Рішення

від 05.06.2012 по справі 904-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

05.06.2012Справа №5002-32/904-2012

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі судді Гризодубової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ідентифікаційний код 20671506).

до відповідача - Комунального підприємства «Сервісний центр» Перовської сільської ради (97566, АР Крим, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул. Ленінського комсомолу, 1-б, ідентифікаційний код 37915904).

про стягнення 55 619,57 грн.

За участю представників:

від позивача - не з'явився.

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю б/н від 23.04.2012р.

Представникам роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Суть спору: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Сімферополя» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Комунального підприємства «Сервісний центр» Перовської сільської ради, в якому просить стягнути суму основної заборгованості в розмірі 53 952,52 грн., 3% річних у розмірі 251,35 грн., пеню в розмірі 1 299,62 грн., інфляційні витрати в розмірі 116,08 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.03.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 10.04.2012 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 10.04.2012р., від 24.04.2012р., від 14.05.2012р., від 28.05.2012р. розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 6090 від 02.11.2011р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) до комунальної каналізації в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, що призвело до утворення заборгованості, що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

29.05.2012р. до канцелярії Господарського суду Автономної Республіки Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 53 675, 51 грн. основного боргу, 387, 84 грн. - інфляційних втрат. В частині стягнення 277,01 грн. основного боргу, 1 299, 62 грн. пені та 251, 35 грн. -3% річних просив прийняти відмову від позову.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що у рахунках від 22.11.2011р., 22.12.2011р., 19.01.2012р. позивачем застосовані інші розміри тарифів, що потягнуло за собою невірне нарахування інфляційних втрат. Крім того, відповідач зазначив, що частину коштів позивач збирає самостійно з населення, отже неможливо достовірно впевнитись в розмірі отриманих позивачем сум. Суму основного боргу відповідач визнав.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2011 року між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (Виробник)(позивач) та Комунальним підприємством «Сервісний центр» Перовської сільської ради (Споживач)(відповідач) укладено|ув'язнений| договір № 6090 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію (а.с. 8-13).

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором надання послуг.

Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пунктом 2.2 договору виробник бере на себе зобов'язання надання споживачеві холодної води та здійснювати водовідведення.

У відповідності до пункту 2.3 договору, споживач зобов'язується споживати послуги водопостачання та водовідведення в кількості не більше встановленого ліміту .

Згідно з пунктом 4.1 договору розрахунки за воду та прийняті стічні води здійснюються згідно затвердженим базовим тарифам за 1 м куб. відпущеної води та за 1 м. куб. відведених стоків без врахування ПДВ в розмірі 5, 54 грн. за водопостачання та 1, 29 грн. за водовідведення на виробничі та господарські потреби «Споживача», та 2,45 грн. за водопостачання та 0, 63 грн. за водовідведення на потреби споживача на житловий фонд.

Строки оплати передбачені пунктом 4.2 договору, оплата здійснюється наступним шляхом: авансовий платіж в розмірі 75% від вартості спожитих послуг за попередній місяць - до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку.

Позивач обов'язки за договором виконував у повному обсязі, що підтверджується рахунками підписаними з боку відповідача директором (а.с. 14-16).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Посилання відповідача на необґрунтованість тарифів, застосованих позивачем, є неспроможними з огляду на те, що пунктом 3.3 договору сторони погодили, що зміна тарифів на послуги водопостачання та водовідведення здійснюється без попереднього узгодження споживачем розмірів цих послуг та введення їх в дію.

З огляду на те, що Постановою комісії регулювання ринку комунальних послуг України № 206 від 30.09.2011р. встановлені тарифи на послуги з централізованого водопостачання -6, 13 грн. за 1 куб.м, на послуги водовідведення - 1,39 грн. за 1 куб.м.

За таких обставин, застосування позивачем при розрахунку вартості наданих послуг тарифів, встановлених Законодавцем є законним та обґрунтованим.

Відповідач частково суму боргу оплатив, а саме в сумі 30 122, 73 грн., при цьому частина заборгованості в розмірі 4 027, 36 грн. за листопад 2011р. ( а.с. 89), 9 966, 31 грн. за січень 2012р. ( а.с. 90)., за грудень 2011р. -11 129,06 грн. ( а.с. 91) - оплачено населенням, а частина заборгованості в розмірі 5 000, 00 грн. - безпосередньо самим відповідачем.

Так відповідач посилається на те, що безпосередньо відповідачем послуги оплачені лише в сумі 5 000,00 грн. Тоді як решта заборгованості погашена населенням.

