Постанова

від 18.10.2006 по справі 22а-527/2006р.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22а-527/2006 p

Справа № 22а-527/2006 p.             Головуючий у І інстанції - Мамонова О.Є.

Категорія - адміністративна        Доповідач - Євстафіїв O.K.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2006 р.                Апеляційний суд

Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді:  

Євстафіїва O.K.,

суддів:                         Лакізи

Г.П., Редьки А.Г.,

при

секретарі:              Івановій Н.Б.,

за участю:                    позивача, його

представника ОСОБА_1, третіх

осіб: ОСОБА_2 та її представників - помічника

прокурора м. Чернігова Єреп В.В. адвоката юридичної

консультації  Новозаводського  району 

м.   Чернігова

ОСОБА_3, ОСОБА_4, перекладача - сурдо -

перекладача Чернігівської обласної організації УТОГ

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Чернігові справу за

апеляційною 

скаргою  ОСОБА_6  на 

постанову

Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.07.2006

р. по справі за

позовом    

ОСОБА_6  до  виконавчого  

комітету

Деснянської районної ради м. Чернігова, треті особи:

ОСОБА_2,   ОСОБА_4,   про  

визнання   рішення

незаконним,

ВСТАНОВИВ: у лютому 2006 р. ОСОБА_6 пред'явив

позов до виконкому Деснянської районної ради м. Чернігова, в якому просив

визнати нечинним пункт 10.1 його рішення НОМЕР_1, яким йому відмовлено у приватизації кв.

АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішення про відмову

у приватизації даної квартири вмотивоване тим, що один з членів його сім'ї, а

саме його неповнолітня донька ОСОБА_7, заперечує проти її приватизації.

Фактично ж приватизації перешкоджає колишня дружина. Оспорюване рішення є незаконним тому, що у разі приватизації

квартири законні права та інтереси доньки не буде порушено, а навпаки, вона

набуде право власності на квартиру. У

рішенні виконкому, що є предметом спору, мається посилання на пропозицію

опікунської ради відмовити йому (позивачеві) у приватизації квартири та на

ст.   177 

СК України,  але відповідач її

невірно трактує: приватизація квартири направлена саме на захист майнових прав

доньки, на що має бути направлена також і діяльність органу опіки й піклування.

Представник відповідача позов не визнав. Його заперечення зводилися до

того, що приватизація позивачем квартири без згоди на це доньки є неможливою.

Третя особа ОСОБА_2 позов не визнала і пояснила, що приватизація квартири

ущемить інтереси дитини (доньки), т.я. після приватизації ОСОБА_6 вправі буде

поселяти до неї інших осіб, що останній у спірній квартирі не мешкає, що донька

на засіданні виконкому не дала згоди на приватизацію квартири.

Третя особа ОСОБА_4 вважає позов обґрунтованим. Вона

пояснила, що бажає приватизувати квартиру.

Оскаржуваною постановою у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати вищевказану постанову

місцевого суду і задовільнити його позов. При цьому він посилається на те, що

відповідно до п.2 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового

фонду", на яку посилається суд в оскаржуваному рішенні, передача квартир у

спільну часткову власність шляхом приватизації здійснюється за письмовою згодою

всіх повнолітніх членів сім'ї. Наведений у цій правовій нормі перелік осіб, які

мають дати згоду на приватизацію жилого приміщення, є вичерпним. Донька ж

ОСОБА_7, яка не дає згоди на приватизацію квартири, є неповнолітньою. Згідно з

цим же Законом, органи приватизації не вправі відмовити мешканцям квартир у їх

приватизації, за винятком випадків, передбачених п.2 ст. 2 даного Закону. Його

(позивача) колишня дружина ОСОБА_2 не має ніякого відношення до квартири, що

він її бажає приватизувати. Тому її думка щодо спору не має юридичного

значення. Відмова доньки у дачі згоди на приватизацію квартири здійснена під

впливом ОСОБА_2 Посилання відповідача й суду І інстанції на ст. 177 СК України

є помилковим, т.я. вона спірні правовідносини не регламентує, вона регулює

питання управління майном дитини, до якого

не належить квартира, яку він бажає приватизувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду,

дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд

вважає що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд І інстанції виходив з того, що

неповнолітня донька позивача не згодна на приватизацію квартири. Але з таким

висновком місцевого суду не може погодитись апеляційний суд.

По справі встановлено, що: - квартира АДРЕСА_1 належить до будинків державного жилого фонду. В даний час у

ній зареєстровані позивач, його мати - ОСОБА_4 та неповнолітня донька

ОСОБА_7, які є третіми особами по даній справі. Крім цих осіб у даній квартирі

проживає колишня дружина позивача, яка є матір'ю ОСОБА_7 - ОСОБА_2 .У визнанні

права на проживання в цій квартирі в порядку ст. ст. 64, 65 ЖК України останній

відмовлено,

·  

у вересні 2005 p. ОСОБА_6, реалізовуючи

право на приватизацію житла, звернувся до відділу приватизації виконавчого

комітету Деснянської районної ради м. Чернігова з заявою, в якій просив

прийняти пакет документів, необхідних для приватизації ним та членами його

сім'ї вищевказаної квартири,

·  

07.10.2005 р.

