Постанова

від 31.05.2012 по справі 5017/301/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2012 р.Справа № 5017/301/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

Суддів: Андрєєвої Е.І. та Ліпчанської Н.В.,

При секретарі судового засідання: Подуст Л.В.

За участі представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю.

Представники відповідач у судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Богугнівська еліта" Національної академії аграрних наук України

на рішення господарського суду Одеської області від 21 березня 2012 року

у справі №5017/301/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СГП "Укрсоя-21"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Богунівська еліта" Національної академії аграрних наук України

про стягнення 87298 грн.,

ВСТАНОВИВ:

02.02.12 року СГП "Укрсоя-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Богунівська еліта" Національної академії аграрних наук України боргу в сумі 87298,00грн., із яких 70000,00грн. боргу, 5258,00грн. -3% річних, інфляційних в сумі 12040,00грн., обґрунтовуючи позов доoroвоpом № 62 про вирощування сої на давальницькій сировині, укладеним між сторонами, видатковими накладними № РН - 0000292 від 28 квітня 2006 р., № РН - 0000277 від 28 квітня 2006 р.; довіреністю cepiї ЯКГ № 885587 від 25.04.2006р, додатковою угодою від 02.03.07., актами звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.07., станом на 06.11.08. і станом на 17.12.10.

Рішенням господарського суду Одеської області у справі №5017/301/2012 від 21 березня 2012 р.(суддя Брагіна Я.В.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Мотивуючи дане рішення господарський суд першої інстанції посилається на доведеність позовних вимог та норми чинного законодавства.

Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду першої інстанції Державне підприємство "Дослідне господарство "Богунівська еліта" Національної академії аграрних наук України звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду. В якій просить рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2012р. скасувати, посилаючись на те, що резулятивній частині вищезазначеного рішення зазначено, що стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Богунівська Еліта" Національної академії аграрних наук України" (67252, с. Бугунове, вул. Леніна, 124, Іванівський район, Одеської області, код ЄДРПОУ 0085037) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Укрсоя-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 67801, смт. Овідіополь, вул., Дзержинського, буд.1, Одеська область, код ЄДРПОУ 30323394 та поштова адреса: 65036, м.Одеса, Овідіопольська дорога, 3, р/р 26000301009980 в ФПАТ "КБ Інвестбанк", код ЄДРПОУ 30323394):

- 45000,00грн. - основного боргу;

- 3515,76грн. - 3% річних;

- 8049,60грн- індексу інфляції;

- 1131,31грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору,

а Державне підприємство "Дослідне господарство "Богунівська Еліта" ніколи не мала ніяких відносин з Державним підприємством "Дослідне господарство "Укрсоя-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю. Та на те, що таким чином суд порушив права Державного підприємства "Дослідне господарство "Укрсоя-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, не залучивши їх до справи та не повідомивши про час та місце проведення судового засідання.

У відзиві на апеляційну скаргу СГП "Укрсоя-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю вказує на те, що господарський суд першої інстанції допустив описку, яка не порушує суті рішення, та просить її виправити, а саме замінити в резолютивній частині Державне підприємство "Дослідне господарство "Укрсоя-21" на СГП "Укрсоя-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, керуючись ст..89 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

Як підтверджується матеріалами справи, та вірно встановлено господарським судом першої інстанції 10 квітня 2006 року між СГП "Укрсоя-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (позивачем) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Богунівська еліта"СП НЦНС реорганізованим в Державне підприємство "Дослідне господарство "Богунівська еліта"НААНУ ( відповідачем) 10 квітня 2006 року укладено дoroвip № 62 про вирощування сої на давальницькій сировині.

Відповідно до умов зазначеного договору, позивач та відповідач, домовились про вирощування, переробку , реалізацію coї та соєпродуктів на давальницькій сировині.

За договором позивач зобов'язувався поставити відповідачу гербіциди Харнес - 440 л, Хармони - 1600 г, компенсувати відповідачу витрати на вирощування coї з розрахунку 30 грн./га, всього 6000 грн. або відпустити сою на зазначену суму (п.2.2.2. договору).