01.11.2011р. між КП «Сервісний Центр» (замовник) та Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно - каналізаційного господарства м. Сімферополя» (виконавець) укладений договір № 47 (а.с. 72).

Пунктом 1 договору сторони погодили, що виконавець зобов'язується за замовленням замовника починаючи з 02.11.2011р. надати послугу з отримання з фізичних осіб, що є споживачами послуг замовника частини оплати за надані замовником послуги водопостачання та водовідведення на території селищ Залісся та Обрив Сімферопольського району з контролю показників приладів обліку води у споживачів, а замовник зобов'язується здійснювати оплату за надання послуг.

Пунктом 5 вказаного договору передбачено що отриману щомісячно від споживачів замовника оплату виконавець залишає в якості оплати замовником за отримані їм в тому ж місяці від виконавця послуги водопостачання та водовідведення за договором № 6090 від 02.11.2011р.

Таким чином, погашена населенням заборгованість переводиться в якості оплати заборгованості саме відповідача за договором № 6090, як то сторони погодили у вищенаведеному договорі. Проте наявність можливості зарахування частини боргу за договором № 47, не звільняє відповідача від належного виконання ним обов'язків за договором № 6090, за яким в свою чергу, відповідач прийняв на себе обов'язок своєчасно оплачувати отримані послуги, як то вбачається з пункту 2.5 договору.

Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за отримані послуги за водокористування і водовідведення по виставленим позивачем рахункам не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 53 952,52 грн.

Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 387,84 грн. інфляційних втрат.

Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що для детальної перевірки розрахунку інфляційних втрат найважливіше значення має наявність документів, що підтверджують часткову оплату відповідача, оскільки суд має перевірити правильність визначення позивачем періоду прострочення відповідача. Крім того, важливими є й безпосередньо суми, які оплачувались відповідачем для визначення розміру заборгованості, на яку правомірним було б нарахування інфляційних втрат.

Остаточний розрахунок повинний здійснюватись споживачем протягом 30 банківських днів з моменту отримання рахунку, як то сторони погодили в договорі.

Рахунки отримані відповідачем 22.11.2011р., 22.12.2011р., 19.01.2012р., тобто навіть у випадку повної неоплати відповідачем суми боргу, прострочення мало б розпочатись з 22.12.2011р, отже нарахування інфляційних втрат - з січня 2012р., тоді як позивач починає нараховувати інфляційні втрати вже з грудня 2011р., що є необґрунтованим.

Суд позбавлений можливості власноруч зробити перерахунок з огляду на те, що в якості доказів часткової оплати заборгованості відповідачем, позивач надав довідки ( а.с. 89-91) з яких не вбачається коли саме та в яких сумах населення здійснювало оплату.

В пункті 2.3 Постанови Пленуму від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Вищий господарський суд України зазначив, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Господарський суд неодноразово звертав увагу позивача на необхідність надання детального обґрунтованого розрахунку стягуваної суми. Проте позивач обґрунтованого розрахунку так не надав.

У відповідності до пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду в частині стягнення інфляційних втрат.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 299, 62 грн. пені, 252, 35 грн. -3% річних.

Проте заявою № 1498 від 28.05.2012р. позивач відмовився від стягнення 277, 01 грн. суми основного боргу, 1 299, 62 грн. пені, 252, 35 грн. - 3% річних.

Частиною 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України в частині відмови від стягнення 277,01 грн. основного боргу позивач обґрунтував застосуванням тарифів, визначених сторонами в договорі.

Суд дійшов висновку, що це є правом позивача.

З урахуванням вимог частини шостої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України, виходячи з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав, судом досліджено правомірність відмови від позову:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (довіреністю);

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Судом встановлено, що відмова позивача від позову не порушує будь-чиї права .

Таким чином, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову в вищевказаній частині та провадження у справі в цій частині припинити.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У удовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення оформлене 05.06.2012р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 4 статті 80, пунктом 5 статті 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Сервісний центр» Перовської сільської ради (97566, АР Крим, Сімферопольський район, с. Партизанське, вул. Ленінського комсомолу, 1-б, ідентифікаційний код 37915904) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Гурзуфська, 5 ідентифікаційний код 20671506) 53 675,51 грн. заборгованості, 1 553, 24 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 387, 84 грн. - інфляційних втрат залишити позов без розгляду.

4. В іншій частині провадження у справі припинити.

5. Наказ видати в порядку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Гризодубова А.М.