Рішення

від 28.05.2012 по справі 16/5025/394/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2012 р.Справа № 16/5025/394/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЕфКей Україна", м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 134 380,00 грн. заборгованості за векселем та 16 800,00 грн. відсотки за векселем

Суддя В.В. Магера

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 02.04.2012р.;

від відповідача: не з`явився.

В засіданні суду 28.05.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення 134 380,00 грн. заборгованості за векселем та 16 800,00 грн. відсотків за векселем, посилається на вимоги ст.197, 509, 525, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 14, 34, 43, 44, 47, 77 Уніфікованого закону про переказні і прості векселі.

Вказує, що 31.08.2010 р. у м. Кам'янець-Подільський суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 був емітований простий вексель серія АА 1569249 на суму 280 000,00 грн., відповідно до якого відповідач зобов'язується сплатити зазначену суму 11.03.2011 р. проти простого веселю наказу та/або за наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТ БОУЛІНГ".

25.10.2010 року був укладений договір №Б05-6/10 купівлі-продажу цінних паперів, а саме: простого векселя серії АА №1569249, емітованого ОСОБА_1, дата складання 31 серпня 2010 року на суму 280 000,00 грн.

Вказує, що відповідно до п.2.2. договору купівлі-продажу цінних паперів продавець зобов'язаний передати покупцю вексель протягом 14 календарних днів з іменним індосаментом. Позивач зазначає, що 25.10.2010 р.

Вказує, що покупець та продавець підписали Акт прийому-передачі простого векселя, згідно якого ТОВ "БЕСТ БОУЛІНГ" передає, а ТОВ "БіЕфКей Україна" приймає простий вексель, виданий ОСОБА_4, про що на зворотному боці векселя був зроблений індосамент - "платити проти цього простого векселя наказу ТОВ "БіЕфКей Україна". Тому з 25 жовтня 2010 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за векселем суми в розмірі 280 000,00 гривень. 11.03.2011 р. було складено акт про пред'явлення векселя до оплати, підписаний позивачем. Відповідач прийняв пред'явлення векселя до сплати. Проте, станом на 12 березня 2011 року оплату векселя не здійснив.

Зазначає, що 12.03.2011 р. у м. Кам'янець-Подільському, ОСОБА_5. приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу, на прохання позивача, який подав вексель для вчинення протесту, був вчинений протест про неоплату векселя ОСОБА_1, який зафіксований Актом про протест векселя про неоплату, складеного12 березня 2011р та зареєстрованому в реєстрі за № 197.

Стверджує, що станом на 01 березня 2012 року відповідач частково погасив вексель на суму 155 000,00 гривень, про що зроблено відмітку на самому векселі, тому сума заборгованості за векселем станом 01 березня 2012 року становить 125 000,00 гривень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 38 000,00 грн., відповідно до договору на юридичні послуги, нотаріальні витрати на вчинення протесту 4 800,00 грн. та судовий збір в сумі 3 879,60 грн.

Представник позивача в засідання суду 28.05.12р. прибув, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позові, наполягав на їх задоволенні.

На вимогу суду надав для огляду оригінал простого векселя серія АА 1569249 на суму 280000,00грн. Оригінал судом оглянуто, належним чином засвідчена копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, позовні вимоги по суті та розміром не оспорив, повноважного представника в засідання суду не направив, поважні причини неявки не повідомив. Ухвали суду на адресу відповідача направлялись рекомендованою кореспонденцією, однак повернуті до суду із відміткою поштового відділення: „за закінченням терміну зберігання".

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до вимог ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Позивач та відповідач зареєстровані в ЄДР, що підтверджується Довідкою АА №607145 Головного управління статистики у м. Києві та Спеціальним витягом з ЄДР станом на 03.05.2012 р.

31.08.2010 р. у м. Кам'янець-Подільський суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був емітований простий вексель серія АА 1569249 на суму 280 000,00 грн., відповідно до якого відповідач зобов'язується сплатити зазначену суму 11.03.2011 р. проти цього простого векселя наказу Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕСТ БОУЛІНГ".

