Постанова

від 24.05.2012 по справі 2а/1770/1430/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1430/2012

24 травня 2012 року 11год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Локоть О.В.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фермерське господарство "Ліра" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Ліра" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000022351 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в сумі 4 835,00 грн., в тому числі за основним платежем 3 788,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 947,00 грн., яке прийняте податковим органом на підставі акта позапланової виїзної перевірки № 11/6/23-141/32005193 від 10.01.2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках із ТОВ "Авант". Позивач заперечує порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з наведених у ньому підстав. Суду пояснив, що господарські операції позивача та контрагента ТОВ "Авант" підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку. Від зазначеного постачальника позивачем отримано кукурудзу, яку використано для вигодовування птиці. На суму поставки кукурудзи позивачем реалізовано для ТОВ "Авант" яйце куряче столове власного виробництва. Взаємні зобов'язання сторін погашені актом проведення взаємозаліку однорідних вимог від 31.12.2010 року. Висновок податкового органу щодо безтоварності операції вважає безпідставним, включення до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 3788,00 грн. - правомірним.

Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби явки уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечив, причини неприбуття суду не повідомив. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.39,46). Судом не визнавалася обов'язковою участь відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України суд вважає за можливе вирішити справу за відсутності представника відповідача, на підставі наявних доказів.

За даними Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" відповідачем подано письмове заперечення 24.05.2012 року о 12 год. 01 хв., тобто після закінчення судового розгляду справи, а відтак доводи, наведені в письмовому запереченні, судом до уваги не прийняті, при вирішенні адміністративного спору не враховані.

Заслухавши пояснення представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що позивач Фермерське господарство "Ліра" зареєстрований як юридична особа Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області 30.05.2002 року (а.с.59), взятий на облік як платник податків Державною податковою інспекцією у Рівненському районі з 01.12.2003 року (а.с.60) та є платником ПДВ згідно свідоцтва № 100163722. Види діяльності за КВЕД: вирощування зернових та технічних культур; розведення птиці (а.с.61).

Судом встановлено, що в період з 26.12.2011 року по 30.12.2011 року на підставі рішення начальника ДПІ у Рівненському районі, оформленого наказом від 23.12.2011 року № 765, виданого Державною податковою інспекцією у Рівненському районі, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст.79 гл.8 розділу II Податкового кодексу України, посадовою особою ДПІ у Рівненському районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Фермерського господарства "Ліра" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках із ТОВ "Авант" код ЄДРПОУ 22050168 за період з 01.12.2010 року по 11.12.2010 року.

Результати перевірки оформлені актом № 11/6/23-141/32005193 від 10.01.2012 року (а.с.6-14).

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), ФГ "ЛІРА" завищено податковий кредит за грудень 2010 року в сумі 3 788 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства, та який використовувався не за цільовим призначенням всього на суму 3 788 грн., в т.ч. за грудень 2010 року на суму 3 788 грн.

Державною податковою інспекцією у Рівненському районі на підставі акта перевірки № 11/6/23-141/32005193 від 10.01.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000022351, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів" на суму 4 735,00 грн., в тому числі за основним платежем 3 788,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 947,00 грн.(а.с.15).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за наслідками якої Державною податковою службою у Рівненській області податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000022351 залишене без змін, скарга платника - без задоволення (а.с.16-18).

З акта перевірки встановлено, що відповідачем враховано висновки Коростенської ОДПІ, викладені в акті перевірки № 456/15-02 від 06.04.2011 року "Про результати документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" (код ЄДРПОУ 22050168) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків з відомостей за грудень 2010 року". В акті перевірки зазначено, що у ТОВ "Авант" відсутні належні документи, які підтверджують факт транспортування товарів; згідно частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди, укладені з ТОВ "Авант", мають ознаки нікчемності.

Враховуючи доводи позивача, в ході судового розгляду справи підлягали встановленню фактичні обставини щодо реальності руху активів, достовірності бухгалтерського обліку позивача, підставності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Авант" в грудні 2010 року.

Судом встановлено, що 09.03.2010 року між ТОВ "Авант" (Постачальник) та ФГ "Ліра" (Покупець) укладено договір поставки № 17/10. Згідно даного договору, в порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити товар (передавати у власність Покупця) в обумовлені Договором строки, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити Постачальнику його вартість. Предметом поставки є такі товари: кукурудза фуражна, пшениця фуражна, макуха соняшникова, шрот соняшниковий, макуха соєва, олія соєва, висівки пшеничні. Кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, ціна та кількість товару, що повинна постачатися в конкретній партії. Якість товару, що поставляється, повинна відповідати сертифікату якості. Постачання здійснюється автомобільним транспортом на умовах СРТ (умови повинні викладатися відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", редакція 2000 року). Перехід права власності відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною (актом прийому-здачі). Загальна вартість товару (ціна Договору) складає 500 000,00 гривень, в тому числі податок на додану вартість 83 333,33 гривні (а.с.25-26).

