством та угоди між ним і позивачем є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, що доводиться наступним.

Між позивачем (замовник) та ПП «Нота Плюс» (виконавець) 21.07.2009 було укладено договір про надання послуг № 03/09, згідно якого виконавець зобов'язується виконувати роботи по наклейці наклейок на стартові пакети підключення до послуг мобільного зв'язку, а замовник зобов'язується надати необхідні матеріали, прийняти та сплатити належним чином виконані роботи.

Відповідно до матеріалів справи, ПП «Нота Плюс»на момент складання податкових накладних було зареєстроване як платник податку на додану вартість, що не оскаржується відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, договори, акти приймання-передачі товарів/послуг, банківські виписки, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит по господарських операціях з ПП «Нота Плюс», що підтверджують факт реального виконання умов договорів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість»передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, -нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості оскаржуваного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладений між позивачем та ПП «Нота Плюс»договір не визнаний недійсним в судовому порядку, а тому доводи апелянта про його нікчемність є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не завищено податковий кредит на загальну суму 62 600,00 грн. в результаті чого занижено податок на додану вартість по періодах: за вересень 2009 року в розмірі 34 000 грн. та за жовтень 2009 року в розмірі 28 600 грн.; не завищено валові витрати на суму коштів, сплачених на користь ПП «Нота Плюс», та це не призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 78 250,00 грн. по періодах: за 9 місяців 2009 року на суму 42 500 грн. та за 2009 рік на суму 35 750,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення податкових повідомлень-рішень № 000292230210 та № 000293231210 від 01.08.2011

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2012 -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.