25.10.2010 р. між позивачем (покупець), ТОВ "БЕСТ БОУЛІНГ", м. Київ (продавець), в особі повіреного ТОВ „Актив-Гарант", м. Київ (договір доручення №Б05-5/10 від 25.10.2010 р.) укладено Договір №Б05-6/10 купівлі-продажу цінних паперів, а саме: простого векселя серії АА №1569249, емітованого ОСОБА_1, дата складання 31 серпня 2010 року на суму 280 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2. Договору купівлі-продажу цінних паперів Продавець зобов'язаний передати Покупцю вексель протягом 14 календарних днів з іменним індосаментом.

25.10.2010 р. Покупець та Продавець підписали Акт прийому-передачі простого векселя, згідно якого ТОВ "БЕСТ БОУЛІНГ" передало, а ТОВ "БіЕфКей Україна" прийняло простий вексель, виданий ОСОБА_4, про що на зворотному боці векселя був зроблений індосамент - "платити проти цього простого векселя наказу ТОВ "БіЕфКей Україна".

11.03.2011 р. складено акт про пред'явлення векселя до оплати. Даний акт підписано позивачем та відповідачем. Відповідач прийняв пред'явлення векселя до сплати.

12.03.2011 р. у м. Кам'янець-Подільському, ОСОБА_5 - приватним нотаріусом Кам'янець-Подільського міського нотаріального округу, на прохання Позивача, який подав вексель для вчинення протесту, був вчинений протест про неоплату векселя ОСОБА_1, який зафіксований Актом про протест векселя про неоплату, складеного12 березня 2011р та зареєстрованому в реєстрі за № 197.

Станом на 01 березня 2012 року відповідач частково погасив вексель на суму 155 000,00 гривень, про що зроблено відмітку на самому векселі, тому сума заборгованості за векселем станом 01 березня 2012 року становить 125 000,00 гривень.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 134 380,00 грн. заборгованості за векселем, з яких 9 380,00 грн. - інфляційні нарахування та 16 800,00грн. - відсотки за векселем. Позивач також просить стягнути з відповідача, як судові витрати у справі: витрати на правову допомогу в розмірі 38 000,00 грн., відповідно до договору на юридичні послуги, нотаріальні витрати на вчинення протесту 4 800,00 грн. та 3 879,60 грн. відшкодування судових витрат.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке :

Згідно ст.1 Закону України „Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України „Про цінні папери і фондову біржу", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

„07" червня 1930 року було підписано Конвенцію, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі (далі Уніфікований Закон).

„07" липня 1999 року прийнято Закон України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі".

Статтею 1 Уніфікованого Закону визначено, що переказний вексель містить:

1. Назву "переказний вексель", яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2. Безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

3. Найменування особи, яка повинна платити (трасат);

4. Зазначення строку платежу;

5. Зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

6. Найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

7. Зазначення дати і місця видачі векселя;

8. Підпис особи, яка видає вексель (трасант).

Відповідно до ст.5 вищезазначеного Закону у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

Відсотки нараховуються від дати видачі переказного векселя, якщо не вказана інша дата.

Статтею 34 Уніфікованого Закону передбачено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Згідно ст.44 Закону відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі).

Протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня.

Протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті. Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у неакцепті, вказаному у попередньому абзаці.

Протест у неакцепті звільняє від пред'явлення для платежу і від протесту у неплатежі.

У разі припинення платежів трасатом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно, держатель не зможе використати своє право регресу доти, доки вексель не буде пред'явлений трасату для платежу і не буде здійснений протест.

У разі оголошення трасата банкрутом, незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або у разі оголошення банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, для використання держателем права регресу буде достатньо пред'явлення судового рішення про оголошення банкрутом такого трасата чи трасанта.

Держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу:

1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені;

2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу;

3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати.

Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя. (Ст.48 Уніфікованого Закону).

Статтею 77 Уніфікованого Закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо:

- індосаменту (статті 11 - 20);

- строку платежу (статті 33 - 37);

- платежу (статті 38 - 42);

- права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54);

- платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63);

- копій (статті 67 і 68);

- змін (стаття 69);

- позовної давності (статті 70 і 71);

- неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32); у випадку, передбаченому в останьому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Ст.2 Закону України „Про обіг векселів в Україні" встановлено застереження, обумовлені у статтях 3, 7, 9, 10 і 13 додатку II до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, діють в Україні таким чином, зокрема:

5) відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

З урахуванням викладених норм законодавства суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 125 000,00 грн. заборгованості за векселем, оскільки позовні вимоги в цій частині узгоджуються з вимогами чинного законодавства України, міжнародних норм права (Уніфікованого Закону), підтверджені належними та допустимими доказами, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 9 380,00 грн. інфляційні нарахування за опротестованим векселем та 16800,00 грн. відсотків за векселем то при їх вирішені судом враховується:

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу своїх вимог, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак Закон України „Про обіг векселів в Україні" визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (преамбула Закону України „Про обіг векселів в Україні").

Відповідно до ст.48 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами:

1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені;

2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу;

3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Вказаною нормою не передбачено покладення на особу, зобов'язану за векселем, інших платежів, зокрема, збитків від інфляції.

За прострочку виконання вексельного зобов'язання, законодавством встановлені спеціальні штрафні санкції. Законом України „Про обіг векселів в Україні" визначено, що відсотки нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу до дня подання позову відповідно.

Водночас, вексельне законодавство не передбачає стягнення інфляційних витрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання.

Тому у суду відсутності підстави для застосування ст.625 ЦК України, а відтак підстави для стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму вексельного зобов'язання, не мають місце.

Аналогічна позиція щодо правомірності нарахування інфляційних втрат, нарахованих на суму вексельного зобов'язання, міститься у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2012р. по справі №45/211 та у постанові Верховного Суду України №3-19гс11 від 28.03.2011 р.

При вирішенні вимоги про стягнення 16 800,00 грн. відсотків за векселем, то судом враховується, що ст.5 Уніфікованого Закону у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

Як вбачається із векселя серія АА 1569249, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, у ньому не визначена умова щодо сплати відсоткової ставки. Крім того, розрахунок відсоткової ставки проведено позивачем із розрахунку 6%, тоді як Законом України „Про обіг векселів в Україні" визначено, що відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно (ст.2 п.5 Закону). Оскільки відсоткова ставка не вказана у векселі у суду відсутні підстави провести перерахунок заявленої до стягнення суми з урахуванням положень ст.2 п.5 Закону України „Про обіг векселів в Україні".

За таких обставин, суд вважає за належне відмовити в позові про стягнення 16 800,00 грн. відсотків за векселем, оскільки вимоги в цій частині позову суперечать діючому законодавству (ст.5 Уніфікованого Закону), не підтверджені належними та обґрунтованими доказами, оскільки розрахунок цієї суми проведено без врахування вимог ст.2 Закону України „Про обіг векселів в Україні".

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 38 000,00 грн., відповідно до договору на юридичні послуги та нотаріальних витрат на вчинення протесту 4 800,00 грн., судом враховується, що відповідно до ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Оскільки правова допомога надавалася позивачу ТОВ „Транслайн Сервіс", м. Київ, на підставі Договору про надання юридичних послуг від 01.03.2011 р., а представництво інтересів здійснювалося представником ОСОБА_2 на підставі довіреності від 02.04.2012 р., тому у суду відсутні підстави відшкодовувати судові витрати позивачу в розмірі 38 000,00 грн. за рахунок відповідача, як оплата послуг адвоката. Оскільки позивачем суду не подано доказів, що такі послуги надавалися саме адвокатом, а не іншими особами.

