Рішення

від 25.05.2012 по справі 5011-32/4077-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/4077-2012 25.05.12

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати", м. Київ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ

про стягнення 210 000,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпати" звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 210000, 00 грн. згідно з Договором оренди № 32/11 від 01.04.2011р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття до судового засідання представників сторін, яки були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 ГПК України.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „за заначеною адресою не проживає" а саме те, що підприємство відповідача не знаходиться за адресою вказаною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

В своїй позовній заяві позивач вказує на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача оскільки останнім не сплачені відповідні платежі та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Так, позивачем в порядку підготовки справи до розгляду, згідно вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України, заявлено клопотання про застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, яке знаходиться в орендованому приміщенні. Втім, ним не визначено індивідуальні ознаки майна, на яке слід накласти арешт, та приміщення, в якому воно знаходиться.

Відповідно до вимог ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу, заборони йому вчиняти певні дії, у тому числі іншим особам, що стосуються предмета спору.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.

Пунктом 3 розділу 2 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»визначено, що за заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову справляється судовий збір в розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, а саме в розмірі 1609, 50 грн.

Позивачем не доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову до вирішення спору по суті, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, позивачем не надано суду доказів сплати судового збору у визначеному законодавством розмірі за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

До прийняття рішення по справі, позивач згідно статті 22 ГПК України, звернувся до суду з заявою № 8 від 10.05.12р. про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд не розглядати позовну вимогу щодо повернення спірного приміщення.

Оскільки зазначена вимога не була заявлена позивачем в прохальній частині позовної заяви, тому вказана заява не розглядається судом та долучається до матеріалів справи.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати", як Орендодавцем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, як Орендарем, було укладено Договір оренди № 32/11, далі Договір, відповідно до предмету якого (п. 1.1) Орендодавець передає Орендарю у тимчасове платне володіння та користування, далі Оренду, на строк з 01.04.2011р. по 31.10.2011р. (п. 12.1.) нежитлове приміщення загальною площею 534 кв. м., що розташоване в цокольному поверсі за адресою: 03134, АДРЕСА_2 (п.1.2.).

На виконання п. 2.1. Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в Оренду нежитлове приміщення загальною площею 534 кв. м., що розташоване в цокольному поверсі за адресою: 03134, АДРЕСА_2, про що було складено відповідний акт приймання передачі від 01.04.2011р.

Поряд з цим, 01.04.2011р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої змінили п. 3.4. Договору, та дійшли згоди, що розмір орендної плати за один календарний місяць станом на 01.04.2011р. складає 32000,00 грн.

Так, пунктом 3.1. Договору передбачено обов'язок сплати Орендарем Орендодавцю орендної плати, а також компенсація витрат з водопостачання, теплопостачання, електропостачання та водовідведення, що узгоджується з п. 3.6. Договору, яким передбачено внесення орендної плати авансом за перший і останній місяці строку оренди, а в подальшому -авансом щомісячно не пізніше 10-го (десятого) числа місяця, на підставі виставленого Орендодавцем рахунку-фактури, що в свою чергу кореспондується з положеннями п. 3.10 Договору.

На виконання умов укладеного Договору між сторонами за період з 30.04.2011р. по 31.10.2011р підписано акти приймання - передачі наданих послуг у кількості 14 шт. Поряд з цим, відповідно до акту приймання-передачі від 31.01.2011р. спірне приміщення передано Орендодавцю.

Втім, відповідачем зобов'язання за Договором не виконанні, орендні платежі та відшкодування витрат з користування комунальними послугами не сплачені, у зв'язку з чим за ним утворилася загальна заборгованість на суму 210000, 00 грн., яка підтверджується підписаним сторонами актом звірки від 24.04.2012р., та яку позивач намагається стягнути.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Загальна норма, встановлена у пункті першому статті 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Слід звернути увагу сторін на те, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи вказані обставини, те, що зобов'язання з боку відповідача не припинилося виконанням, проведеним належним чином, відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів виконання, або неможливості виконання вказаного зобов'язання, беручі до уваги наявні в матеріалах справи докази, зокрема підписані сторонами акти приймання -передачі у кількості 14 шт., суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу з орендних платежів в сумі 210000, 00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, витрати по сплаті судового збору в сумі 4200, 00 грн. покладаються на відповідача у справі -Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 25.05.12р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 520, 525, 599, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193, 283 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, 47, 49, 55, 82-1, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

2 . Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 03148, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на корсить:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпати", 03134, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ 23519845, основний борг зі сплати орендних платежів в сумі 210000,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 4200, 00 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено -30.05.12р.

Суддя Ю.О. Підченко