Ухвала

від 24.05.2012 по справі 2а-5731/10/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р. Справа № 8753/11

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: суддів Носа С.П., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року у справі № 2а-5731/10/1770 за позовом Приватного малого підприємства «МЛС» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2010 року представник Приватного малого підприємства «МЛС» (надалі - ПМП «МЛС») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкових повідомлень - рішень №0007411541/0/15-214 від 28.10.2010 року та №0007411541/1/15-214 від 19.11.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 148811,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПМП «МЛС» податковий кредит сформовано у зв'язку з придбанням товарів, робіт та послуг, які в наступному використовувалися товариством в рамках господарської діяльності на підставі податкових накладних, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Таким чином, позивач вважає, що ним було дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість".

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Рівне №0007411541/0/15-214 від 28.10.2010 року та №0007411541/1/15-214 від 19.11.2010 року.

Представник Державної податкової інспекції у місті Рівне постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що відповідно до абз. в) пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України « Про порядок погашення зобов'язання з податку на додану вартість» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Перевіркою (акт від 18.10.2010 року за №806) встановлено, що ПМП "МЛС" подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010р. (вх. №9003748389 від 16.09.2010), в рядку 10.1 в колонці "Б" зазначена сума ПДВ в розмірі 377 140 грн., з них ПДВ в сумі 141724,93 грн. сформовано за рахунок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтертехресурс» (код ЄДРПОУ 35965890). Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України податкові декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року ТОВ «Інтертехресурс» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не подана та відповідно не задекларовано та не сплачено податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року зі змінами та доповненнями передбачає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до державного бюджету України, так як податок на додану вартість є непрямим податком. Таким чином, у відповідності до п.1.6 ст.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97 року зі змінами та доповненнями, у підприємства відсутні підстави для включення до податкового кредиту суми ПДВ, оскільки відсутній факт сплати податку на додану вартість до бюджету.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції виходив з того, що посадовими особами ДПІ у м. Рівне складено акт №806 від 18.10.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість з врахуванням автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. У висновках акту перевірки зазначається про порушення підприємством п.1.6. ст.1, п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п 7.7.5 та 7.7.7 п.7.7 ст7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету - 141724,93 грн. та штрафних санкцій на суму 7086,25 грн.

На підставі акту №806 від 18.10.2010 року про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість та за наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень - заступником начальника ДПІ у м. Рівне прийнято рішення №0007411541/0/15-214 від 28.10.2010 року та №0007411541/1/15-214 від 19.11.2010 року, яким підприємству визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 148811,18 грн.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

ПМП «МЛС» подано до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з ПДВ за серпень 2010 року, в рядку 10.1, в колонці «Б» зазначена сума ПДВ в розмірі 377140,00 грн., з них ПДВ в сумі 141724,93 грн. сформовано за рахунок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Інтертехресурс».

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту на рівні ДПА України податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2010 року ТОВ «Інтертехресурс» до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не подана та відповідно не задекларовано та не сплачено податкові зобов'язання по податку на додану вартість.

Тому, відповідачем аргументувалось порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме у зв'язку із відсутністю податкових накладних у продавця.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Представником позивача надано до суду оригінали для огляду та копії до матеріалів справи: копії податкових накладних №146 від 02.08.2010 року, №154 від 02.08.2010 року, №173 від 11.08.2010 року, №192 від 31.08.2010 року; копії платіжних доручень №711 від 03.08.2010 року, №723 від 05.08.2010 року; №766 від 17.08.2010 року, №804 від 27.08.2010 року, №847 від 09.09.2010 року, №890 від 21.09.2010 року, №910 від 27.09.2010 року, №926 від 28.09.2010 року; видатковими накладними.

Вчинення господарських операцій між ПМП «МЛС» та ТОВ «Інтертехресурс» підтверджується вищезазначеними наявними в матеріалах справи копіями документів.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Рівне №0007411541/0/15-214 від 28.10.2010 року та №0007411541/1/15-214 від 19.11.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 148811,18 грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, виніс постанову у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Рівне залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року у справі № 2а-5731/10/1770 за позовом Приватного малого підприємства «МЛС» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ

СУДДІ С.П. НОС

А.І. РИБАЧУК