На виконання умов договору № 17/10 від 09.03.2010 року ТОВ "Авант" виписано позивачу видаткову накладну № 591 від 27.12.2010 року на суму 18 940,63 грн., у тому числі ПДВ 3 788,13 грн., згідно якої позивачу поставлено кукурудзу в кількості 13775 кг (а.с.19). Кукурудзу отримано уповноваженою особою позивача - ОСОБА_4, завідувачем кормовиробництвом, відповідно до довіреності № 179 від 28.12.2010 року (а.с.62).

Видатковою накладною № Л-0002188 від 28.12.2010 року стверджується поставка позивачем для ТОВ "Авант" товару "яйця курячі харчові столові I категорії" на загальну суму 6 210,00 грн. (а.с.23).

Подорожнім листом № 171 від 27.12.2010 року стверджується перевезення автомобілем НОМЕР_2 за розпорядженням ТОВ "Авант" за маршрутом с. Дідовичі - с. Дядьковичі вантажу "кукурудза", та за маршрутом с. Дядьковичі - м. Коростень вантажу "яйця" (а.с.21).

27.12.2010 року ТОВ "Авант" виписано для ФГ "Ліра" податкову накладну № 591, номенклатура поставки "кукурудза" в кількості 13775 кг, на загальну суму 22728,75 грн., у тому числі ПДВ 3788,13 грн. (а.с.20), яку позивачем включено до реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2010 року (а.с.50-51).

Податок на додану вартість в сумі 3 788,12 грн. ФГ "Ліра" віднесено до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року (а.с.48-49).

Оприбуткування придбаної позивачем від ТОВ "Авант" кукурудзи в кількості 13775 кг та видача на вигодовування птиці підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 271 за грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року (а.с.68-70), накладними на внутрішнє переміщення товару (а.с.66-67), відомостями витрат кормів (а.с.28,29,71).

Розрахунки проведено позивачем згідно рахунку-фактури від 28.12.2010 року (а.с.55) платіжним дорученням № 1146 від 28.12.2010 року на суму 10 000,00 грн. (а.с.22). Також відповідно до акту від 31.12.2010 року сторонами господарського договору проведено взаємозалік однорідних вимог та погашено взаємних вимог на суму 6 210,00 грн. (а.с.24).

Державним статистичним спостереженням про стан тваринництва на 01.01.2011 року стверджено, що ФГ "Ліра" є виробником продукції тваринництва, чисельність поголів'я птиці 29719 голів, одержано яєць 6 612 691 штука (а.с.27).

Оцінюючи фактичні обставини справи, встановлені в ході судового розгляду, суд враховує наступне.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення відповідних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього ж Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджені судом документи, які підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ "Авант", містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для даного виду господарських операцій, містять необхідні відомості про господарську операцію, підтверджують реальність руху активів учасників правовідносин, а відтак є первинними в розумінні закону.

Податковий кредит позивача в грудні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "Авант" підтверджений належним чином оформленою податковою накладною, про її невідповідність вимогам закону застереження в акті перевірки відсутнє.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочину з ТОВ "Авант" без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Будь-які відомості про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Авант", визнаний судом недійсним, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на таке судове рішення не покликається, а представник позивача його наявність заперечує.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається.

На думку суду, обґрунтування податковим органом зменшення позивачу податкового кредиту покликанням на порушення норм цивільного законодавства не відповідає нормам матеріального права. Адже господарська операція (тобто дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні") є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Аналіз реальності господарських операцій здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. Оцінка господарських операцій та їх змісту може здійснюватися окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання, оскільки дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції, і навпаки - недотримання вимог цивільного чи господарського законодавства не тягне за собою автоматичної зміни відображення господарських операцій у податковому обліку.

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному випадку донарахуванню позивачу оспорюваної суми податкового зобов'язання повинно було передувати дослідження податковим органом обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання цих операцій.

Суд критично оцінює та відхиляє висновки відповідача в акті перевірки про відсутність у ТОВ "Авант" можливостей для виконання господарських зобов'язань перед позивачем. При цьому суд враховує, що наявними в матеріалах справи доказами стверджено, що на час господарських взаємовідносин з позивачем ТОВ "Авант" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Коростенської міської ради Житомирської області (03.03.1995 року); види діяльності за КВЕД: оптова торгівля іншими продуктами харчування, вирощування зернових та технічних культур, змішане сільське господарство, будівництво будівель, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність автомобільного вантажного транспорту; зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ № 09328291 від 09.07.1997 року (а.с.56-58).

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду справи суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність формування податкового кредиту в грудні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "Авант". Висновок податкового органу про порушення ФГ "Ліра" пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, п. 8-1.2 ст. 8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним та необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, що виключає донарахування грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій. На думку суду, при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000022351, є протиправним та підлягає до скасування.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі від 23.01.2012 року № 0000022351 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 4735,00 грн., у тому числі за основним платежем на 3788,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 947,00 грн., - визнати протиправним та скасувати.

Присудити на користь позивача Фермерське господарство "Ліра" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.