Постанова

від 30.05.2012 по справі 5009/6/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.05.2012 р. справа №5009/6/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Принцевської Н.М., Склярук О.І. При секретарі: Здоренко О.Ю. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явився від кредитора: від скаржника:не з'явився ОСОБА_4 -довір. № 16/10/10 від 16.03.2012р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби ухвалу господарського судуЗапорізької області від про 05.03.2012р. затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження по справі у справі№ 5009/6/12 (суддя Юлдашев О.О.) за заявою кредиторафізичної особи-підприємця ОСОБА_5 АДРЕСА_1 до боржникатовариства з обмеженою відповідальністю «Українська м'ясна компанія»с. Новопетрівка Запорізької області пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.03.2012р. у справі №5009/6/12 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Українська м'ясна компанія»с. Новопетрівка Запорізької області як відсутнього боржника (ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон); ліквідовано юридичну особу -ТОВ «Українська м'ясна компанія»; припинено провадження по справі № 5009/6/12.

Ухвала суду мотивована тим, що за період ліквідаційної процедури до ліквідатора з майновими (грошовими) вимогами до банкрута не заявився жоден кредитор, тому до реєстру вимог кредиторів було внесено вимоги лише ініціюючого кредитора у сумі 20 000грн. основного боргу. Вимоги ініціюючого кредитора залишились не погашеними через відсутність майна та грошових коштів у банкрута.

Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області ДПС звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.03.2012р. у справі № 5009/6/12 за заявою ініціюючого кредитора ФОП ОСОБА_5 с. Літке Київської області до боржника ТОВ «Українська м'ясна компанія»с. Новопетрівка Запорізької області про банкрутство.

Ухвалою від 18.05.2012р. апеляційна скарга була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Оскаржуючи ухвалу суду, Бердянська ОДПІ Запорізької області просить суд її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги апелянт посилається, що ліквідатором не були закриті банківські рахунки боржника. Також ліквідаційна процедура була проведена не належним чином та із значними порушеннями Закону (ДПІ не повідомлялась як потенційний кредитор), ухвала суду не містить оцінки звіту ліквідатора, тому скаржник вважає, що ухвала від 05.03.2012р. підлягає скасуванню. Також скаржник посилається, що банкрут був зареєстрований у м. Одесі, працівниками податкової міліції було встановлено факт відсутності боржника за місцезнаходженням. Крім того, ДПІ вказує на те, що за даними системи автоматизованого співставлення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПС України у підприємства є розбіжності у показниках. Колегія суддів звертає увагу на те, що під час розгляду в суді першої інстанції звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ліквідатор ОСОБА_6 був відсутній у судовому засіданні, документи, які б підтверджували причини його неявки до господарського суду, в матеріалах цієї справи відсутні.

Від арбітражного керуючого ОСОБА_6 до апеляційного суду надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою та оскільки він вважає, що присутність ліквідатора у судовому засіданні є необхідним.

Розглянувши клопотання арбітражного керуючого, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, оскільки ухвалою від 18.05.2012р. апеляційний суд не визнавав явку сторін у судове засідання обов'язковою. До того ж, в матеріалах справи № 5009/6/12 наявні усі докази для повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає, що скарга може бути розглянута 30.05.2012р. у судовому засіданні без участі тих представників сторін, які не з'явилися до суду.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи скаржника, колегія суддів встановила:

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону у разі, якщо громадянин-підприємець -боржник або керівні органи боржника-юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Загальні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство визначені ч.3 ст. 6 Закону. Цією нормою передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_5 посилається на те, що 01.09.2011р. між ним та боржником укладено договір щодо надання юридичних послуг. Згідно п. 4.2 цього договору розрахунки можливі векселем . 19.09.2011р. сторони підписали акт прийняття-передачі виконаних робіт, за яким вартість робіт складає 20 000грн. Також 19.09.2011р. через відсутність грошових коштів боржник передав простий вексель серії АА № 2332001 на загальну суму 20 000грн., про що складено відповідний акт від 19.09.2011р. У зв'язку з невиконанням зобов'язань кредитор опротестував вексель в неплатежі приватним нотаріусом 28.09.2011р. № 6348 та останній вчинив виконавчий напис від 28.09.2012р. № 6354. Цей напис був пред'явлений для примусового виконання до ВДВС Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області. Постановою від 15.11.2011р. державним виконавцем повернуто виконавчий документ -виконавчий напис № 6354 від 28.09.2011р. у зв'язку з тим, що за адресою, вказаною у виконавчому документі, місцезнаходження боржника не виявлено.