опікунська рада Деснянської районної ради м. Чернігова, розглянувши на

засіданні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_7, у яких вони висловили незгоду на приватизацію

квартири, де вони мешкають, вирішила відмовити позивачеві у приватизації даної

квартири. Мотивацією відмови у цьому рішенні зазначено незгоду доньки позивача

та її матері на приватизацію. В ньому також міститься посилання на ст. 32 ЦК

України і на ст. 177 СК України,

-   оспорюваним

рішенням відповідача ОСОБА_6 відмовлено у

приватизації названої вище квартири

на підставі ст. 17 Закону України „Про

охорону дитинства", ст. 177 СК

України, ст. 32 ЦК України з тих підстав, що

його донька проти цього, що між ним

та матір'ю дитини нема згоди з даного

питання.

Викладене не

заперечується жодним з учасників судового розгляду і, крім того,

підтверджується копіями: свідоцтв про народження ОСОБА_7 (а.с. 7), про

розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с. 6), довідки ЖЕК НОМЕР_2 (а.с. 8),

ухвали апеляційного суду Чернігівської обл. від 16.08.2004 р. про залишення без

змін рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22.04.2004 р. про

відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, УЖКГ Деснянського

району м. Чернігова про визнання права користування кв. АДРЕСА_1 (а.с. 11), копією акта ЖЕК НОМЕР_3 (а.с. 41),

витягом з протоколу НОМЕР_4 засідання опікунської ради Деснянської районної

ради м. Чернігова від 07.10.2005 р. (а.с. 30-31), копією витягу з рішення

виконкому Деснянської районної ради м. Чернігова НОМЕР_1 (а.с. 5).

Відмова

виконавчого комітету Деснянської районної ради м. Чернігова у приватизації

квартири, де він мешкає, є незаконною, виходячи з такого.

Спірні

правовідносини регламентуються Законом України „Про приватизацію державного

житлового фонду". Згідно з цим Законом позивач, його мати та донька мають

право на приватизацію кв. АДРЕСА_1 як особи, що користуються нею за договором

жилого найму. Таке право всіх цих осіб, в т.ч. й позивача, ніким не

оспорюється. Відповідно до ч.2 ст. 8 даного Закону, передача займаних квартир у спільну сумісну або часткову власність

здійснюється за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які

постійно мешкають у квартирі.

З викладеного випливає, що незгода неповнолітньої доньки позивача ОСОБА_7

на приватизацію квартири не є перешкодою для реалізації ним права на

приватизацію, т.я. в силу наведеної вище правової норми ця незгода не має

юридичного значення у контексті спірних правовідносин. Також на суть спірних

правовідносин не впливає і відсутність згоди матері доньки позивача - ОСОБА_2

на приватизацію квартири, оскільки за нею

не визнано право на проживання у квартирі, яку ОСОБА_6 разом з матір'ю й

донькою бажає приватизувати.

Посилання опікунської ради Деснянської районної ради м. Чернігова та виконкому цієї ради на ст. 32 ЦК України і на ст.

177 СК України у рішеннях про відмову позивачеві у приватизації квартири

є хибним, т.я. ст. 177 СК України спірні правовідносини не регламентує, а ст.

32 ЦК України до цих правовідносин принципово не може бути застосована виходячи

з правил, встановлених ч.2 ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного

житлового фонду". Також не регламентує спірні правовідносини і ст. 17

Закону України „Про охорону дитинства", на яку мається посилання у

оспорюваному рішенні виконкому.

Жодного доказу того, що шляхом приватизації квартири будуть порушені які -

небудь права ОСОБА_7, в ході судового розгляду справи не здобуто. Суд не може

взяти до уваги як доказ цього доводи ОСОБА_2 про те, що після приватизації

квартири ОСОБА_6 вправі буде поселяти до неї інших осіб, що останній у спірній

квартирі не мешкає, з таких підстав. Право на вселення інших осіб до

вищезазначеної квартири, що нині належить до державного жилого фонду, позивач має

і у даний час згідно з ст.ст. 64, 65 ЖК України. Таким, що втратив право

користування цією квартирою, він не визнаний.

Отож, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню; оспорюване рішення

виконкому належить визнати незаконним.

В порядку ст. 94 ч.1 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 5 грн. 10 коп. на

відшкодування понесених по справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 198, 202 ч.1 п.4, 207 КАС України, ч.2 ст. 8 Закону

України „Про приватизацію державного житлового фонду", суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовільнити, постанову Деснянського районного

суду м. Чернігова від 13.07.2006 р. скасувати, позов задовільнити.

Визнати незаконним пункт 10.1 рішення виконавчого комітету Деснянської

районної ради м. Чернігова НОМЕР_1 про відмову ОСОБА_6 в приватизації квартири

АДРЕСА_1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_6 5 (п'ять) грн. 10

коп. на відшкодування судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але вона може бути

оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня

набрання нею законної сили.