А відповідач зобов'язувався виділити 200 га пахотної землі на суходолі або зрошеній для вирощування coї, здійснити весь комплекс агротехнічних заходів по обробці ґрунту, посіву, вирощуванню та збиранню сої у відповідності до рекомендацій позивача, здійснити витрати на вирощування, збирання, очистку, зберігання сої, а також транспортування; передати позивачу наступну кількість coї: за бакдобрива - 60 кг/га X 200 = 12 т; за ґрунтовий гербіцид типа Харнес (2,2 л/га) + хармони 8г/г при змішаній засміченості -160 кг/га х 200 га = 32,0 т.

Всього за передані засоби відповідач зобов'язувався передати позивачу 44,0 т. coї на суму 52800.00 грн., в тому числі ПДВ.

Позивач за договором зобов'язання виконав, передав відповідачу гербіциди, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № РН - 0000292 від 28 квітня 2006р., згідно якої позивач передав, а відповідач отримав гербіциди Харнес в кількості 440л. на загальну вартість 22400.00гривень; № РН - 0000277 від 28 квітня 2006р., згідно якої позивач передав, а відповідач отримав бактеріальне добриво для сої в кількості 200л. на загальну суму 14400,00гривень та довіреністю cepiї ЯКГ № 885587 від 25.04.2006р.

Проте, відповідач взяті зобов'язання не виконав в повному обсязі, тобто не передав позивачу сої на загальну суму 52800,00грн. до 15.10.06. як було погоджено за договором.

02.03.07року сторони підписали додаткову угоду до договору №62 від 10.01.06., згідно якої відповідач визнав заборгованість в сумі 46800,00грн. та нараховані штрафні санкції за невиконання умов договору, всього на загальну суму 114984,00грн.

Актами звірки взаєморозрахунків станом на 06.11.2008р. та станом на 17.12.10. відповідач визнав борг в сумі 70000,00грн. При цьому погодився розрахуватись до 01.08.2009 р.

30.11.2011 р. позивач надав відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість за договором, яку відповідач станом на час звернення з позовом до суду залишив без задоволення. Але надав позивачу графік погашення заборгованості, в якій суму заборгованості -70000,00грн. визнав.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 45000,00грн (в межах заяви про уточнення вимог від 21.03.12.р.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом .

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦКУ).

Враховуючи зміст ст. 629 ЦКУ, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першої ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Проте господарський суд першої інстанції допустив помилку у викладенні резолютивної частини рішення, а тому апеляційний господарський суд, керуючись ст. ст. 89, 101-105 ГПК України, приходить до висновку про зміну рішення господарського суду Одеської області №5017/301/2012 від 21 березня 2012року, в резулятивній частині, не міняючи суті рішення:

1.Позов задовольнити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведені в апеляційній скарзі підстави спростовуються матеріалами справи докази сплати боргу не доведені, норми матеріального та процесуального права не порушені. Підстави повного, або часткового скасування рішення відсутні.

Керуючись статтями 99, 101-105, ГПК України, суд -,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Богугнівська еліта" Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 21 березня 2012року у справі № 5017/301/2012 - змінити.

Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути із Державного підприємства „Дослідне господарство „Богунівська Еліта" Національної академії аграрних наук України" (67252, с. Бугунове, вул. Леніна, 124, Іванівський район, Одеської області, код ЄДРПОУ 0085037) на користь Сільськогосподарського підприємства "Укрсоя-21" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 67801, смт. Овідіополь, вул., Дзержинського, буд.1, Одеська область, код ЄДРПОУ 30323394 та поштова адреса: 65036, м.Одеса, Овідіопольська дорога, 3, р/р 26000301009980 в ФПАТ „КБ Інвестбанк", код ЄДРПОУ 30323394):

- 45000,00грн. - основного боргу;

- 3515,76грн. - 3% річних;

- 8049,60грн- індексу інфляції;

- 1131,31грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Е.І. Андрєєва

Суддя Н.В. Ліпчанська