При вирішенні питання щодо відшкодування витрат на вчинення нотаріусом протесту на вексель в сумі 4 800,00 грн. судом враховується, що за вимогами ст.44 ГПК України судові витрати мають бути пов'язані із розглядом справи. Вчинення протесту векселя нотаріусом ніяким чином не пов'язано із розглядом справи і було здійснено до звернення позивача з позовом до суду. Чинним законодавством передбачена можливість позивача стягнути витрати, пов'язані з протестом векселя і пересиланням повідомлень, а також інші витрати, але не як судові витрати у справи, а у відповідності до вимог ст.48 Уніфікованого Закону.

Судом враховується, що позивачем на підтвердження понесених витрат не подано належних доказів, оскільки додаток №1 до Договору про надання юридичних послуг від 01.03.2011 р. на суму 38 000,00 грн. та довідка приватного нотаріуса про стягнення сплати в розмірі 4 800,00 грн. за надані послуги, не підтверджують реальної оплати вказаних сум.

За таких обставин, за рахунок відповідача позивачу відшкодовується сплачена сума судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у відповідності до ст.ст.44, 49 ГПК України.

Із позовних матеріалів слідує, що при зверненні з позовом позивачем визначено ціну позову в розмірі 193 980,00 грн. При цьому до ціни позову позивачем включено: 125 000 грн. - заборгованість за векселем, 9 380,00 грн. інфляційні нарахування за опротестованим векселем, 16 800,00 грн. відсотків за векселем, а також визначені позивачем судові витрати на правову допомогу в розмірі 38000,00 грн., нотаріальні витрати на вчинення протесту 4 800,00 грн.

Тому, включення позивачем до позовних вимог судових витрат на правову допомогу в розмірі 38 000,00 грн., нотаріальних витрати на вчинення протесту 4 800,00 грн. є помилковим та не узгоджується з вимогами чинного законодавства.

При цьому, судовий збір позивачем сплачено у розмірі 3 879,60 грн., в тому числі із сум які визначено позивачем як судові витрати у розмірі 42 800,00 грн. (квитанція №81 від 03.03.2012 р.).

Статтею 4 Закону України „Про судовий збір" встановлено ставки судового збору, зокрема за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру -2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 609,50 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Тому при зверненні з позовом позивачу необхідно було б сплати судовий збір у розмірі 3 023,60 грн. виходячи із розміру позовних вимог -151 180,00 грн.

П.1 ч.1. ст.7 Закону України „Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається позивачу в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем внесено судовий збір у розмірі 3 879,60 грн. при необхідному 3 023,60 грн., суд вважає за доцільне повернути позивачу внесений у більшому розмірі судовий збір в розмірі 856,00 грн., про що видати довідку.

Керуючись ст.ст.1, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЕфКей Україна", м. Київ до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Кам'янець-Подільський про стягнення 134 380,00 грн. заборгованості за векселем та 16 800,00 грн. відсотки за векселем задовольнити частково.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янець-Подільський (АДРЕСА_1, реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЕфКей Україна", м. Київ (Московський проспект, буд.20 „Б", код ЄДРПОУ 36957854) 125 000,00 грн. (сто двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості за векселем, 2 500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

В позові щодо стягнення 9 380,00 грн. інфляційних нарахувань, 16 800,00 грн. штрафних санкцій по векселю серія АА №1569249 відмовити.

Повернути із Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БІЕфКей Україна", м. Київ (Московський проспект, буд.20 „Б", код ЄДРПОУ 36957854) внесену в більшому розмірі суму судового збору в розмірі 856,00 грн. (вісімсот п'ятдесят шість гривень 00 коп.), що сплачений згідно квитанції квитанція №81 від 03.03.2012 р. на загальну суму 3 879,60 грн.

Видати довідку.

Повне рішення підписане 01.06.2012 р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 2 прим.:

1-до справи;

2-відповідачу (АДРЕСА_2, рекоменд. з повідомл.)