Але колегія суддів, розглянувши вищевказані документи виконавчого провадження, вважає, що вони не підтверджують безспірність та неплатоспроможність боржника -ТОВ «Українська м'ясна компанія», оскільки суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження»(далі-Закон про виконавче провадження).

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону про виконавче провадження у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 32 цього Закону передбачені заходи примусового виконання рішень, до яких віднесені:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Крім того, до прав державного виконавця закон відносить: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Отже, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачеві від 15.11.2011р. зазначено «у боржника відсутнє майно, на яке не може бути звернуто стягнення, а здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку майна виявились безрезультатними; місцезнаходження боржника за адресою вказаною у виконавчому документі не виявлено».

З врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції не приймає таку постанову державного виконавця як належний доказ, який би підтверджував факт відсутності боржника ТОВ «Українська м'ясна компанія» за його місцезнаходженням, оскільки в постанові немає відомостей за якою адресою майно відсутнє; не вжито заходів щодо розшуку майна; не зазначено про вжиття державним виконавцем заходів щодо розшуку боржника -юридичної особи та майна ТОВ «Українська м'ясна компанія».

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону про виконавче провадження розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 40 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до п. п. 2, 5 ч. 1 ст. 47 Закону про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи .

Але стягувач в особі ініціюючого кредитора доказів оскарження дій або бездіяльності державного виконавця, пов'язаних з невжиттям заходів до розшуку боржника-юридичної особи та його майна та безпідставним поверненням виконавчого документа, до суду не надав.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

В матеріалах справи № 5009/6/12 відсутні докази, які б підтверджували про внесення до Єдиного державного реєстру записів про прийняття зборами учасників боржника рішення про припинення ТОВ «Українська м'ясна компанія», про відсутність вказаного товариства за місцезнаходженням.

Отже, не зважаючи на недотримання ініціюючим кредитором вимог чинного законодавства, господарський суд Запорізької області визнав ТОВ «Українська м'ясна компанія»банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, призначивши ліквідатором ініціюючого кредитора.

Згідно ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Порядок виявлення кредиторів по ст. 52 Закону про банкрутство передбачений шляхом направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом. У зв'язку з цим всі кредитори зобов'язані в місячний термін звернутися з грошовими вимогами до ліквідатора банкрута. Іншого порядку повідомлення кредиторів, ніж направлення ліквідатором на адресу відомих йому кредиторів письмового повідомлення про визнання боржника банкрутом, стаття 52 Закону про банкрутство не передбачає, в тому числі і публікування оголошення в офіційному друкованому органі.

Згідно ст. 25 Закону ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: аналізує фінансове становище банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

Відповідно до ст.26 Закону усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси.

Статтею 34 Закону передбачено, що ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

Зі звіту ліквідатора вбачається, що ліквідатором на юридичну адресу підприємства не надсилалися письмові вимоги до керівника ТОВ «Українська м'ясна компанія»про передачу можливих активів, документів та печатки підприємства.

Одним із можливих способів встановлення місцезнаходження бухгалтерської та іншої первинної документації банкрута апеляційний суд вважає вжиття ліквідатором заходів щодо з'ясування фізичної або юридичної особи, яка є засновником товариства з обмеженою відповідальністю -банкрута. При утворенні товариства з обмеженою відповідальністю не виключена можливість покладення виконання обов'язків керівника на засновника, якщо він є фізичною особою або інший розподіл між засновником та керівником функцій управління товариством. В будь-якому випадку саме засновник призначає керівника товариства з обмеженою відповідальністю та контролює його діяльність, приймає рішення про припинення діяльності товариства. Можливим способом встановлення особи засновника ТОВ «Українська м'ясна компанія»є звернення ліквідатора до органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців із запитом про надання інформації з цього питання, в тому числі шляхом отримання копії Статуту банкрута.

