Постанова

від 31.05.2012 по справі 36/344

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2012 р. Справа № 36/344 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіПершикова Є.В., суддівКостенко Т.Ф., Ходаківської І.П.(доповідач) розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову від 19.03.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі №36/344 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Комунального підприємства "Мостицький" Подільської районної у місті Києві ради простягнення 2 488 876,59 грн. За участю представників сторін:

Від позивача- ОСОБА_7 (дов від 13.02.12)

Від відповідача- ОСОБА_8 (дов. від 30.05.12)

Відповідно до розпорядження Секретаря Другої судової палати від 30.05.2012 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий Першиков Є.В., судді: Костенко Т.Ф., Ходаківська І.П.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Мостицький" Подільської районної у м. Києві ради про стягнення з відповідача на користь позивача (з урахуванням уточнення) 1 150612, 91 грн. основного боргу, 631 333,53 грн. -інфляційних, 182 972,31 грн. -3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 (суддя Трофименко Т.Ю.) провадження у справі № 36/344 в частині стягнення основного боргу в розмірі 50 000,00 грн. припинено. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Мостицький" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" борг за спожиту теплову енергію в розмірі 1 100 612,91 грн., інфляційні нарахування в розмірі 631 333,53 грн., 3% річних в розмірі 182 972,31 грн.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 19.03.12 у складі: Сулім В.В., Корсакова Г.В., Михальська Ю.Б. рішення господарського суду першої інстанції змінено, стягнуто з Комунального підприємства "Мостицький" Подільської районної у м. Києві ради на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" борг за спожиту теплову енергію в розмірі 1005585,15 грн., інфляційні нарахування в розмірі 250562,37 грн., 3% річних в розмірі 70815,31 грн.

ПАТ "Київенерго" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати в частині відмовлених позовних вимог, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, положень Цивільного кодексу України (ст.625).

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (енергопостачальна компанія) - (постачальник) та Комунальним підприємством "Мостицький" Подільської районної у місті Києві ради (абонент) було укладено договір № 220011 на постачання теплової енергії у гарячій воді предметом якого відповідно до п. 1.1 договору є зобов'язання постачальника виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримувати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Згідно п. 2.1 договору при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами користування технічної експлуатаціїтепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п.2.2.1. договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеним в додатку № 1.

Згідно з п. 4.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2009.

Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору передбачено, що розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики Київської міської державної адміністрації затвердженими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 643, за кожну відпущену гігакалорію без урахування ПДВ.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 17 числа отримує в МВРТ-3 за адресою: вул. Щекавицька, буд.37/48 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію та транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Судами встановлено, що договір № 22011 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2008 було неодноразово пролонговано.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань щодо постачання теплової енергії відповідачу за вищезазначеним договором підтверджується обліковими картками та відомостями обліку теплової енергії за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2011 р.

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, в результаті цього у останнього виникла заборгованість за використану теплову енергію за період з 01.10.2008 р. до 01.09.2011 р.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача за використану теплову енергію за період з 01.10.2008 р. по 01.09.2011 р. складає - 1 150 612, 91 грн. Позивачем здійснювався розрахунок вартості спожитої Позивачем теплової енергії у період з 01.12.2008 по 09.02.2009 на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27 листопада 2008, №1780/1 від 25.12.2008 та № 127 від 05.02.2009.

Київським апеляційним господарським судом встановлено, що Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008, № 65/2009 від 03.02.2009 та № 76/2009 від 09.02.2009 зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та законам України.

До 01.12.2008 тарифи на теплову енергію, що постачалася Відповідачем, були затверджені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 № 86 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 скасоване Указом Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009 з 10.02.2009 поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007 в редакції Розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати за спожиту теплоенергію та з огляду на те, що розрахунок заборгованості позивачем зроблений на підставі Розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які Указами Президента України були скасовані, як такі, що суперечать Конституції та законам України, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши перерахунок за спірні місяці (з 01.10.2008 до 01.09.2011) обгрунтовано зазначив, що позивачем була зайво нарахована заборгованість в сумі 95027,76 грн. та відповідно стягнув заборгованість за мінусом цієї суми.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Київський апеляційний господарський суд здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних дійшов висновку, що 3 % річних підлягають сплаті у розмірі 70815,12 грн. за період з 01.11.2008 до 01.09.2011, а інфляційні у розмірі 250562, 37 грн. за період з 01.11.2008 до 01.09.2011.

Що стосується посилання касатора на те, що в мотивувальній частині постанови апеляційним судом не зазначено на підставі яких нормативно-правових актів ним зроблено перерахунок інфляційної складової боргу та 3% річних, колегія суддів зазначає, що Київським апеляційним господарським судом застосовано статтю 625 Цивільного кодексу України і саме на підставі цієї статті, зазначеної в позовній заяві, позивачем було зроблено свій розрахунок інфляційної складової боргу та 3% річних.

В частині припинення провадження у справі судове рішення в касаційному порядку не оскаржено.

Колегія суддів звертає увагу касатора на те, що ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного, постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову від 19.03.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі №36/344 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Першиков

Судді Т.Костенко

І.Ходаківська