Ухвала

від 16.05.2012 по справі 2а-1670/10942/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/10942/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіорентіна Імпекс" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-1670/10942/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіорентіна Імпекс"

до Полтавської митниці

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2012 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіорентіна Імпекс" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фіорентіна Імпекс" просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права та порушив норми процесуального права, а саме: ст.19, 61 Конституції України, ст. 7, 9, 11, 87, 159 КАС України, ст. 35, 40, 72, 86, 88, 90 Митного кодексу України, ст. 123 Податкового кодексу України, ст. 218, 238 Господарського кодексу України, положення Постанови КМУ № 574 від 09.06.1997р. «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію».

Крім того, скаржник зазначає, що висновки відповідача про неправомірне застосування позивачем преференційного режиму оподаткування вивозу товару внаслідок порушення прямого переміщення товарів з країни експорту в країну імпорту є необґрунтованими, упередженими, спростовуються належним виконанням сторонами умов укладеного договору поставки та оформленими відповідно до вимог чинного законодавства вантажними митними деклараціями. Також, на думку позивача, діючим законодавством не встановлено обов'язку продавця контролювати переміщення товару, переданого за контрактом на умовах FCA у власність покупця.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 вересня 2006 року ТОВ "Форентіна Імпекс" зареєстровано як юридичну особу, ідентифікаційний код 34549158 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 711216 (а.с.10)). Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Полтаві.

Відповідачем 25 листопада 2011 року проведено невиїзну документальну перевірку правильності застосування преференційного режиму оподаткування до товару, який вивозився ТОВ "Фіорентіна Імпекс", та оформлений вантажною митною декларацією від 05 травня 2011 року № 806000010/2011/004837, на предмет повноти сплати митних податків, передбачених законодавством України.

За результатами перевірки 25 листопада 2011 року складено акт № Н/0017/11/806000000/0034549158, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 9 Правил визначення країни походження товарів, затвердженого рішенням Ради глав урядів СНД від 30 листопада 2000 року, в результаті чого позивачем допущено безпідставне звільнення від сплати вивізного мита за ВМД типу ЕК 10 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року.

На підставі акту перевірки від 25 листопада 2011 року № Н/0017/11/806000000/0034549158 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 71, яким позивачу донараховано зобов'язання зі сплати вивізного мита на суму 17590,47 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 01,00 грн. та № 72, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 17590,47 грн.

Позивач, не погодившись з позицією відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог позивача та доведеності належними доказами правомірності прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2011 року між Позивачем та ПП Гаспарян Еміль (Вірменія) укладено контракт № 21/240111 на поставку насіння кондитерського соняшникового (для подальшої переробки) кількістю 21 тонна, в поліпропіленових мішках по 20 кг у кожному.

Сертифікатом про походження товару форми СТ-1 № АМ15300D2541 Серія Д (бланк 012987) від 04 травня 2011 року підтверджено факт походження товару з України.

Згідно транспортних документів (СМК) відправником товарів є ТОВ "Фіорентіна Імпекс" (Україна), а одержувачем - ПП Гаспарян Еміль (Вірменія). Вищевикладене відповідає умовам, передбаченим пунктом 3.4 контракту № 21/240111 від 24 січня 2011 року.

Статтею 1 Закону України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур" затверджено ставку вивізного (експортного) мита на соняшнику, подрібнене або не подрібнене у розмірі 16% від митної вартості товару.

Митне оформлення товару насіння соняшника не подрібнене, чорне здійснено ТОВ "Фіорентіна Імпекс" за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року із застосуванням преференційного режиму оподаткування, відповідно до умов Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія.

З урахуванням того факту, що насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене (код УКТЗЕД 120600), підпадає під дію Закону України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур", експортне мито позивачем сплачено умовно. При цьому сума пільг з експортного миту за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року склала 17590,47 грн.

Відповідно до пункту 9 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30 листопада 2000 року, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях країн учасниць Угоди у разі, якщо цей товар відповідає критеріям походження, встановленими цими Правилами, експортується на підставі контракту між резидентами країн-учасниць Угоди, вивозиться з митної території однієї країни-учасниці Угоди на митну територію іншої країни-учасниці Угоди. При цьому товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди, крім випадків якщо таке транспортування неможливе внаслідок географічного положення держави-учасниці Угоди або окремої її території, а також випадків, погоджених компетентними органами держав-учасниць Угоди, що експортують та імпортують товари.