В матеріалах справи відсутнє звернення ліквідатора до засновника безпосередньо із запитом щодо з'ясування особи та місцезнаходження останнього керівника ТОВ «Українська м'ясна компанія», бухгалтерської та первісної господарської документації, печатки та штампів, майнових активів банкрута. Ознайомившись з бухгалтерською документацією, ліквідатор мав би можливість отримати інформацію про наявність у боржника нерухомого майна в інших населених пунктах України, окрім с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області або за кордоном. Також ліквідатором не було здійснено заходів, направлених на встановлення місцезнаходження статуту банкрута, в якому містяться відомості щодо зайняття ТОВ «Українська м'ясна компанія»конкретними видами підприємницької діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної. У випадку виявлення вказаних відомостей, ліквідатор повинен був направити запит до органів державної митниці стосовно наявності або відсутності у банкрута боргів зі сплати мита, пов'язаного з митним контролем та оформленням товару тощо. До майнових активів, крім майна та грошових коштів, входить також дебіторська заборгованість, акції та інші цінні папери, майнові права. Пунктом 90 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №15 передбачено, що обсяг ліквідаційної маси не обмежується визначенням, наведеним в ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки згідно ч. 1 ст. 213 ГК України у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать боржнику на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності. Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом.

Статтею 66 Господарського кодексу України передбачено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст.67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Згідно ст.71 ГК України облік і звітність підприємства здійснюються відповідно до вимог статті 19 цього Кодексу та інших нормативно-правових актів.

Статтею 144 ГК України встановлено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати: з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать; з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом; внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом; внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав; внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності; з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Згідно ст.145 ГК України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Як вбачається з доданого ліквідатором звіту, ним були направлені запити до деяких можливих кредиторів у м. Бердянську Запорізької області з метою з'ясування наявності або відсутності грошових вимог.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів , його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів , зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту та сплати ними адміністративно-господарських санкцій , а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України

Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць , передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств , установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів , виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій (ч. 8 ст. 19 цього ж Закону).

У матеріалах цієї справи відсутні докази про направлення ліквідатором відомому йому потенційному кредитору -Запорізькому обласному відділенню фонду соціального захисту інвалідів письмового повідомлення з метою з'ясування наявності або відсутності заборгованості банкрута - ТОВ «Українська м'ясна компанія»перед цим фондом.

Також ліквідатором не направлено повідомлення у відповідності до ч. 5 ст. 52 Закону до Бердянської ОДПІ (докази відсутні в матеріалах даної справи).

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що листом від 01.02.2012р. № 328/17-12 Бердянський міський центр зайнятості повідомив, що боржник зареєстрований як платник податків страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття в Одеському міському центрі зайнятості .

Будь-яких доказів про направлення повідомлень до державних контролюючих органів у м. Одесі, де раніш був зареєстрований боржник, ліквідатор не надав.

Крім того, ліквідатор не здійснив усіх заходів щодо виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні запити до БТІ, МРЕО, Держкомзему, Інспекція державного технагляду. Також в матеріалах справи відсутні витяги з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Колегія суддів також звертає увагу суду на те, що ліквідатором не було виявлені банківські рахунки ТОВ «Українська м'ясна компанія»та в матеріалах справи відсутні докази про закриття рахунків банкрута.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ліквідатор повинен був здійснити на стадії ліквідаційної процедури повні заходи щодо встановлення можливих потенційних кредиторів за попереднім місцем проведення підприємницької діяльності банкрута та щодо виявлення майнових активів банкрута.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що від моменту порушення даної справи уся процедура банкрутства проводилася з порушенням вимог чинного законодавства, тому висновки суду першої інстанції про можливість винесення ухвали про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю «Українська м'ясна компанія»згідно ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є помилковими, такими, що не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, ухвала господарського суду Запорізької області від 05.03.2012р. у справі № 5009/6/12 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підлягає скасуванню.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Оскільки законні підстави для провадження справи про банкрутство ТОВ «Українська м'ясна компанія»на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відсутні, провадження у справі № 5009/6/12 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 80, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.03.2012р. у справі № 5009/6/12 -задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.03.2012р. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, припинення провадження у справі № 5009/6/12 про банкрутство -скасувати.

Провадження у справі № 5009/6/12 про банкрутство ТОВ «Українська м'ясна компанія»припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Копію постанови направити державному реєстратору за місцем знаходження товариства з обмеженою відповідальністю «Українська м'ясна компанія»с. Новопетрівка Запорізької області для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про скасування судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією банкрута та прийняття іншого судового рішення про припинення провадження у справі про банкрутство

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Н.М. Принцевська

О.І. Склярук

Надруковано: 7 прим.

1. боржнику, 1. кредитору,

1. скаржнику, 1. у справу,

1. апел. суду, 1.ГСЗО,

1. дер.реєстратору