Рішення

від 01.06.2012 по справі 8/5005/2817/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.05.12р. Справа № 8/5005/2817/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж компані", (м. Кривий Ріг)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал", (м. Кривий Ріг)

про стягнення 91 716,03 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 02.04.12р.)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. б/№ від 20.04.12р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллонж компані" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" (далі-відповідач) про стягнення 91 716,03 грн.

Сума позову складається з наступних сум:

- за договором поставки № 244/12 від 23.12.09р.: 7 731,01 грн. - основний борг, 492,77 грн. - пеня, 394,15 грн. - інфляційні втрати, 185,58 грн. - 3% річних.

- за договором поставки № 030111 від 03.01.11р.: 72 418,29 грн. - основний борг, 6 220,77 грн. - пеня, 2 198,76 грн. - інфляційні втрати, 2 074,70 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки товару № 244/12 від 23.12.09р. та за договором поставки № 030111 від 03.01.11р., в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Відповідач 10.05.12р. надіслав до господарського суду відзив на позов, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у позовних вимог в повному обсязі.

Господарський суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 17.04.12р. на 10.05.12р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.05.12р. по 28.05.12р.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллонж компані", як продавець, та Товариством з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал", як покупець, було укладено договір поставки № 244 (далі-договір-1).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.10р. По закінченню строку дії договору сторони не звільняються від виконання тих обов'язків, які остались не виконаними (п. 9.3 договору-1).

У зв'язку з закінченням строку дії договору-1, сторонами 03.01.2011р. було укладено договір поставки № 030111 (далі-договір-2) для подальшого співробітництва між підприємствами та поставки продукції.

Відповідно до п. 1.1. договорів, продавець зобов'язаний передати у власність, а покупець прийняти та оплатити продукцію, в асортименті, в кількості і за цінами, зазначеними в накладних, які є невід'ємною частиною договорів.

Згідно п.п. 2.1., 2.2., 2.3. договорів, ціна за одиницю товару і по позиціях, ПДВ, а також загальна вартість партії товару вказуються у накладних на кожну конкретну партію товару. Загальна сума цих договорів визначається сумою всіх накладних, виписаних за цими договорами. Якщо до моменту відвантаження ціна товару підвищиться за рахунок впливу інфляції, змін валютних курсів, змін в законодавстві або внаслідок зміни цін заводу-виробника, ціна товару можете бути змінена за взаємною згодою сторін, що оформляється шляхом внесення змін до номенклатури поставки. Договірна вартість товару, за якою здійснюється поставка за цими договорами, є звичайною, ринковою ціною (вартістю), що діє в рамках даних договорів.

Пунктом 3.1. договорів встановлено, що оплата за поставлений по даним договорам товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України протягом 20-ти (двадцяти) банківських днів з дати поставки.

Позивач вказує на те, що станом на 14.03.2012р. їхнім підприємством, відповідно накладних, поставлено, а відповідачем прийнято товару, за договорами, на загальну суму 80149,30 грн., а саме: згідно наданих позивачем накладних, які додані до позовної заяви, за договором-1 поставлено товару на суму 7 731,01 грн., а за договором-2, поставлено товару на суму 72 418,29 грн.

Позивач стверджує, що поставивши товар, продавець виконав взяті на себе обов'язки передбачені п. 1.1. даних договорів, а відповідач свої обов'язки не виконав, за поставлений йому товар не розрахувався, у зв'язку з чим, станом на 14.03.12р. заборгованість відповідача перед позивачем по двом договорам становить у розмірі 80 149,30 грн.

17.02.2012 р. позивач направив відповідачу лист-вимогу № 53 від 17.02.2012р., в якій просить відповідача у п'ятиденний термін погасити заборгованість, що виникла, за двома договорами, перерахувавши суму в розмірі 80 149,30 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж компані".

Однак, Товариство з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал", оставила вимогу позивача без відповіді та задоволення.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар за договором поставки № 244/12 від 23.12.2009р. та за договором поставки № 030111 від 03.01.2011р. у загальному розмірі 80 149, 30 грн.

Доказів виконання по оплаті за поставлений товар за договорами поставки у загальному розмірі 80 149,30 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу за договором поставки № 244/12 від 23.12.2009р. та за договором поставки № 030111 від 03.01.2011р. у загальному розмірі 80 149, 30 грн.

Згідно п. 7.2. договорів, у разі порушення покупцем термінів оплати за поставлений товар, він сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, але не більш подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочки.

На підставі п. 7.2. договорів позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача пеню за договором поставки № 244/12 від 23.12.2009р. у сумі 492,77 грн. та за договором поставки № 030111 від 03.01.2011р. у сумі 6 220,77 грн.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачена спеціальна позовна давність, зокрема в п. 1 ч. 2 цієї статті зазначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення пені за договором поставки № 244/12 від 23.12.09р. після спливу річного строку позовної давності, тому нарахування пені за період з 18.01.2011р. по 27.01.2011р. у розмірі 492,77 грн. належить відмовити.

Стосовно вимог щодо стягнення пені за договором поставки № 030111 від 03.01.2011р. за період з 08.02.2011р. по 14.03.2011р. суд відмовляє. За період з 12.04.2011р. по 11.10.11р. перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок пені не відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені за договором поставки № 030111 від 03.01.2011р. підлягає задоволенню частково в сумі 1 736,50 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення пені позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача за договорами інфляційні втрати у загальному розмірі 2 592,91 грн. та 3% річних у загальному розмірі 2 260,28 грн., згідно розрахунку, який доданий до позовної заяви.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у загальному розмірі 2 260,28 по двом договорам поставки слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат не відповідає вимогам чинного законодавства.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат за договорами поставки підлягають задоволенню частково в сумі 310,00 грн., в решті позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат позов задоволенню не підлягає, у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку.

Викладене є підставою для частково задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" (50005, м. Кривий Ріг, вул. Домобудівельна, 8; код ЄДРПОУ 01234929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллонж компані" (50005, м. Кривий Ріг, вул. Пролетарська, 2Б; код ЄДРПОУ 30498519) - 80 149 (вісімдесят тисяч сто сорок дев'ять) грн. основного боргу, 1 736 (одна тисяча сімсот тридцять шість) грн. 50 коп. пені, 310 (триста десять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2 260 (дві тисячі двісті шістдесят) грн. 28 коп. 3% річних, 1 689 (одна тисяча шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 12 коп. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя І.Ю. Дубінін

Повне рішення складено 05.06.12р.