Перевіркою ВМД типу ЕК 10 № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року підтверджено, що митне оформлення товару позивача здійснено у відповідності до вимог Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія.

Матеріалами справи встановлено, що для встановлення маршруту, яким переміщувався вантаж, на адресу Кримської митниці направлений лист від 22 вересня 2011 року № 19/04-6200-ЕП.

З листа Кримської митниці від 19 жовтня 2011 року № 23-11/8232 вбачається, що вантаж, оформлений за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року, переміщено за межі митної території України через пункт пропуску "Євпаторійський морський порт", що знаходиться в зоні діяльності митного поста "Євпаторія" Кримської митниці, з використанням поромного сполучення Євпаторія-Зонгулдак (Туреччина).

Разом із тим, з вантажного маніфесту т/х "RОРАХ СENK-А" від 12 травня 2011 року, наданого Кримською митницею на запит відповідача слідує, що преференційний товар, оформлений за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року, при переміщенні з митної території України (однієї країни-учасниці Угоди) на митну територію Вірменії (іншої країни-учасниці Угоди) залишав територію держав-учасниць Угоди.

Оскільки Туреччина, через територію якої здійснювалась поставка товару, оформленого за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року, до Вірменії, не є учасником вищезазначеної Угоди, судова колегія погоджується з висновками відповідача, що ТОВ "Фіорентіна Імпекс" не було забезпечено виконання Правил визначення країни походження товарів в частині прямого переміщення товарів з країни експорту в країну імпорту ("пряме транспортування"), в зв'язку з чим позивач неправомірно застосував преференційний режим оподаткування вивозу товару, оформленого за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року, та не мав права на звільнення від сплати вивізного мита.

Відповідно до статті 195 Митного кодексу України вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України; 2) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів; 3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки в результаті недодержання вимог, передбачених Правилами визначення країни походження, затверджених рішенням Ради голів урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року, ТОВ "Фіорентіна Імпекс" неправомірно застосовано звільнення від сплати вивізного мита, передбаченого діючою міжурядовою Угодою України з Вірменією про вільну торгівлю, таким чином відповідачем правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 71 та № 72.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконного застосування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 07 грудня 2011 року № 72 на суму 17590,47 грн., мотивоване вимогами пункту 7 Перехідних положень Податкового кодексу України, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Статтею 54 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зокрема, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем враховано вимоги пункту 7 Перехідних положено Податкового кодексу України в частині застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року у розмірі не більше 01,00 грн. за кожне порушення. Зазначений штраф відображений у податковому повідомленні-рішенні від 07 грудня 2011 року № 71.

Разом із тим, пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України врегульоване положення щодо наслідків неправомірного використання податкової пільги - використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Зміст вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України законодавчо передбачено механізм відшкодування суб'єктом господарювання сум неправомірно використаної пільги.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами невиїзної документальної перевірки митним органом виявлено факт заниження податкових зобов'язань, визначених позивачем в митних деклараціях, що стало підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених вимогами пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що в діях митного органа відсутні ознаки протиправності щодо проведення невиїзної документальної перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень № 71 та № 72.

Виходячи з вище викладеного та враховуючи факт неправомірного застосування позивачем преференційного режиму оподаткування вивозу товару, оформленого за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 рок, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 71 та № 72.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо правомірності застосування звільнення від сплати вивізного мита, передбаченого діючою міжурядовою Угодою України з Вірменією про вільну торгівлю, та неправомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2011 року № 71 та № 72 не знайшли свого підтвердження ні під час судового розгляду, ні в ході апеляційного провадження. Жодних доказів на підтвердження зазначених обставин відповідачем надано не було. Крім того, твердження стосовно того, що позивачем були додержані вимоги, передбачені Правилами визначення країни походження, затверджені рішенням Ради голів урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року, колегія суддів вважає безпідставними через помилкове суб'єктивне тлумаченням норм діючого законодавства

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіорентіна Імпекс" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2012р. по справі № 2а-1670/10942/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2012 р.